Можливо, це звучить дивно, але так, є такі абітурієнти, які досі думають, що після закінчення вищезазначених напрямків їх чекає крісло керівника або директора відразу після університету. Або запуск власного стартапу, і, звісно, відразу успішного.
Проте для 17–18-річних юнаків та дівчат це рішення стає стратегічною помилкою, яка призводить до посередніх результатів у кар'єрі. А часто навіть повної втрати кваліфікаційного рівня і роботи, яка не потребує високої кваліфікації взагалі.
Чому ж спроба навчитися «управляти всіма і всім» без твердої прикладної бази – не зовсім вдала ідея?
По-перше, тому що дипломів на ринку набагато більше, ніж він потребує фахівців. І така ситуація по всьому світу.
По-друге, елементарні, базові знання і навички в адмініструванні і менеджменті вже замінені технологіями. Які й працюють швидше, і помилок роблять менше.
По-третє, бізнес-знання – надбудова. Управління не існує у вакуумі, воно завжди привʼязане до конкретної галузі і справи. До розробки софту, будівництва, медичного сервісу чи промислового виробництва.
Якщо ви керуєте будівництвом, не розуміючи різниці в марках бетону або нюансах проєктування, ви будете заручником своїх прорабів. Вас легко ввести в оману в кошторисах, зсунути терміни та виправдати технологічні помилки.
Коли керівник не знає технологій процесу (стосується всіх галузей), він втрачає авторитет перед командою і стає повністю залежним від підлеглих. Справді ефективний топменеджер майже завжди виростає з фахівця, який добре знає продукт зсередини.
У 18 років бізнес-теорії лягають на абсолютний вакуум досвіду. Лідерство, матричні структури, кризовий менеджмент, це все для випускника школи – просто красиві формулювання з підручника.
Без реальної практики провалених дедлайнів, токсичних конфліктів у команді чи втрачених бюджетів ці знання не перетворюються на навички.
Освіта в галузі менеджменту працює лише тоді, коли спирається на реальний професійний контекст. Саме тому провідні світові бізнес-школи беруть на програми MBA лише людей з досвідом роботи від 3–5 років (а найкращі і від 7–10). Ці люди знають, які конкретно проблеми прийшли вирішувати.
І ще про те, про що не прийнято говорити вголос, але я скажу: слабка дисципліна розуму.
Випускник цих факультетів виходить з університету, мало відрізняючись від того, яким він вступив. Не відбувається професійної ініціації через складне, багатоаспектне навчання.
Технічні, природничі та фундаментальні дисципліни формують сувору логіку та структуроване мислення. Помилка в розрахунках навантаження призводить до падіння мосту чи збою системи. Це привчає відповідати за факт і шукати першопричини.
Без фундаментальної базової освіти випускнику часто бракує жорсткого аналітичного стержня, який потрібен для прийняття складних управлінських рішень у критичні моменти.
Найбільш конкурентоспроможними на ринку праці стають фахівці, які обирають двоетапний шлях розвитку.
Насамперед варто здобути фундаментальну базу на бакалавраті. Таке навчання формує дисципліну розуму, сувору логіку та глибоке розуміння конкретної галузі. Далі 3–5 років реальної практики. Працюючи в реальному бізнесі та вирішуючи щоденні задачі, людина починає розуміти справжні проблеми, процеси та тонкощі взаємодії з людьми.
І лише після цього настає час для бізнес-адміністрування. На цьому етапі навчання допомагає систематизувати вже набутий практичний досвід, освоїти стратегічний підхід та підготуватися до масштабування бізнесу.
А чому взагалі «менеджмент» вважається деякими абітурієнтами шляхом до великого управління стратегічного рівня? Це елементарна одиниця операційного адміністрування. Найнижчий рівень виконавчої дисципліни. І він повністю на сьогодні доступний алгоритмам.
Автор: Мар’яна Калабухова, консультант з освіти і навчання PhD.
