Одна з величезних проблем впровадження інклюзивного навчання у школах і садочках – рівень освіти та кваліфікації асистентів і вчителів.
Тільки люди, дуже далекі від реальної педагогіки, могли допустити думку, що для того, щоб стати фахівцем, здатним навчати дітей з особливими освітніми потребами, достатньо кількох курсів чи кількох десятків годин семінарів.
Замислимося….
Якщо ви маєте педагогічну освіту вчителя початкових класів, чи достатньо вам 100 годин семінарів, щоб стати вчителем хімії? Математики? Української чи англійської мови?
Очевидно, ні.
То чому ми іноді вважаємо, що для опанування такої складної професійної сфери, як навчання дітей з особливими освітніми потребами, достатньо короткострокового навчання?
Колись навчання дітей з ООП було окремою науковою галуззю педагогічних досліджень і професійною спеціалізацією. Не просто формальною спеціальністю «на папері», а реальною системою знань, підготовки та практичних навичок.
І тут важливо зрозуміти ще одну річ.
Не варто бути настільки самовпевненими, щоб думати, що головна проблема – це «поведінка» дитини з ООП, яка заважає нам навчати її.
Дуже часто ситуація може бути протилежною:
Ми не вміємо навчати конкретну дитину – і саме тому дитина демонструє поведінку, яка заважає навчальному процесу.
Поведінка – це не завжди причина проблеми. Дуже часто це її прояв, сигнал про те, що дитині складно, що спосіб подачі матеріалу їй не підходить, що завдання не відповідає її можливостям, що ми не врахували особливості її розвитку.
А для того щоб це побачити й правильно відреагувати, недостатньо знати кілька технік із семінару.
Потрібно багато вчитися. Потрібно занурюватися в професію.
Потрібно мати на меті не просто «отримати сертифікат про проходження курсу», а стати фахівцем, який уміє навчати дітей з ООП.
Тим, хто не має педагогічної чи психологічної освіти, але бере на себе відповідальність за навчання дитини з ООП, варто шукати не чергові короткі курси, а можливість здобути фахову освіту.
Тим, хто вже має базову освіту, варто розглядати не лише окремі семінари, а системне професійне навчання – аж до здобуття додаткової спеціалізації чи освіти.
І так – треба читати підручники.
Не лише методички. Не лише презентації з вебінарів. Не лише дописи в соцмережах.
Підручники. З психофізіології. З розумового розвитку. З фізіології центральної нервової системи та сенсорних систем. З патопсихології. З нейропсихології. З педагогіки та спеціальної педагогіки.
Тому що за кожною дитиною з ООП – складна система розвитку, функціонування, навчання та взаємодії з середовищем.
І щоб по-справжньому допомогти дитині навчатися, недостатньо просто «любити дітей» або мати добрі наміри.
Потрібні знання. Потрібна системна освіта. Потрібна практика. Потрібна супервізія. І потрібне постійне професійне зростання.
Інклюзія – це не спрощення вимог до фахівця.
Інклюзія – це підвищення вимог до професійності тих, хто працює з дитиною.
Автор: Катерина Куницька, корекційний педагог, психолог, засновниця видавництва «Літералія».
