Сьогодні у мережі побачив два Reels.
В одному – директорка ліцею вихваляється тим, як вони організували харчування учнів за технологією «шведського столу». Мене в сюжеті просто наповал убили фарфорові супниці в стилі колись знаменитої «Мадонни»! Чи не з домашнього серванту директриса принесла таку супницю? Щоб Reels зняти і у мережі виставити?
У другому – голова громади шпетить директора гімназії за відсутність достатньої кількості умивальників біля їдальні. Хоча за нормативними документами саме засновник також відповідає за організацію харчування та створення для цього належної матеріально-технічної бази.
А ще у мережі – сила-силенна фотографій котлет, макаронів, салатів і начальників різних рівнів, які куштують ці страви, перевіряючи якість їхнього приготування. Або швендяють харчоблоками. Чим не сюжет для анекдотів?
Як людина, котра із власної практики знає, що таке організувати триразове харчування майже тисячі підлітків упродовж кожного навчального дня, не можу пройти повз усе це. Тому висловлю кілька думок.
По-перше. Не маю жодних сумнівів у тому, що дітей, тим більше в умовах, у яких сьогодні живе країна, потрібно годувати. Усіх чи не всіх – питання дуже дискусійне. Але для багатьох дітей це таки важливо. І дуже добре, що держава взялася нагодувати дітей.
По-друге. Школа може і, мабуть, повинна бути місцем, де діти харчуються.
По-третє. Але «школа як місце, де дитина харчується» і «школа як організатор громадського харчування» – зовсім різні речі.
Бо організація громадського харчування – це меню, продукти, постачальники, кухарі, обладнання, санітарні вимоги, технологічні карти, облік, контроль. А тепер, як виявляється, ще й фотографії, відеоролики та публічні «інспекції» начальників різних рівнів.
І за всіма цими котлетами, супницями, умивальниками, обліком «їв – не їв», фотозвітами й відеороликами якось дедалі важче розгледіти саму школу.
І найголовніше.
Можливо, нам настав час визначитися: ми будуємо школу, в якій дітей, серед навчання, добре годують, чи заклад громадського харчування, в якому дітей, серед іншого, іще й навчають?
P.S. Щойно побачив у мережі палкий заклик керманичів однієї обласної адміністрації до батьків учнів повідомляти про погане харчування у школах, порушення санітарних норм, недотримання меню тощо. Навіть спеціальну телефонну лінію організували.
Тобто, про котлету, яка не відповідає меню, – терміново повідомляйте в ОВА.
А куди повідомляти про школу, яка перестає бути школою?
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор.
