Красива гастрономічна казка про «гарячі безоплатні обіди для трьох мільйонів школярів», яку так оптимістично просуває влада, під час реальної війни ризикує перетворитися на черговий масивний пам'ятник безглуздому марнотратству.
Задум, під який з держбюджету виділяють 14,4 мільярда гривень (не рахуючи сотень мільйонів з виснажених місцевих бюджетів), виглядає красиво лише на папері. На практиці ця системно нерозрахована ідея гарантовано розіб'ється об сувору дійсність – повітряні тривоги та блекаути.
Як зазначає у своїй аналітичній статті для «Дзеркала тижня» Оксана Онищенко, чиновники відірвані від реалій «на землі». Місцеві освітянські чиновники вказують на очевидний факт логістичний колапс: у багатьох великих школах просто фізично немає умов для того, щоб одночасно нагодувати тисячі дітей. Щоб реалізувати цю ініціативу, доведеться роздувати розклад до восьми великих перерв.
Але найгірше починається тоді, коли в систему втручається війна.
Що відбувається під час сирени? Кухарі кидають недоготовані каструлі, діти залишають недоїдені тарілки й біжать у сховища. Охолола, недоварена або протермінована через багатогодинну тривогу їжа вже ніколи не потрапить до дитини. В умовах регулярних відключень світла та тривалих обстрілів цей сценарій буде повторюватися щодня.
У результаті мільярди гривень у прямому сенсі вилетять у смітник. У кращому випадку – неотримані дитиною тонни «реформованого» каша-меню відправляться на корм свиням у підсобні господарства. У гіршому (і найбільш ймовірному) – зіпсовану їжу доведеться масово утилізувати за вимогами СанПіНу, витрачаючи на це додаткові кошти з тих самих бюджетів.
Виділяти десятки мільярдів гривень на продукти, доплачувати з місцевих скарбниць ще десятки мільйонів за кухарів і логістику, а потім витрачати чергові мільйони на утилізацію відходів – це не турбота про дітей. Це цинічне марнування ресурсів країни, яка веде війну на виживання, де кожна гривня має працювати на оборону, укриття та виживання інфраструктури.
Такий курс на «загальний безплатний обід» під час повномасштабної війни – це не просто помилка в розрахунках, це класичний чиновницький популізм найвищого ґатунку.
Популізм завжди має одну характерну рису: він продає суспільству привабливу та просту картинку («держава піклується про всіх дітей»), замовчуючи, що ціна цієї картинки – системна деструкція та нераціональне розтринькування ресурсів.
Чому це не турбота, а чистий популізм? Замість того, щоб спрямувати кошти на дійсно якісне, 100% захищене харчування для пільговиків, малозабезпечених та дітей військових, влада обирає розмазувати тонким шаром мільярди на всіх підряд. Навіщо? Бо розказувати у звітах про «безплатну кашу для 3 мільйонів учнів» виглядає набагато видовищніше для телекамер і соцмереж.
Центр красиво оголосив про «подарунок» суспільству на 14,4 млрд грн, але свідомо забув сказати, що реальний тягар (нестачу грошей на зарплати кухарям, посуд, вивезення сміття та логістику) спихнули на місцеві громади. У той час як фронтові й прифронтові регіони шукають кошти на дрони, укриття та ремонт розбомбленої інфраструктури, їх змушують доплачувати за нереалістичну обідню реформу.
Запроваджувати жорстку стаціонарну систему гарячого харчування в країні, де щодня лунають тривоги та відключають світло – це свідомий саботаж здорового глузду. Організатори реформи не могли не розуміти, що половина цієї їжі фізично не доходитиме до дитячих шлунків. Але картинка «реформи під патронатом» виявилася важливішою за підрахунок реальних збитків.
Це суто політичний проєкт, створений для демонстрації «нормальності життя» там, де треба діяти за законами воєнного часу. Спалювати мільярди на їжу, яка за першої ж сирени чи блекауту перетворюється на тонни непотребу (а потім ще й доплачувати за її утилізацію) – це абсолютний аморалізм стосовно тих, хто на фронті рахує кожен патрон і кожну аптечку.
Автор: Олександр Козлов, освітній експерт.
