Одного разу я зустрів колегу, докторку наук, яка готувала свій відгук як офіційна опонентка на захисті дисертації. Вона поскаржилась на надмірну бюрократизацію: відгук необхідно написати, роздрукувати, підписати від руки, засвідчити свій підпис підписом відповідальної особи та мокрою печаткою, потім відсканувати цю рецензію та підписати сканований варіант електронним цифровим підписом.
Я погодився з нею, що всі дії між «роздрукувати» і «підписати електронним підписом» мають мало сенсу, і вирішив згодом приділити увагу цьому питанню.
Така нагода трапилась у 2024 році, коли Міносвіти виставило для громадського обговорення проєкт змін до порядку присудження ступеня доктора філософії. Я надав пропозицію прибрати описану зайву бюрократію, залишивши у процедурі захисту дисертації тільки текст відгуку офіційного опонента та електронний його підпис.
Спочатку колеги з МОН відповіли, що вимушені зберігати «традицію» засвідчення печаткою письмового підпису на ці відгуки, бо в цей спосіб підтверджується місце роботи офіційного опонента дисертації. На що я зауважив, що місце роботи опонента вже автоматично засвідчується за даними ЄДЕБО в державній електронній системі, до якої вноситься інформація про захист дисертації. Цей аргумент виявився переконливим, окреслену вимогу з 2024 року прибрали для українських рецензентів і офіційних опонентів дисертації (проте залишили її для іноземних опонентів, бо інформація про їхнє місце роботи в ЄДЕБО очевидно відсутня).
Наведу тут чинну редакцію відповідної правової норми (абзац другий пункту 22 Порядку присудження ступеня доктора філософії…, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2022 № 44): «Рецензенти та офіційні опоненти забезпечують об’єктивність підготовлених ними рецензій і відгуків. На рецензію (відгук) накладається кваліфікований електронний підпис рецензента (офіційного опонента) (з використанням кваліфікованої електронної позначки часу). Рецензент (офіційний опонент), який не є резидентом України, засвідчує рецензію (відгук) власним підписом, який скріплюється печаткою закладу за основним місцем роботи».
Можна бачити, що, дійсно, вимога засвідчити рецензію чи відгук печаткою роботодавця для резидентів України (себто для працівників українських закладів вищої освіти та наукових установ) – відсутня.
Проте, на жаль, багато університетів продовжують вимагати від українських рецензентів та опонентів таке офіційно скасоване засвідчення.
Хочу в цьому зв’язку звернутися до проректорів з наукової роботи та керівників відділів, які супроводжують захист дисертацій на здобуття ступеня доктора філософії. Маю дуже наполегливе прохання відмовитися від описаної та офіційно відміненої вимоги до оформлення відповідних відгуків та рецензій.
Адже коли ви вимагаєте додаткової печатки на рецензію, ви не лише підтримуєте позбавлену практичного сенсу й офіційно скасовану практику, не лише створюєте додаткове бюрократичне навантаження на рецензентів та офіційних опонентів, а й (перепрошую за прямоту) порушуєте чинне законодавство.
А саме, ви порушуєте статтю 19 Конституції України, яка твердить, що «ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Проставлення від руки та засвідчення підпису на відгуку рецензента чи офіційного опонента, повторюю, законодавством не передбачено з 2024 року.
Ви також порушуєте більш конкретну норму – а саме, пункт 4 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою КМУ від 17.01.2018 № 55, згідно з яким «До електронних документів, підписаних (погоджених) із застосуванням кваліфікованого електронного підпису [...] вимагати відтворення візуального підпису або відбитка печатки незалежно від особливостей оформлення документів не допускається».
Сподіваюсь, цих аргументів буде достатньо. Традиція «освячення» рецензій та відгуків на PhD-дисертації численними «мокрими» підписами й печатками має залишитися там, де є місце для всіх добрих, свого часу важливих, але в сучасних умовах контрпродуктивних традицій, – у наших теплих спогадах та анналах історії.
Автор: Євген Ніколаєв, кандидат економічних наук, заступник директора Академії вчительства Каразінського університету.
