Гортаючи сторінки соціальних мереж та переглядаючи сайти закладів освіти, особливо перед початком навчального року, зустрічаєш переліки завдань, які ставлять перед собою керівники закладів: і щойно призначені за конкурсом чи без нього, і такі, що не один пуд управлінської солі з’їли.
Серед цих завдань переважають заходи із облаштування укриттів, організації гарячого харчування, завершення ремонтів та впорядкування територій, підготовки до проведення об’їздів (ох, як же ці об’їзди дістали)…
Чи важливі і потрібні вони? Так, важливі і потрібні. Чи є вони першими у списку пріоритетів?
На жаль, рідко де в публічному просторі серед завдань, які ставить перед собою та перед колективом керівник закладу, можна зустріти розробку освітньої програми, вдосконалення чи модернізацію освітнього процесу, впровадження нових технологій навчання, освоєння нового навчального програмного забезпечення, впровадження нових моделей управління та взаємодії з освітніми стейкхолдерами, формування ефективної освітньої команди…
Чи не це є найголовнішим у діяльності керівника, колективу та всього закладу освіти?
Адже саме здобуття знань, набуття та вдосконалення вмінь учнями, студентами, слухачами є тим, ради чого створений і функціонує заклад.
Усе інше є важливим, допоміжним, але аж ніяк не основним. Воно повинно допомогти і сприяти, щоб заклад освіти функціонував як заклад освіти, а не як місце, куди йдуть, щоб перебути, поїсти чи просто розважитися.
Ви скажете, що такі пріоритети виставляє держава, громада, засновник. Частково маєте рацію, але ж не забуваймо, що держава – це ми.
Ми формуємо на виборах державну, регіональну та місцеву владу. І саме ми, освітяни, у законний спосіб маємо визначати освітні пріоритети і ставити їх перед владою, собою та домагатися виконання. Бо все інше від лукавого.
Якщо ж освітяни, освітні керівники самі не визначать саме це в пріоритетах, то дорога таких закладів – до перетворення у безпечне місце перебування здобувачів та педагогів, у громадські харчевні та виставки досягнень будівельної та оздоблювальної промисловості.
Автор: Олег Фасоля, керівник напряму «Освіта на місцевому та регіональному рівнях» Шведсько-української програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні».
