Стрес дається взнаки всім, але він не має перебивати здоровий глузд. Так, в нас є проблеми, пов'язані з НМТ, але поширення дописів із змонтованими аудіо – то вже занадто.
1) Складається враження, що в людей коротка пам'ять. Дуже швидко люди забули, як проходила «вступна кампанія» в 90-х та на початку нульових, до появи ЗНО. Дуже швидко, на жаль.
2) Діти – це завжди гіперчутлива тема, яка розлітається моментально. Тому, можливо, фейковий запис – то спосіб підвищити відвідуваність власної сторінки тих, хто поширює?
3) Критичне мислення. Плюс одне запитання, чи додатковий скачок по клавіатурі, або пошук першоджерела. Не пробували? Полінувалися? Ок. Це ваша репутаційна втрата, якщо поширили це.
4) Кому це може бути вигідно ( рівень організації / міста / області / країни). При всій своїй бурхливій фантазії, я собі слабко можу уявити, щоб УЦОЯО облаштовував усі центри проведення НМТ. Також, працюючи в школі, знаю та щодня, починаючи з весни, бачу, як колегами вибудовуються / відпрацьовуються ці алгоритми, процедурні моменти проведення тесту.
І як кожен / кожна переживає та підтримує незнайомих їм і дітей, і дорослих людей після отримання результатів. Тобто процес підготовки персоналу та людський фактор має неабияке значення.
А ще більше значення має, як влада на місцях організувала все. Можливо, спроба розігнати хвилю емоцій – спосіб відвернути увагу саме від недопрацювань на місці?
5) Є процедурні моменти, яких персонал має дотримуватися. Але є і особиста відповідальність учасників за свій власний вибір. Причини, чому учасники продовжували знаходитися у центрах проведення НМТ, були дуже різними: хтось не знав про можливість припинити після 2,5 годин повітряних тривог, хтось не захотів почути інструкторів, хтось вирішив все завершити в 1 день і не повертатися більше до цього, хтось просто чекав не інструкції, а наказу, бо так простіше і знімає з тебе особисту відповідальність.
Тому, на своєму місці, де б ви не були: ідіть в особисту комунікацію з тими, хто це все розганяє. За принципом: критикуєш – пропонуй. Побачите, в процесі діалогу люди самі приходять до розуміння абсурдності своїх емоційних «закидонів».
Тетяні Вакуленко – моя щира підтримка.
Автор: Наталія Гутарук, учитель англійської мови, м. Запоріжжя.
