Освітні чиновники знайшли ідеального цапа-відбувайла для провалу старшої профільної школи. Виявляється, реформа гальмує не через відсутність фінансування, не через брак підручників чи продуманої логістики, а просто тому, що батькам і вчителям «погано пояснили».
Чергове соціологічне дослідження, проведене компанією «Актив-Груп» спільно з профільним комітетом ВР та освітнім омбудсменом, принесло «сенсаційне» відкриття: чверть батьків нічого не знають про принципи роботи майбутніх ліцеїв, а половина – поняття не мають, як їхня громада кроїть освітню мережу.
Резюме голови Комітету Сергія Бабака та омбудсмена Надії Лещик прогнозоване: Міністерству освіти і науки терміново треба підготувати «роз’яснювальні матеріали».
Проте за цим красивим ширмовим словом «комунікаційна прогалина» ховається значно глибша і цинічніша проблема. Насправді МОН і парламентський комітет вкотре намагаються перекласти відповідальність із хворої голови на здорову, звинувачуючи суспільство та керівників на місцях у «недокомунікованості».
Головний парадокс ситуації, який чиновники сором’язливо обходять десятою дорогою, звучить просто, оскільки неможливо роз’яснити суспільству те, що в самому міністерстві досі не набуло бодай якоїсь притомної форми.
Легко написати в рекомендаціях «видати методички для директорів і батьків». Але що в тих методичках писати? Реформаторський свербіж у високих кабінетах є, а от відповідей на базові запитання – катма.
Як пояснити директору закладу освіти, де взяти кошти на сучасні профільні лабораторії, якщо кабінети фізики, хімії та біології у більшості регіонів не оновлювалися десятиліттями, а державна субвенція перетворилася на міф?
Як пояснити громаді, за якими критеріями «різати по живому» мережу шкіл і позбавляти громади старших класів, якщо МОН дає лише розмиті рамки, а весь шквал батьківського гніву та негативу залишає розгрібати місцевому самоврядуванню?
Як заспокоїти батьків старшокласників із віддалених сіл, коли питання логістики та підвезення дітей до «опорних ліцеїв» регулюється лише теоретичними гаслами, а не реальними автобусами та відремонтованими дорогами?
Щоб комунікувати, треба мати предмет комунікації. Поки що весь «контент» реформи профільної школи нагадує красиву фантомну обгортку, всередині якої порожньо.
МОН саме перебуває в стані хронічного блукання в трьох соснах власного нормативного хаосу, але при цьому суворо вимагає від директорів ліцеїв бути пророками та трансляторами «великих ідей».
Зручно сидіти в київських кабінетах, отримувати європейські гранти на моніторинги й нарікати на «інформаційний вакуум». Це створює прекрасну ілюзію діяльності: якщо реформа буксує, то це не тому, що архітектори реформи схибили у розрахунках, а тому, що «на місцях погано працюють із населенням».
Це улюблена тактика центральної влади, яка повторюється з року в рік. Коли зверху спускається сира, відірвана від реалій концепція, написана під каву в затишних офісах.
А знизу (від директорів, учителів, голів ОТГ) летять крики про допомогу та конкретні, приземлені запитання щодо фінансування, штатних розписів та матеріальної бази.
Зверху зверхньо відповідають: «Ви просто не вловили філософію реформи, ми надішлемо вам брошуру».
Керівники закладів освіти та педагоги сьогодні перетворені на таких собі громовідводів для міністерських експериментів. Вони змушені щодня виходити на передову спілкування з розгніваними та дезорієнтованими батьками, віддуваючись за недолугість і безпорадність міністерського планування.
Директор школи не може чесно сказати мамі десятикласника: «Я не знаю, що буде завтра, бо міністр сам не знає». Він змушений імпровізувати, рятуючи залишки авторитету держави, яка його ж у цьому інформаційному болоті й покинула.
Суспільство вже нудить від презентацій у Power Point, модного чиновницького сленгу про «траєкторії» та нескінченних соціологічних зрізів, які констатують очевидне.
Проблема старшої школи – це не криза піару. Це криза управління, хронічного безгрошів'я та тотальної поваги до тих, хто цю реформу має реалізовувати «на землі».
Поки Міністерство освіти і науки не злізе з трибун і не дасть чітких, прорахованих відповідей на фінансові, кадрові та інфраструктурні виклики, жодні методички, вебінари та роз’яснювальні кампанії не спрацюють.
Не можна «заговорити» відсутність реальних змін красивими словами. Бо коли реформа пропонує лише зміну вивісок на фасадах без зміни суті всередині, люди це чудово бачать і без соціологів.
А спроба звинуватити в цьому «погану комунікацію» – це просто чергова розписка МОН у власному безсиллі та небажанні визнавати помилки.
Автор: Олександр Козлов, директор ліцею №9, Вінниця.
