Чому в Україні неможливо вчитися просто задля знань? Суто для себе, без бюрократичного пекла.
У багатьох країнах світу (Німеччині, Чехії та ін.) є офіційний статус, який називається «гостьовий слухач курсу».
Людина обирає дисципліну, офіційно оплачує курс університету, приходить на лекції разом зі студентами та навчається семестр чи два. Без іспитів і сесій, без залікових книжок, без предметів, які тобі ну зовсім не здалися. Не потрібен сертифікат чи диплом. Потрібні чисті знання з конкретної дисципліни для саморозвитку.
З віком, з життєвим досвідом, потреба у знаннях перетворюється на глибоку, усвідомлену внутрішню потребу.
Я б із задоволенням пройшла курси з психології та філософії з самого початку, але вже з іншим рівнем сприйняття, досвіду та мотивації. Хотілося б відвідувати лекції улюблених науковців у різних університетах України, наприклад, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка чи Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка.
За плату.
Але система відповідає: «Складайте НМТ, щоб слухати заново». Навіщо?
Навіщо людині в 39 з 2 вищими освітами, яка не претендує на бюджет, не потребує державного диплому та не збирається займати місце студента, проходити через сито загальноосвітніх тестів?
Я не хочу «отримати папірець». Я хочу слухати лекції сильних викладачів і навчатися у професіоналів.
На мою думку, це велике недопрацювання системи вищої освіти та фактичне незаохочення самоосвіти дорослих людей.
Університети втрачають додаткові кошти, а дорослі люди – доступ до академічних знань.
Звертаюся до Міністерства освіти і науки і прошу хоча б ознайомитися із закордонним досвідом реалізації програм для «вільних слухачів» у вищій освіті.
Дякую за увагу до цього питання!
Автор: Олена Білик, засновниця Всеукраїнського порталу «Anelok» та платформи професійного зростання «ВЕБ-ОСВІТА».
