Чому реформи в освіті зазвичай «не йдуть», а «вилазять боком»? Незважаючи на мільярди вкладених грошей і великий різнокольоровий туман, напущений «реформаторами».
Тому що всі так звані «реформи» народжуються на порожньому місці. Як чиряк на …
Не памʼятаю жодного випадку (окрім ЗНО), щоб якась освітня «реформа» розпочалася:
а) після ґрунтовного аналізу того, що є;
б) після серйозного експерименту великого масштабу;
в) після масштабного вивчення суспільної думки щодо її необхідності.
Так і в цьому випадку. Гарна «кумпанія» зібралася, написала чергову «реформу», влаштує так зване «громадське обговорення» упродовж двох тижнів (!) – і готово. Черговий чиряк вилізе…
P.S. А нічого, що серед «реформаторів» є й ті, котрі те саме «реформують» далеко не перший раз? Їм аж тепер розвиднилося, що вони наробили з попередніми «реформами»?
Чи «реформувати» готові завжди? Як піонери?
Однак найбільш прикрим є те, що серед «реформаторів» – лише один учитель-практик…
Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.
