Є. Стадний: у нас труднощі із самостійним навчанням

Автор: Єгор Стадний, ексзаступник міністра освіти й науки, віцепрезидент з бакалаврських програм KSE.

У понеділок починаємо зі студентами факультатив «Як навчитися вчитись». Нічого оригінального я не вигадував. Починаємо з Барбари Оклі (обидві її перекладені книжки), далі Станіслас Деен, плюс цікаві фахівці як запрошені лектори (хто буде в Києві).

Чому ми робимо цей факультатив? Бо студенти самі попросили, бо і ми, і вони відчувають, що в нас труднощі з самостійним навчанням. Саме тим самостійним навчанням, без якого неможливе опанування вищої освіти, без якого неможлива подальша освіта протягом всього життя.

Найголовніша навичка для навчання в університеті розчиняється на наших очах. У мене в школі так ще не було, була дошка в кінці класу із задачами з математики з зірочкою, і ми самі їх брали та вирішували, були непідручникові матеріали з історії, які сам читав, були брейн-ринг та інші змагання. Зараз «Ми це не проходили», «Нам дають інші задачі», «Ми самі не можемо це вивчити». Нічого, ми впораємось і все надолужимо.

Але як це виглядає в масштабах країни? Та ніяк. У масштабах країни хата згоріла, а ми все ще сперечаємось, де мають стояти розетки... ДПА 4 рік поспіль ми скасовуємо, і навіть ніхто не помічає. Швидше за все, ми вже назавжди похоронили будь-які натяки на перевірку ось тої «зрілості», екзамену громадянина.

Все можна виправдати, коли занять не було, діти в стресі, школу розбомбили, це зрозуміло. Неможливо буде виправдати, коли настануть наслідки. Найгірші наслідки – це негативні відкладені в часі наслідки.

Ось коли усі будуть прозрівати, що ми маємо, де ми опинились, ось тоді усі будуть хапатись за голову, будуть шукати винних. Винних знайдуть і розіпнуть, тільки відповідальним все одно є і буде суспільство, яке готове виписувати саме собі індульгенції.

І всі ці розмови про НМТ… Ні-ні, важливі. Це наша перевага, саме така увага ще рік тому не дала МОН просто «втиху» скасувати зовнішнє тестування. Але і ці ж розмови ведуть у якусь далечінь, далеко-далеко від справжніх проблем. Тест запростий (я, до речі, у цій фракції), тест заскладний, нема обов'язкової історії (схаменіться, це не ДПА – його ви скасували), нема обов'язкової іноземної з аудіюванням та говорінням (ага, я тут, серед цих нефорів, бо це мова навчання, привіт література іноземною, привіт її опанування), тест в один день, тест в два (почитайте про національний тест в Південній. Кореї, прозрієте). Це справжні питання?

Справжнє питання для випуску зі школи: ми випускаємо усіх чи тих, хто володіє зрілістю від знань, зрілістю від вмінь, зрілістю громадянина?

Справжнє питання для вступу до університету: ми беремо усіх чи лише тих, хто здатний опанувати програму вищої освіти?

Якщо перше, то давайте вже доб’ємо рештки вищої освіти одразу, нащо мучитись.

Якщо друге, то давайте вже якось починати ці страшно непопулярні та болючі зміни, із високими вимогами на вході, високими вимогами на виході, скороченням сотень програм з права, економіки та менеджменту та подібних, відбудовою маленької, але спроможної та забезпеченої мережі університетів тощо.

Оригінал