Андрій Вітренко, перший заступник міністра освіти і науки України, доктор економічних наук.
Останні тижні в інформаційному просторі (в основному у соціальних мережах, а також окремих інтернет-виданнях) з’являються повідомлення про Українську академію друкарства та її незавидну долю. Буцімто Міністерству освіти і науки України «просто так» закортіло ліквідувати знану академію.
Автори дописів некритично ретранслюють твердження та судження, які часто-густо спираються на вигадки, а не на факти. Застосовуються різноманітні інформаційні інструменти: відеозвернення, гучні публічні заяви, страйки, депутатські запити, вжиття слів емоційного забарвлення, примітивні маніпуляції та перекручення.
Давайте, як-то кажуть, розберемося по порядку…
10 листопада на офіційній сторінці Української академії друкарства з’явилося відео, на якому ректор академії Богдан Дурняк розповів про «необґрунтовану пропозицію МОН» – приєднати Українську академію друкарства до Львівського національного університету імені Івана Франка. У той же день на сайті оприлюднили і текст відповідного звернення.
«Все це було прийнято кулуарно та завуальовано, прикривається фразами реорганізація, оптимізація, а реально є освітнім мародерством», – стверджує ректор.
Що було прийнято? Ким прикривається? Де були прочитані або підслухані ці «фрази»? Жодної відповіді.
«Я сповнений почуттям гордості за наше студентство, яке згуртовано виступило на захист своєї академії, і як фахівці сучасних медійних технологій стали на захист прав людини право на вибір професії, демократії і свободи слова, проти авторитарних і свавільних способів прийняття рішень у нашій державі», – продовжує ректор.
Цілком очевидно, що Богдан Дурняк звертається до студентства не просто так. Можна припустити, що очікувалася реакція «свідомих студентів». Розрахунок на акції студентського протесту – улюблений управлінський прийом горе-ректорів, які бажають будь за що залишатися при владі. Утім, маніпуляція спрацювала: про Дурняка почали показувати сюжети на телеканалах.
Що стало причиною невдоволення ректора? Міністерство освіти і науки України справді запропонувало приєднати Українську академію друкарства до Львівського національного університету імені Івана Франка. Подібні рішення не є унікальними, вони ухвалювалися і раніше.
Приміром, у 2021 році Національну академію державного управління при Президентові України було приєднано до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Інформацію про це можна знайти на сайті МОН за посиланням.
У випадку з УАД слід врахувати кілька принципових позицій.
Перше. Пропозиція Міністерства щодо Української академії друкарства ґрунтувалася на цілком об’єктивних причинах. Мало хто знає, що протягом 2019–2021 рр. в Українській академії друкарства триває тенденція стрімкого зниження обсягів прийому здобувачів освіти на навчання. На окремі спеціальності за різними рівнями освіти протягом 2019–2022 рр. не вступило жодної особи. Загальна кількість здобувачів освіти становить менше 3,0 тисяч осіб.
У рейтингу закладів вищої освіти України за підсумками 2022 року, оприлюдненому на сайті osvita.ua, Українська академія друкарства посідає 107-ме місце. Керівник закладу освіти Б. Дурняк обіймає посаду четвертий термін (перший термін – з 14.05.2003 по 06.05.2008, другий термін – з 08.07.2008 по 08.07.2013, третій термін – з 21.11.2013 по 21.11.2018, четвертий термін – з 21.02.2019 по теперішній час).
У чинному контракті керівника Української академії друкарства не наведено цільових показників діяльності закладу. Матеріальна і лабораторна база академії оновлюється мляво, обсяги надходжень літератури значно нижче, аніж в інших закладах освіти.
Окрім того, Статут академії не оновлювався вже понад 6 років, і цілком очевидно, що в ньому не враховані зміни, які вносилися до законодавства про вищу освіту. Занепад академії не є секретом для освітянської спільноти… Цілком очікувано, про об’єктивні тенденції, які панують в академії, Богдан Дурняк у своїх публічних заявах не згадує…
Друге. Міністерство освіти і науки України лише «внесло пропозицію», сподіваючись на фахове та ґрунтовне обговорення. Важлива деталь: пропозиція Міністерства не вносилася в порядок денний уряду. На засіданнях уряду або урядових комітетів це питання ніколи не розглядалося. Міністерство лише ініціювало дискусію, сподіваючись на цивілізованість її учасників. Зрозуміло, у різних людей можуть бути різні думки. Хтось – за, хтось – проти. Але Богдан Дурняк, не наводячи жодних вагомих аргументів, вирішив відразу «звернутися до студентів», що цілком очікувано спричинило акції протесту. Дуже прикро, що в нашому академічному середовищі технології примітивного політиканства є такими успішними.
Третє. Власником Української академії друкарства є держава. Лише держава в особі вищих органів влади може вирішувати і ухвалювати остаточне рішення про доцільність або недоцільність функціонування державних підприємств, установ і організацій. Органи влади діють в інтересах платників податків, які зацікавлені в тому, аби кошти бюджету витрачалися максимально раціонально. Ректор чомусь вирішив, що він може де-факто виступати від імені держави і платників податків, а також базікати про долю закладу, навіть не порадившись про це із засновником.
Четверте. Міністерство освіти і науки України неодноразово наголошувало про оптимізацію мережі закладів освіти. Це завдання актуальне для всіх ланок освіти: і середньої, і професійної, і фахової передвищої, і вищої. Якісну освіту можуть надавати лише потужні заклади, які мають необхідні ресурси (у тому числі кадрові, матеріальні, фінансові, інноваційні) для організації високорезультативного освітнього процесу. Це світова практика.
Об’єднання закладів вищої освіти – це об’єктивний тренд, який диктує саме життя. До речі, оптимізація мережі закладів вищої освіти є одним із ключових критеріїв сумлінного виконання проєкту Світового Банку «Вища освіти заради результатів», і про це широкій громадськості чудово відомо. Цілком очевидно, що ректор Української академії друкарства при формулюванні своїх публічних заяв і закликів про цей тренд нічого не сказав.
П’яте. Пропозиція Міністерства була спрямована, у першу чергу, на захист професійних прав науково-педагогічних працівників та освітніх прав студентів. Якщо приєднання відбудеться – усі професори, доценти і викладачі Української академії друкарства стануть, відповідно, професорами, доцентами та викладачами Львівського національного університету імені Івана Франка, і зможуть організувати свою роботу на значно вищому рівні (і отримувати значно більшу заробітну плату). Якщо приєднання відбудеться – усі студенти Української академії друкарства стануть, відповідно, студентами Львівського національного університету імені Івана Франка, і зможуть отримати справді якісну освіту (і отримати по завершенню навчання престижний диплом). Про цей «незначний» аспект Богдан Дурняк у своїх заявах також не згадав…
Але «сенсації національного масштабу» все одно не вийшло. Національна академічна еліта чудово розуміє, що неефективні заклади освіти мають скорочуватися, а обмежені фінансові ресурси мають спрямовуватися на підтримку найбільш продуктивних. І тоді в інформаційній спецоперації були застосовані старі перевірені інструменти: замовні публікації та депутатські звернення.
Публікації з’являються в основному у низькорейтингових інтернет-виданнях. Усі фахівці чудово знають розцінки на послуги такого штибу. За кілька десятків доларів на «сміттєвих сайтах» можна оприлюднити що завгодно. Сумно, що окремі молоді люди сприймають ці публікації за «чисту монету».
До Міністерства освіти і науки України також надійшло кілька депутатських звернень, в основному за підписом депутаток опозиційної фракції, у яких написано багато емоційних слів і якісь вимоги. Звісно, у цих зверненнях не наведено об’єктивних відомостей про результати роботи закладу. Натомість забагато політичного хайпу.
Ви можете запитати: а з чого весь галас? Відповідь дуже проста. Приєднання не вигідне лише одній людині. У випадку приєднання Богдан Дурняк втратить посаду ректора. Людина ректорує понад двадцять років, і не може достойно покинути «нагріте містечко». Але у його публічних заявах про це – також ані слова.
Міністерство освіти і науки України, як і раніше, готове до цивілізованої дискусії щодо майбутнього Української академії друкарства (у якій кількість вступників щороку зменшується, ректор працює вже четвертий строк, 6 років не оновлюється статут, матеріальна база застаріла і не оновлюється). Якщо така дискусія і відбудеться (на що автор не втрачає надію) – вона має бути фаховою і ґрунтовною. Обговорювати фейки, фантазії та особисті образи – як-то кажуть, «не на часі».
Отже, пропонуємо порядок денний такої дискусії:
- Чому в академії протягом 2019–2021 рр. знижується кількість здобувачів освіти?
- Чи вважає ректор, що в очолюваній ним академії достатня кількість здобувачів освіти для організації якісного освітнього процесу?
- Чому знижується позиція закладу у міжнародних і національних рейтингах?
- Чи є нормальною ситуація, коли ректор Б. Дурняк обіймає посаду четвертий термін?
- Чи готовий ректор Б. Дурняк підтримати ініціативу про внесення до контракту цільових показників діяльності закладу?
- Чому знижуються витрати на оновлення наукового обладнання та лабораторної бази?
- Чому знижується обсяг надходжень літератури?
- Чому понад 6 років не оновлюється Статут академії?
- Чи оприлюднено звіти керівника закладу вищої освіти в належний спосіб?
- Чи отримано належну акредитацію за всіма освітніми програмами, які запроваджено в академії?
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
