Володимир Бєлий: що є головним у шкільному навчанні

У школах панує ситуація, коли суто освітнє поступається у своїй значимості приосвітньому

Володимир Бєлий: що є головним у шкільному навчанні

Автор: Володимир Бєлий, ексзаступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

За свої 44 роки педагогічного стажу мав з них лише шість у форматі «чистого» вчителя, з яких три – в алжирських ліцеях. Всі інші – це поєднання з адміністративними посадами. А останні п’ятнадцять років з паралельним запрошенням від зовнішніх агенцій до участі у роботі різних експертних груп чи виїздів на публічні виступи для колег з інших регіонів.

За всього цього я не пропустив жодного свого учительського уроку: або перенесення до події, або після неї. Навіть коли працював завідуючим Херсонським міським відділом освіти.

Приосвітнє

Натомість у нас досі попри появу законодавчої норми про недопустимість заміни уроків на позаурочні заходи продовжує панувати «порядок», за якого завжди знайдеться привід на щось більш важливе, ніж предметні заняття згідно розкладу. 

Ситуація дуже схожа на таку, за якої суто освітнє поступається у своїй значимості приосвітньому.

До речі, до останнього відноситься не лише матеріально-технічний чи методичний або методологічний супровід, а й все, що називають управлінським менеджментом.

За виникнення бажання висунути заперечення щодо останнього варто звернути увагу на сутність управління у сегментах, які фінансуються з комунального або державного бюджету.

У них все має здійснюватися не як «фестиваль творчих вигадок» місцевих чи відомчих «лідерів», а згідно єдиних державних «протоколів», якщо мовою медичних працівників. Це з розряду питань національної безпеки держави.

Освітянська творчість – це не про довільне трактування положень освітніх нормативів та стандартів під себе «любих», а про інноваційні методи й підходи у роботі практикуючих педагогів задля досягнення чи перевершення нормативів тих стандартів.

Тому не варто чекати на успішну реформу освіти, якщо держуправління не постане у вигляді інституційного механізму, що чітко відділятиме гроші та зусилля, які для освіти (освітнього процесу) від всіх охочих заробити чи підробити на освіті з коштів комунального або державного бюджету.

Ось один з прикладів чергової нової «ікони», у якій так зацікавлені дотичні до освіти структури, зокрема комерційні.

Мова про чи не повальний екзальтований акцент на гіпотетично неймовірні перспективи, що очікують шкільну освіту від переведення її у формат STEAM-освіти. Якось навіть випало почути з вуст одного провідного спеціаліста ІППО, що тепер не компетентістний підхід є головною «фішкою» шкільної освіти, а нею стане STEAM-освіта.

За розголосом про надзвичайну навчальну ефективність експериментальних ІТ-засобів навчання спільнота має ніби забути, що у межах фізіологічних норм навантаження учнів освітнім процесом, заняття такого типу не можуть бути основним його змістом, бо відтак більшість школярів залишиться недовченими навіть елементарним абстрактним науковим поняттям. Як і замовчується те, що такого як ніде у світі і немає і не планується.

Не можна ж так низько падати, щоб формати, придатні для гурткової або факультативної роботи, розглядати на рівні управлінських відомчих структур як чи не альтернативу до освітньої діяльності за предметно-тижневим розкладом занять закладів всієї країни. Це якщо дійсно бути менеджером для народної освіти, а не тіньовим агентом представництв, що збираються у черговий раз на ній заробити.

Акценти

Головним у навчанні вмінню абстрактного мислення як були логос, образ та цифра, так вони ними й лишатимуться, а різні види навчально-практичного його супроводу як були супроводом, так лише ним і мають лишатися.

Звісно, що без системних занять з аплікацій розумово-аналітичної навченості учнів на основі пізнання теоретичних основ наук та культури, не буває справжньої освіченості, але лише одними окремо-локальними пошуками ситуативно необхідної для складання STEAM-освітнього «конструкта» теорії її тим більше не буде. Хіба що як професійно-технічна її ескізна версія.

Перенесення акценту (ми пам’ятаймо про особливості шкільного віку) з навчання абстрактним поняттям та законам на занурення учнів у навколишню дійсність як таку – це не про науково-культурну освіту підростаючого покоління, а про звужену до навчання самообслуговуванню (у сенсі колишніх радянських уроків праці та обов’язкових годин суспільно-корисної праці) її псевдокопію.

Звісно, що не мова про гідне матеріально-технічне забезпечення освітнього простору сучасної школи у повній відповідності до держстандартів освітніх програм, для чого немає кращого інституційного документа, ніж загальнонаціональний освітній курикулум. Про що останнім часом у МОН припинили навіть згадувати. Думаєте, що випадковість?

Оригінал

Освіта.ua
26.04.2021

Популярні блоги
О. Калинич: відверті висновки про дистанційне навчання З поняття «дистанційне навчання» треба прибрати слово «навчання», замінивши на «імітація»
Ігор Лікарчук: освітній процес втрачає сенс Результати екзаменів не повинні бути підставою для оцінки роботи вчителя, це оцінка роботи учнів
Н. Глюз: ми продовжуємо старі схеми і подвійні стандарти На ЗНО живе страшний вірус, що через маску і антисептик не вб'ється, а випускний гулятимуть без масок
О. Мірошниченко: поради вчителям від кіноактора Навіть примітивна камера збільшує всі емоції і розкриває великі й маленькі секрети
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
МОН веде себе як струм у провіднику чи як мала дитина, тобто, йде щляхом найменшого опору. Там, на солоденьких посадах, сидять малокомпетентні люди, які пишаються суспільним ладом та своїм положенням в ньому. Хтось тестує їхній інтелект? Вони просто імітують кипучу діяльність, спускаючи накази чи циркуляри, не маючи уяви, як вони працюють і як їх сприймають...
Сандомир
Для Володимир: Риба псується з голови, який керівник відомства-такі у нього і підлеглі. Дозволяють підлеглим працювати аби-як, то чому вони мають напружуватися?
Горбань
Для Володимир, для Сандомир: На рівні МОНу і областей малокомпетентних серед освітянських чиновників немає. І вони не працюють аби-як, а енергійно догоджають своїм босам, від яких повністю залежні. Мета ж МОНівських босів - розвал української освіти, яку вони маскують НУШом та іншою наукоподібною демагогією.
Коментувати
Думка
Зараз головним у шкільному навчанні є виконання вчителями та директорами забаганок МОНу та інших " інститутів модернізації". Праця на папери та рейтинги. Жива дитина в школі заважає писати " бомажки". Дайте вчителям "вільно дихнути"!!! Поки не розбіглися останні творчі та креативні.