І. Лікарчук: коли директорам час іти на відпочинок?

Недарма управлінська мудрість твердить, що краще з посади піти на хвилину раніше, аніж на рік пізніше

І. Лікарчук: коли директорам час іти на відпочинок?

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Із минулого...

У ті роки, коли я працював начальником обласного управління освіти, в області успішно функціонувало велике й потужне професійно-технічне училище. Порівнюючи з іншими подібними закладами, це був взірець порядку. Порядку у всьому: починаючи від вхідних дверей і закінчуючи рівнем організації навчального, виховного та виробничого процесів.

Училище було відомим у місті, області, в Україні... До нього приїжджали делегації та гості, його вихованці завжди прикрашали міські масові заходи, починаючи від компартійно-комсомольських конференцій і закінчуючи дитячими масовками. Між собою профтехівці його називали «інститут благородних дівиць» і, відверто кажучи, заздрили. Учнівський контингент – лише дівчата. Хоч той, хто працював із дівчатами у закладах ПТО, той добре знає, що з ними набагато складніше, ніж із хлопцями. Працівники училища – майже вся жінки. Навіть електриком працювала жінка...

І, зрозуміло, що очолювала цей заклад також жінка. Потужний керівник, беззаперечний авторитет, жорстка і багато в чому безапеляційна мадам, депутат усіляких рад, постійний член всяких президій, комісій і т. ін. І завжди одягнута – як із модного дому... Що, в принципі, було і не дивно. Адже її чоловік працював, як мені здається, заступником директора домобудівного комбінату, а училище – готувало швей, закрійниць... А іще вона – кавалер усіляких орденів, медалей, грамот. Бо таки було за що їх вручати...

Того року ми відзначали її ювілей. Багато гостей, сила-силенна квітів, теплі і гарні слова, сльози радощів, гарний стіл для невеликої кількості запрошених... Здавалося, що все, як завжди... Але то лише так здавалося. Наступного (!) дня ювілярка з’явилася в моєму кабінеті і, як завжди, дуже делікатно, але наполегливо, сказала; «Игорь Леонидович. Я приняла решение уйти на пенсию. Хватит. Мне уже немало лет и пора... Уступаю дорогу младшим. Они сделают больше».

Я відразу не повірив своїм очам і вухам. Запитав, чи це не жарт. Щось пробував говорити у страшенно розгубленому стані. Пропонував «подумати кілька днів». Просив лишитися, обіцяв якісь «золоті гори»... Але все було марно. Вона прийняла рішення... І хоч потім мені натякали, що причиною звільнення був від’їзд її сім’ї з міста, мотивацію я почув саме ту, про яку написав. І вона для мене тоді була дивною. Хоч її глибоку сутність, доцільність та розумність – я зрозумів пізніше. Набагато пізніше.

За кілька днів училище отримало нового директора. Молоду і завзяту жінку. Яка не лише продовжила справу попередниці, але і успішно вивела заклад на новий рівень. Тепер – це багатопрофільний коледж. У якому вже добра половина учнів – хлопці. Але рівень роботи – на висоті...

Чому я згадав цю історію. Бо до мене звернулася людина, якій далеко за 65, і вона продовжує очолювати велику школу. Звернулася тому, що колектив вимагає її звільнення з посади. Очевидно, що упродовж тридцяти трьох років її директорування він вже втомився від неї: морально і фізично. Бо вона, як була тоталітарним керівником, так ним і лишилася... Незважаючи на свої зв’язки, високі нагороди та звання...

І коли на її прохання поради я відповів, що давно настав час написати заяву й піти на відпочинок, вона на мене образилася. Здається, що назавжди. А дарма. Бо недарма управлінська мудрість твердить, що краще з посади піти на хвилину раніше, аніж на рік пізніше. Краще і для того, хто цю посаду займає, і для тих, ким ця людина керує.

На жаль, зрозуміти цю просту істину багато керівників у нафталінових беретах не хочуть і не можуть. Бо увірування у свою «геніальність» як керівника суттєво переважає рівень критичного мислення та реального сприйняття дійсності. І це біда...

P.S. Десь читав, що середній вік ректорів китайських та японських університетів – 45 років... Чи не тому й університети у них інші...

Оригінал

Освіта.ua
13.04.2021

Популярні блоги
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ужас
Вот в киевской гимназии драгоманова директорствует безумная старуха 80-летняя балаба уже 40 лет. И всё начальсво от Яровой до Фиданян не замечают "проделок" идиотки от образования.
Val
А что дед думает о походе на отдых пожилых работников минобразования? _
Володимир
Для Val: а дед пример берет с академика Б. Патона
Val
Для Володимир: Так там сапог другого пошива...
Коментувати
Ирина
З віком маразм прогресує, нікуди від цього не дінешся. І таких дирехторів треба знімати і міняти. Зачасту ще й дітки їх у благодійних шкільних фондах пасуться, ще й онучки вчаться у класах, класоводів яких призначив сам дирехтор, вибираючи, хто ж ДОСТОЙНИЙ! Гнати всіх пенсійного віку, гнати після 6 років дирехторства.
Не_директор
Основним критерієм затвердження на посаду директора школи має бути професіоналізм, а не вік. В.О.Сухомлинський був директором школи 22 роки, О.А. Захаренко - 38 років. Важливу роль відіграє людський фактор. Для прикладу: директор знає, що "директорує" останній термін, не думаю, що він аж занадто буде старатися працювати для свого наступника, який, згідно Закону "Про освіту" очолить школу через 6 років. Перших 6 років директор прагнутиме отримати рейтинг і шанс для продовження контракту, а от щодо другого терміну, є сумніви...
Костик
Для Сандомир: Всё правильно написали. Теоретически. А практически происходит следующим образом. У нас- ОТГ. ВСЕ конкурсы( и на должность директоров школ громады,и на должности работников аппарата ОТГ- проходят ФОРМАЛЬНО, потому что голова- бог,царь,феодал в своей вотчине. Кого скажет- того и выберут. А кто попробует ослушаться- завтра сам будет уволен. Он таким образом убирает всех,кто умнее,образованнее его самого. А всем "угодным"- друзьям,кумовьям,родственникам,- он дал должности в ОТГ и по 2 га земли. И борьба с такой системой- непробиваема!
Володимир
Для Костик: Отстрел нужен
Коментувати
Сандомир
На усе ми хочемо винайти універсальні ліки. а в природі такого не існує. Один керівник у сорок років негідник, а інший і в 70 прекрасна людина. Критерій тільки один- директором школи має бути високоморальна людина з педагогічним хистом.А для цього має бути конкурс, відкрите голосування батьків та педпрацівників . Тільки так можна убезпечити школу від нашестя користолюбців,самодурів та деспотів. Вік справді комусь додає мудрості, а комусь її забирає. Чи воно так мають вирішувати громади, а не чекати,що хтось прийде і наведе лад у їх школі.
Олена
важливо піти вчасно, але ранжування за віком - цей еджизм, шановний пане! Ми любимо нашу пані директорку і не зважаючи на вік за 60 і більш, ніж 20 річний стаж директорства, ми будемо відстоювати її. Різне в школі буває, не все ідеально, але є директора, що на своєму місці! Вік тут ні до чого! Дякуємо Світлано Миколаївно, батьки боярки за Вас!
Володимир
Для Олена: Ви, напевне, профспілку очолюєте... Я знаю приклад, коли за директорку-злодійку з 32-річним директорським стажем горою стояли наближені...
Олена
звісно, куди ж без профспілки... Зробити припущення на те, що є люди на своєму місці, просто неможливо! Наш мер теж назвав людину злодійкою, а вчителями просто знехтував. Я бажаю Вам відчути в цій країні хоча б пару місць, в яких би Ви хотіли захистити директора! Місця ці є, і є люди, що готові робити країну краще! Моя друга дитина закінчує цю школу при одному директорові, і я щаслива, що моїм дітям вистачило! Бажаю, щоб ще хоч декілька років людина пропрацювала. Вік змінює людину, і бажаю Вам відчути, що певним людям він додає мудрості!
Ліза
Біда ОТГв тому, що зараз керівник, обраний десь 5-ю частиною виборців , вважає себе богом місцевого рівня. І особливо це торкнулися керівників шкіл. Тут вже не досвід чи стаж керівника, тут політика грає . Знайти недоліки в роботі завжди можна, але використати їх для зведення рахунків- низько. Це про Боярку.
Коментувати
ТЬ
Все вірно, але... Дід сам чому ще не пішов? Поради кожен іншим гаразд давати.,....,..,.
Володимир
Для ТЬ: Треба щоб ще звернулись за порадою.
Коментувати
Валентина Ивановна Поддубная не
Я думаю,что и директорам и заучам,нельзя работать больше 7-8лет.это поможет и им помнить,что они сами были учителями и в тоже время реально сократит возможность использовать мобинг, тем самым насаждая собственные понятия и видения,корона не успеет вырасти или прирости к голове . И будет напоминать, что через 7-8лет они вернуться к своим основным обязанностям-быть учителем. И будут помнить, что в ответ ,если будут злоупотребляли своим положением и возможностями, сами могут оказаться на месте этих учителей.
Володимир
30 та 32 роки - дуже погано для школи у всіх відношеннях, бо директор протухлий. Продуктивний період роботи лиректора - 10 років.
АнтиДєд
А середній вік американських президентів- 74 роки, а нашому-40 .... загальний підхід правильний, але треба думати...