С. Захарін: про монопольне становище НАЗЯВО

Ринок послуг з акредитації освітніх програм підлягає негайному реформуванню

С. Захарін: про монопольне становище НАЗЯВО

Автор: Сергій Захарін, доктор економічних наук, професор, голова ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», керівник патронатної служби міністра освіти і науки України.

Юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти»  (НАЗЯВО) є єдиною в Україні організацією, яка має право надавати послуги з акредитації освітніх програм закладів вищої освіти. Окрім того, ця ж організація має право встановлювати «правила гри» на цьому ринку. Відтак, з точки зору організації ринку акредитаційних послуг (послуг з акредитації освітніх програм закладів вищої освіти), НАЗЯВО є «ідеальним монополістом».

У своєму блозі автор цих рядків описував недолугу схему акредитації освітніх програм, яку впровадило НАЗЯВО. Також писав про захмарні заробітки НАЗЯВО за рахунок акредитації освітніх програм.

На мій погляд, система вищої освіти України не зможе розвиватися нормально, якщо акредитацію освітніх програм буде проводити лише одне НАЗЯВО у його нинішньому вигляді. Переконаний: якщо НАЗЯВО отримає статус центрального органу виконавчої влади, а в Україні будуть створені незалежні установи з акредитації (як це передбачено законом) - це стане логічним результатом розвитку системи вищої освіти на засадах так званих «європейських цінностей».

Здивовані? Давайте включимо здоровий глузд.

За роботу із встановлення «правил гри» (розробка нормативної бази) юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» отримує фінансування з державного бюджету (кошти спрямовуються до так званого «загального фонду НАЗЯВО»), а роботу із проведення акредитації оплачують заклади вищої освіти (кошти спрямовуються до так званого «спеціального фонду НАЗЯВО»). Окрім того, вказана юридична особа також отримує фінансування і від іноземних партнерів (у вигляді грантів), виконуючи їхні різноманітні замовлення та побажання.

У пункті 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вказано, що суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

На мою думку, юридична особа публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку акредитації освітніх програм закладів вищої освіти в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Слід звернути увагу на важливий аспект. Ціни на послуги з акредитації встановлені імперативно, є однаковими для всіх закладів вищої освіти, і геть зовсім не залежать від істотних чинників – зокрема, масштабів (обсягу) акредитаційного оцінювання, кількості здобувачів вищої освіти за освітньою програмою, кваліфікації експертів, наявності або відсутності витрат на відрядження, кількості сторінок поданих документів тощо.

Приписом пункту 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Боюся помилитися, але в економічній поведінці юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» є ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку акредитації освітніх програм закладів вищої освіти, оскільки вказана особа є єдиним оператором ринку, і при цьому стягує з закладів вищої освіту за надання безальтернативної послуги чималенькі суми, причому без урахування об’єктивної собівартості (фактичних витрат) своєї бурхливої діяльності.

Окрім того, для різних закладів вищої освіти встановлені не однакові умови. Окремі заклади вищої освіти з якогось незрозумілого дива (можливо, з благословіння Голови НАЗЯВО або його заступників) взагалі не оплачують послуги з акредитації освітніх програм, про що відверто написано на сайті НАЗЯВО. Відповідно, інші заклади освіти, які не можуть користуватися пільгами, фактично знаходяться у дискримінаційних умовах.

Невже така ситуація має залишатися незмінною?

Пунктом 2 статті 16 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що система забезпечення закладом вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) за його поданням оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти на предмет її відповідності вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти, що затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Таким чином, за задумом українського законодавця, на ринку послуг з акредитації освітніх програм закладів вищої освіти мають працювати незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, тобто – має бути повноцінна конкуренція. Здорова, чесна та цивілізована конкуренція – це одна із «європейських цінностей», чи не так? Але на ринку з акредитації освітніх програм закладів вищої освіти «незалежних установ» досі немає, і ця ситуація дуже вигідна керівникам НАЗЯВО та їхнім бізнес-партнерам.

Ніхто із так званих «освітніх експертів», які хизуються своєю «європейською орієнтацією», не береться зробити чесний і неупереджений аналіз чинного механізму акредитації, а саме: проаналізувати монопольну ситуацію на ринку, тіньові фінансові потоки, усталені корупційні практики, самочинно встановлені для окремих університетів ринкові привілеї та пільги тощо.

На мій погляд, механізм роботи ринку послуг з акредитації освітніх програм закладів вищої освіти підлягає негайному реформуванню. Для різних закладів вищої освіти мають бути встановлені єдині (універсальні) умови, в Україні мають діяти незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, ціни на послуги з акредитації освітніх програм мають бути економічно обґрунтованими. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти повинно змінити статус, впроваджувати у свою діяльність кращі світові практики, бути націленим на задоволення інтересів українського суспільства, почати працювати на основі сумлінного виконання вимог національного законодавства.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.

Освіта.ua
14.12.2020

Популярні блоги
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Олександр
Все вірно. Підтримую. Ще одна бульбашка замість освітніх реформ, скоро всі переконаються. Але кілька людей гарно покращать майновий стан. Антикорупційне бюро з п’ятизначними зарплатами пам’ятаємо? І як у нас із корупцією? Ото ж...