Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Уже кілька разів зустрічав у пресі, в Інтернеті, в інтерв’ю посадовців і депутатів інформацію про те, що в Україні якось не так рахують учнів шкіл, що зумовлює неправильне їхнє фінансування.
Читаю й не можу зрозуміти. Маємо Держстат і тьму освітніх чиновників на місцях, які щороку збирають із шкіл звіти про контингент. Маємо Інститут освітньої аналітики, який щорічно також збирає інформацію про учнівські контингенти. Маємо ЄДЕБО, де також, начебто, мала б зосереджуватися така інформація... І не маємо точних даних про учнівські контингенти. Це вже не дивина, а чортівня якась...
У роки мого директорування в райВНО сиділа економіст (так її тоді називали) Ніна Юхимівна з рахівницею. Директори, стократно по головах перерахувавши кожного учня, 5 жовтня йшли до неї здавати звіт. Через три місяці з’являвся інформаційний вісник Держстату з усіма цифрами... Хоч і учнів у ті роки було разів у три більше, ніж зараз, і шкіл більше, і директорів... Щоправда, то була епоха рахівниць, а не деджиталізації...
Також не можу зрозуміти, ЧОМУ щоденний рух учнів у масштабах всієї країни не можна обліковувати через ЄДЕБО. Видав директор якоїсь школи наказ про зарахування учня - і тут же засобами електронного зв’язку надіслав відповідну форму в ЄДЕБО. Написав наказ про відрахування учня - знову та сама дія. Невже це так складно технічно?
Але правильно колись казали: «Если зажигаются звезды, то это кому-то нужно». Очевидно, що безлад із обліком дітей також комусь потрібний? Чи, можливо, цього безладу немає? Тоді на основі чого і для чого робляться подібні заяви? Чи рахівниці потрібно повернути?
