Денис Назім: формула якості освіти

Автор: Денис Назім, керівник освітнього проекту «FM School».

Нещодавно в мережі з’явилось повідомлення від вищого освітянського менеджменту про пряму залежність малокомплектного навчального закладу та якістю освіти.

Два суперечливі погляди: «мало учнів – висока якість» та «якість від кількості учнів не залежить» існують довгий проміжок часу і так і не знайшли критичної кількості прихильників першого чи другого переконання.

Підхід до розуміння якості освіти можна представити у вигляді такої послідовності:

• носій знань;
• передача знань;
• здобувач знань;
• сприйнятливість методик передачі знань;
• фундаментальність знань;
• затребуваність отриманих знань;
• отримання нових знань.

Якість освіти визначається насамперед якістю носія знань (учителів, професорсько-викладацького складу), який передає ці знання за допомогою різних методик учням/студентам. Залежно від фундаментальності отриманих знань здобувачі освіти можуть:

• витримати конкурсні іспити під час вступу на навчання;
• пройти конкурсний відбір при влаштуванні на роботу;
• успішніше засвоювати навчальні дисципліни, що базуються на знаннях базових дисциплін, вивчених на попередніх стадіях освітнього процесу.

Виходячи з підходу до розуміння якості освіти, можна виділити наступні блоки показників якості:

• якість викладацького складу;
• стан матеріально-технічної бази навчального закладу;
• мотивація викладацького складу;
• якість навчальних програм;
• якість учнів/студентів;
• якість інфраструктури;
• якість знань;
• інноваційна активність керівництва;
• впровадження інновацій;
• затребуваність випускників;
• конкурентоспроможність випускників на ринку праці;
• досягнення випускників.

Ключовою фігурою в освітньому процесі є вчитель. Тому політика забезпечення якості повинна починатися з формування викладацького корпусу.

Виникає питання: як же визначити якість вчителя? Питання це є ключовим, відповідь на нього буде визначати зміст освіти, якості навчальних програм, методику навчання, конкурентоспроможність випускників на ринку праці та інші складові якості освіти.

При цьому вчитель не тільки передає знання, а й формує особистість учня, його світогляд і духовність. Тому якість викладача - поняття комплексне, що включає в себе:

• рівень компетентності - знання та досвід у певній галузі науки і практики;
• потреба і здатність займатися педагогічною діяльністю;
• спостережливість - здатність помічати істотні, характерні особливості учнів;
• здатність встановлювати контакти з зовнішнім і внутрішнім середовищем;
• популярність;
• науково-дослідницьку активність;
• наявність наукової школи.

Кожна зі складових поняття «якість вчителя» може бути деталізована і, як правило, не піддається кількісній оцінці. Наприклад, рівень компетентності визначається базовою освітою, наступною самоосвітою, наявністю наукового ступеня і звання; стажем педагогічної роботи; досвідом практичної роботи в конкретній галузі.

Безумовно, якість освіти залежить від мотивації персоналу. У вчителів повинен бути відповідний соціальний статус, що забезпечить привабливість викладацької роботи.

Якість навчальних програм виявляється не тільки у відповідності освітнім стандартам в галузі тієї чи іншої навчальної дисципліни, але і в наявності інноваційної складової.

У центрі освітнього процесу знаходиться здобувач освіти – учень. Саме для нього/неї проводяться уроки, читаються лекції, пишуться підручники, розробляються нові освітні технології тощо. Тому правомірно говорити про якість того, хто навчається, який є тим матеріалом, який повинен бути перетворений на кінцевий результат освітнього процесу. Якість учня можна охарактеризувати за допомогою наступних показників:

• знання, отримані з навчальних дисциплін;
• володіння іноземною мовою;
• володіння комп’ютером;
• бажання вчитися;
• дисциплінованість;
• наполегливість;
• працездатність;
• спостережливість;
• планування кар’єри.

Якість освіти необхідно розглядати як багатовимірне поняття. Але перед тим як давати кількісну оцінку, треба визначитись з цим терміном. Якість освіти – це затребуваність отриманих знань у конкретних умовах і місцях їх застосування для досягнення конкретної мети та підвищення якості життя? Чи щось інше?

Універсальної формули для кількісного вимірювання якості освіти не існує. У той же самий час експериментальні дослідження підтверджують незалежність результатів учнів/студентів від їхньої кількості в класі/аудиторії. За однієї умови – однакові, для всіх, умови навчання.

Так, може, не в малокомплектності школи причина?