Osvita.ua Блоги Б. Олександрук: сертифікація може стати профанацією
Б. Олександрук: сертифікація може стати профанацією

Правильна ідея має ризик перетворитися на профанацію та зростання розміру державного апарату

Б. Олександрук: сертифікація може стати профанацією

Автор: Богдан Олександрук, засновник ThinkGlobal.

Коментар до Проекту положення про сертифікацію педагогічних працівників, опублікованого Міністерством освіти і науки України 22.11.2018 на своєму сайті.

Сертифікація, згідно з проектом, має здійснюватися на добровільних засадах. Проектом передбачено встановлення педагогічним працівникам (поки що 2000 вчителів початкових класів) доплати у розмірі 20% посадового окладу за умови успішного проходження сертифікації, а також зарахування сертифікату як проходження атестації.

Добре чи погано, що вчителям пропонується підтверджувати свій рівень? Скоріше, добре. Якісна сертифікація створює стимули для реального саморозвитку викладача. Адже професійний розвиток починається з усвідомлення власної компетентності. А для цього професійна компетентність має бути оцінена якомога об’єктивніше. У мережі шкіл ThinkGlobal, до речі, також існує процедура сертифікації, яка враховує досвід, теоретичну підготовку, практичну здатність якісно налаштувати власні навчальні процеси, результати учнів.

Але чи буде запропонована до обговорення процедура надання сертифікації якісною? Наразі це викликає скепсис, зокрема через надвисоку роль держави в сертифікації.

Щоб державні інституції могли надавати якісну послугу сертифікації вчителів, вони мають бути точками концентрації експертизи в професійній компетентності викладачів нової генерації. Давайте згадаємо, про які компетентності та вміння 21 сторіччя йдеться в концепції Нової української школи: критичне мислення, вміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення, інформаційно-цифрова компетентність, підприємливість, уміння вчитися впродовж життя тощо.

Державна сертифікація вміння оцінювати ризики, інноваційності чи цифрової грамотності не матиме довіри як від фахового середовища так і від суспільства. Інноваційність оцінюватиме історично найконсервативніша інституція? Критичне мислення буде оцінювати інституція, яка, при всій повазі, майже сторіччя набувала експертизу зі знищення критичного мислення? Але ж це нонсенс!

Якому викладачеві ми скоріше довіримо дитину: викладачеві, інноваційність якого оцінював чиновник? Чи викладачеві, інноваційність якого відзначила незалежна позадержавна організація, до якої входять представники експертного середовища: інноваційний парк, інноваційні компанії чи відповідна асоціація? Питання суто риторичне.

Сертифікація – це оцінка експертів і довіра до оцінки експертного середовища. Реальна сертифікація – це вільний ринок сертифікаційних організацій, які дбають про свою репутацію в експертному середовищі.

У Проекті положення сертифікація чомусь називається незалежною, проте не зрозуміло, від кого. Поки ми бачимо якраз навпаки, велику залежність – викладачів, експертів, результатів від МОН та відомств. Громадськість, яка має контролювати у той чи інший спосіб процес сертифікації, відповідно до проекту лише може входити (а може і не входити) до складу експертної комісії при МОН. До речі, комісія створюється наказом МОН, міністерством також затверджується її персональний склад. А можливість створення вільного ринку сертифікації, де функція чиновників – забезпечити загальні правила гри на цьому ринку та контроль гравців, навіть не розглядається. Але це ключове, на що очікують представники нової освіти в цьому документі.

Замість цього йдеться про створення армії контролерів відео в УЦОЯО (Українському центрі оцінювання якості освіти), які мають на основі перегляду відеозаписів уроків робити експертні висновки про компетентність вчителя в 21 сторіччі.

На жаль, правильна ідея сертифікації має ризик перетворитися на профанацію та зростання розміру державного апарату. Адже реформа - це як схуднення. Після неї має мають зменшитися розміри, апетити держапарату та зрости його рухливість, а не навпаки.

Реформа освіти — це не реформа стін чи столів, а реформа світогляду та компетентності освітян. Сучасна компетентність вчителя — це слабка ланка реформи освіти, тому провалити ідею сертифікації компетентності означатиме провалити реформу.

Наостанок цікава цифра: розмір бюджетної програми, за рахунок якої пропонується запровадити процедуру сертифікації – більше 200 млн грн з кишень платників податків. Чи варті вони того? Питання риторичне.

На моє переконання, Проект положення з поточним змістом не повинен стати положенням і потребує кардинального переосмислення.

Освіта.ua
21.12.2018

Популярні блоги
Сергій Колебошин: PISA як точка відліку, а не паніки Результати PISA для багатьох виявилися шоком і «зрадою», хтось насміхався, комусь взагалі нецікаво
Семен Єсилевський: скільки вкладати в освіту? Україна належить до країн, де не простежується залежність якості освіти від витрат на неї
Ігор Лікарчук: конкурсна машина працює Чи потрібний державний конкурс «Учитель року» взагалі? А якщо потрібний, то для чого?
Микита Андрєєв: про проєкти двох цікавих документів Наївно було думати, що зі зміною влади зміниться спосіб мислення менеджменту середнього рівня
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Значит так.
Исходя из ЛОГИКИ сартификаторов, педуниверы следует ЗАКРЫТЬ. ПРосто ЗАКРЫТЬ. Людям, которые стремятся работать в школе, необходимо пройти сертификацию, получить сертификат и идти работать в школу. ДРУГОГО логического пояснения этому НЕТ. ПЕДУНИВЕРЫ ЗАКРЫТЬ ! В школы принимать тех, кто получил сертификат. И экономия денег. И придут те, кто реально что-то (может быть) знает.
Владимир Белый
"... компетентності та вміння 21 сторіччя..." - це те, що є метою формування в учнів шкіл, а сертифікація вчителів ніяк не може обмежуватися констатацією таких властивостей у того чи іншого вчителя. Її мета - це визначити рівень професійної здатності вчителя здійснювати відповідне тому навчання учнів. Це як часто кажуть: "О, він така творча особистість!", хоча "він" сам нічого ні написав, ні намалював, ні створив, а просто "він" весь час захоплюється та любить творчість тих, хто її підживлює своїми доробками.
Witalina
"Тому 200 млн. на сертифікацію я би краще потратив на підвищення окладів молодим спеціалістам, аби вони мали хоч якийсь стимул працювати добре за обраною професією."- ПІДТРИМУЮ! Молодим спеціалістам -хоча б рівень з.п. вчителя вищої категорії ! А то сором -рівень мнімалки!!!!
Cirius
Дуже слушні зауваження з боку автора. Міністерство створило УЦОЯО і тепер потрібно його завантажити роботою. Можу з впевненістю сказати, що спочатку буде бедлам, як завжди. Буде маса незадоволених, критикуватимуть усе і вся, бо ті чиновники, що є, як справедливо замітив автор, є інституцією, яка багато років вбивала критичне мислення і т.п. Вони що, проснуться вранці наступного дня і стануть відразу інноваційними? Але час, наполегливість суспільства і критика поступово зроблять свою справу. Можна це все відразу поховати, а можна зі скрипом-рипом таки запровадити. Хто не захоче псувати собі нерви залишиться без 20% надбавки, а відчайдухи можуть пробувати. А хіба атестація кожні 5 років не є такою ж болісною і прикрою, як запропонована сертифікація? Я за вільний ринок сертифікації, але у нас не ринкова економіка, а базарна. Тому 200 млн. на сертифікацію я би краще потратив на підвищення окладів молодим спеціалістам, аби вони мали хоч якийсь стимул працювати добре за обраною професією.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!