Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
Пухнасте біле звірятко підкрадалось до громадянської освіти непомітно... Поки ми переконуємо МОН скасувати всі «концептуальні» накази, окрім НУШ, концепції продовжують розмножуватись зі швидкістю гризунів (по 3-4 приплоди на рік).
За всі роки незалежності алгоритм КОНЦЕПЦІЇТВОРЕННЯ був виключно таким: Концепція => Заходи => Звіти => Капець => Нова Концепція => Нові заходи => Нові звіти => Капець у квадраті.
Які б надбання світової чи вітчизняної педагогічної думки не клались на папір і які б міжнародні проекти не долучались до підготовки, наслідком завжди була finita la commedia з «проконцептуаленим» напрямком роботи в школах України.
Така у нас закономірність, винятків досі не було і не буде.
Астанавітєсь!!!
Бо вже й так відбулось системне знецінювання будь-яких концепцій.
Не дивно, що більшість наших колег біля освітянського плуга тепер сповідують принцип англійських військових: «Ніколи не докладай надмірні зусилля, наперед знаючи про безнадійність цієї справи».
Концепція => Заходи => Звіти => …
P.S. У сотий раз повторюю свою принципову позицію для ображених концепцієтворців. Я за мораторій на будь-які «галузеві» концепції, років на десять... А вже тоді подивимось. Якщо радикально зміниться управлінська культура, можливо, з'явиться хоч якийсь сенс готувати і обговорювати такі теоретичні конструкти.
А поки що «віддавайте кесареве кесареві, а Боже – Богові» (пор. Мт 22, 21).
Хай теоретики теоретизують скільки завгодно у своєму замкнутому світі педагогічних мрій і ілюзій, а практики нехай мають можливість робити свою реальну справу, без відволікання на Сізіфову працю.
Інакше ми не вирвемось із цього «зачарованого» кола: Концепція => Заходи => Звіти =>.
