О. Панич: викладач перебуває в дуже залежному становищі

Автор: Олена Панич, кандидат історичних наук, експерт Реанімаційного пакету реформ, група «Освіта-наука».

Чому я вважаю становище наших викладачів рабським? Можна говорити про те, що вони не добросовісні чи погано читають свої лекції, погано ставляться до студентів. Але все це не змінює того простого факту, що викладач у нас перебуває в дуже і дуже залежному становищі.

У будь-який момент свого життя він може втратити роботу, а знайти нову в економіці, яка не розвивається, не так-то й легко. І його перспективи від нього зовсім не залежать ні від якості його викладання, ні від професійного вдосконалення, ні від публікацій у Скопусі.

Взагалі всі ці вимоги про публікації і атестації на практиці легко використати лише для одного - для тиску на викладача. Інвестувати у власну наукову роботу, отримуючи заробітну платню 200-300 євро, викладач, звичайно, може, але навряд чи він зможе досягти тут помітного успіху.

Є дуже багато випадків відвертого волюнтаризму адміністрацій щодо викладачів. У деяких ВНЗ викладачів змушують чергувати в студентських гуртожитках. Практика абсолютно не адекватна для нормальної системи вищої освіти. Просто показує, що викладачі - це така собі дешева робоча сила, і їхній робочий час коштує стільки ж, скільки звичайного вахтера

А як ставитися до ситуації, коли, скажімо, викладач читає курс багато років, напрацював багато глибокого матеріалу, а тут раптом за розпорядженням згори цей курс в нього забирають і віддають іншому викладачеві, а йому дають новий курс, який треба починати з нуля?

Або інша ситуація: професор планує їхати на міжнародну конференцію, вже куплені квитки, все заброньовано, аж раптом його викликає декан і каже: ти не поїдеш, бо мені треба, щоб ти очолив мій виборчий штаб, коли я буду балотуватися на посаду ректора...

Не секрет, що викладачі в нас часто принижують студентів. Таке враження, що вони самі до кінця не розуміють, що їхня професійна етика вже застаріла. Але, можливо, це ще й тому, що вони самі себе постійно відчувають приниженими.

Ієрархічність нашої системи вищої освіти ніяк не змінюється від того, що в публічному дискурсі з'являються різні такі терміни як «якість вищої освіти», «Болонський процес», «студентоцентризм» і т. ін. Очевидно, що, крім риторики, треба ще щось, ще якісь серйозні рішення, для яких не вистачає чи то розуміння, чи мужності.

Оригінал