Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
24 жовтня я розпочав виконувати обов’язки директора Державної освітньої установи «Навчально-методичний центр забезпечення якості освіти» (далі буду писати скорочено ДОУ). Прийняв цю пропозицію після двох нелегких місяців роздумів і вагань.
На сьогодні ДОУ здійснює свою діяльність у двох напрямках. Перший - організаційний супровід акредитаційного процесу. Звертаю увагу тих, хто хоче роздмухати навколо цього сенсацію. ДОУ не приймає рішення про акредитацію напрямів чи спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у ВНЗ. Ця організація ЛИШЕ забезпечує умови для роботи Акредитаційної комісії, котра такі рішення приймає. Більше того, виконання цієї функції ДОУ знаходиться в завершальній фазі. Щойно почне працювати Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти - функції акредитації перейдуть до нього. Організаційний супровід цього процесу ДОУ виконувати не буде. Бо НАЗЯВО - незалежна від МОН структура.
Другий напрямок діяльності ДОУ - методична робота в дуже вузькому сегменті вищої освіти, котра їй залишалася у спадок від попередніх структур. Але утримувати задля цієї ділянки роботи окрему структуру, функції якої багато в чому пересікаються з діяльністю інших, також є достатньо проблемним питанням. Тож МОН, в контексті реформування системи освіти, з метою збереження команди професійних фахівців, котрі наразі працюють в ДОУ, вважає доцільним спрямувати діяльність ДОУ, виконувати обов’язки директора якої мене призначено, в іншому напрямі. Думаю, що більш детальну інформацію про новий напрям діяльності ДОУ МОН поширить в найближчий час.
Що стосується звинувачень мене у «скоєнні» злочинів, то ми вважаємо, що вони базуються на здогадках і припущеннях, а не на доказах. Що будемо доводити в суді. Між іншим, перша колегія суддів Солом’янського райсуду Києва уже повертала звинувачувальний акт стосовно мене та моїх колег прокуратурі саме з цих причин.
Тепер чекаємо на початок розгляду цього акту колегією суддів у іншому складі. І, очевидно, нових звинувачень. Бо справу, зшиту чорними нитками по білому, потрібно рятувати. Й честь мундира переважає презумпцію невинуватості.
