Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
Педагогічна освіта як обов'язкова вимога для роботи в школі зараз справді втратила свою актуальність.
По-перше, тому, що школа не є привабливим місцем для роботи навіть для тих, хто має педагогічну освіту, тож треба відкрити її для людей, які могли б там попрацювати «для душі» чи заради власної дитини.
По-друге, це єдиний спосіб боротьби із такою професійною хворобою як вчителькуватість, можливість забезпечити динаміку і відкритість системи освіти.
По-третє, у людей має бути можливість без побоювань втратити категорію чи стаж на якийсь час залишати вчителювання і через якийсь час туди повертатись. Якщо ти попрацював з десяток років і зрозумів, що почав перетворюватись на типового шкраба (радянське скорочення – школьный работник), пробуй свої сили в інших сферах (громадському секторі, державній службі чи, зрештою, попрацюй будівельником чи нянькою за кордоном). Скучив за школою і заробив трохи грошенят - повертаєшся.
По-четверте, якщо врахувати, як видають дипломи в педагогічних університетах останні десятиліття, то наявність педагогічної освіти теж ні про що не свідчить. З власного досвіту знаю, що педагогічна освіта аж ніяк не сприяє опануванню тих чи інших методик викладання, усе доводиться опановувати самотужки в процесі роботи.
По-п'яте, педагогічна освіта абсолютно не впливає на здатність людини, наприклад, ефективно працювати в якості керівника навчального закладу. Знаю чудового директора школи за фахом інженера-гідроакустика і фантастичну директорку за фахом журналістку. Часто залучення людей не з системи є оптимальним варіантом для проведення змін. Наприклад, в Ізраїлі директором школи може стати колишній військовий льотчик, який є справжнім авторитетом для старшокласників.
P.S. Для ілюстрації своїх тез цитую випускницю КНУ ім. Т. Г. Шевченко та Московського державного університету тонких хімічних технологій імені М. В. Ломоносова Олесю Куцяк:
«Про освіту, фізику і корупцію, яка не відбулася
У нашій школі, як і в багатьох інших школах Києва, час від часу постає проблема з викладанням точних дисциплін. Цього року знову шукали вчителя фізики. І от я собі подумала, що фізику в школі я вже читала, декілька годин на день знайти можна, а тим більше наша «рідна» школа, то чому б не викладати її знову. На рівні директора заперечень не було, але були побоювання - чи погодить мене районне управління освіти.
І недарма. Бо районні бонзи сказали, що це неможливо, взагалі неможливо, щоб такий важливий предмет викладала людина, яка немає профільної педагогічної освіти. Тому що є методики, яких я не знаю, тому що наявна педагогічна освіта не профільна. І взагалі – то не ту фізику я вивчала, а дітям у школі потрібні глибші знання. А призначати на таку посаду нефахову людину, то корупція (якщо раптом Мін’юст організує перевірку школи). І як мене раніше могли взяти працювати вчителем, взагалі не зрозуміло.
Охоче вірю, що в законі про освіту є досить жорсткі норми щодо освіти викладачів, погоджуюся, що кожну букву закону треба виконувати. І оце дивлюся на свій диплом Московського технологічного університету ім. Ломоносова і розумію, що «не ту, не ту фізику» мені читали, та й у КНУ не тому вчили, але ж то філософія… Аспірантуру одразу викреслила, бо то взагалі не фах.))
Тому продовжую консультувати на громадських засадах, якщо що».
