Ігор Лікарчук: зміни до умов вступу ганебні

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Повертаюся до теми про зміни в Умовах прийому до ВНЗ, які пропонуються так званою «робочою групою» МОН на 2017 рік. Пропоновані зміни ганебні. Вони працюють не на розвиток, а на повернення назад — в епоху совка і Табачника.

«Робоча група» пропонує обмежити право майбутніх абітурієнтів на вищу освіту, встановивши максимальну кількість університетів, до яких той може подати документи.

Цікаво: чому чиновники та ректори, котрі складають основу тієї «робочої групи», взяли на себе сміливість обмежувати право на освіту десятків тисяч людей? Чому вони вирішили, що достатньо буде 7 заяв, а не 6, 10 чи 15? І чи не означає це те, що через рік-два члєни «робочої групи» вирішать, що достатньо буде однієї заяви до одного університету, як то було колись в СРСР? Бо ще й досі переважна більшість ректорів та чиновників - вихідці звідти.

Я розумію ректорів: організувати вступну кампанію, коли суттєво обмежили право абітурієнтів на вибір, набагато легше, аніж тоді, коли це право було б широким. Вони аж досі жахаються, коли згадають, як у 2008 році тодішній міністр освіти і науки України п. Іван Вакарчук, діючи як справжній державник, дав можливість абітурієнтам подавати документи до необмеженої кількості ВНЗ. Так, у багатьох ректорів тоді під час вступної кампанії зійшло сім потів із лоба. Але, якщо стати на позицію, що університети для абітурієнтів і студентів, а не навпаки, - то так і має бути.

Очевидно, нинішні члєни «робочої групи» вважають інакше. Інше «новововведення» також із «борідкою» - табачниківською. Йдеться про повернення до практики, коли абітурієнти отримали право подавати до університетів сертифікати ЗНО попередніх років. Це запровадив п. Дмитро Табачник, і в час його правління пані Гриневич гостро критикувала цю «новацію». А тепер? УЦОЯО як робив, так і продовжує щороку продукувати тести, що не порівнювані за своїми психометричними характеристиками. Не кажу про «якірні» завдання та дещо інше. Тож за таких умов порівнювати результати, отримані в різні роки, це однаково, що зарахувати на цьогорічному чемпіонаті світу, результати, досягнуті спортсменом кілька років тому, й дати йому золоту чи чрібну медаль.

А збереження в наступному році квот для певних категорій абітурієнтів чи середнього балу атестату, коли плутаються дві шкали оцінювання? Це не совок? Звичайно, створити належні матеріальні й соціально- побутові умови для тих категорій абітурієнтів — то складніше, аніж дати ім пільги для вступу через квоти... Натомість, члєни «робочої групи» обома руками голосують за збереження існуючої практики функціонування системи «Конкурс», яка фактично нівелює автономне право університетів вступної кампанії й долю десятків тисяч абітурієнтів доручають компютерній системі, як, урешті, й долю власне навчальних закладів. Маразм. Жахливий. Дикий.. Але реальний. Дикі танці на могилі украінськоі освіти.

Оригінал