 |
Випускник INSEAD Олег Гончаренко розповів Освіта.ua про свій досвід навчання |
Олег Гончаренко: рік в INSEAD – кращий у моєму житті
Олег, розкажіть, будь ласка, про свій бекграунд до вступу в INSEAD, яку першу освіту Ви отримали й де?
За освітою я інженер інформаційних технологій, учився в Черкаському інженерно-технологічному інституті, який закінчив у 1997 році. Після цього в мене був десятилітній досвід роботи в управлінні та маркетингу в міжнародній компанії «McDonalds Ukraine».
Тобто перед вступом в INSEAD у Вас за плечима був уже солідний бізнес-досвід. Як Ви прийшли до усвідомлення потреби в бізнес-освіті?
Після десяти років роботи в міжнародній компанії в Україні в мене сформувалась певна стеля у функціоналі, тому, для того щоб іти вперед, вирішив розвиватись у напрямі консалтингу, де більше цікаве й динамічне середовище. Тому виникла явна потреба в отриманні MBA.
А чому Ви вибрали навчання саме за програмою full-time MBA в INSEAD?
Для того щоби працювати в консалтингу, необхідно вибрати ту бізнес-школу, в якій проводиться on campus recruitment, коли консалтингові компанії приїжджають в університети та проводять рекрутинг прямо там. Відповідно, це дає випускнику набагато більший шанс отримати роботу в бажаній індустрії, у бажаній компанії.
Вибирав між двома регіонами – Сполученими Штатами та Європою. На момент вступу мені вже було за 30 років. Чітко розумів, що хотів би бути ближче до дому регіонально, а по-друге, хотів поступити на вивчення програми тривалістю один, а не два роки, як це прийнято в бізнес-школах США.
Провів аналіз і створив свій short-list із чотирьох бізнес-шкіл. Зустрічався з випускниками цих шкіл і визначив для себе три критерії вибору. Перший ‑ фокус на консалтингу й навчання на основі case-study. Другий ‑ можливість отримати підприємницький бекграунд. І третій – це diversity, коли у школу приходять не більше 10 % представників однієї країни.
Це створює умови для навчання в потоці із 500 осіб, які є представниками 70-ти країн всіх індустрій і професій, включаючи й non-profit організації, і військові організації, і бізнес. За цими трьома критеріями якнайбільше підходила бізнес-школа «INSEAD».
А чи важко було вступити в цю бізнес-школу та пройти конкурс?
Вступ у INSEAD складається з кількох етапів. Перший етап назвав би самопідготовкою, коли майбутній студент складає кілька іспитів і готує пакет документів: резюме, іспити GMAT, TOEFL і пакет з есе, що описує тебе як професіонала, особу й людину, яка прагне бути корисною суспільству. Плюс під час вступу хочуть дізнатися про якусь національну особливість людини, країни, де вона живе. На цих етапах відбираються кандидати для двох інтерв'ю, які проводять два випускники бізнес-школи за чотирма критеріями: «Чому MBA?», «Чому ти?», «Чому зараз?» і «Чому INSEAD?».
Після цих двох інтерв'ю формується фінальне рішення приймати людину на програму чи ні, і через півроку починається навчання.
Залежно від року конкурс в INSEAD складає 4‑7 осіб на місце. Вартість навчання цього року, наскільки знаю, складає близько 62 000 євро, а коли вчився, це була сума порядку 50 000 євро за рік навчання.
Розкажіть, будь ласка, про особливості навчання в цій провідній бізнес-школі
Виділив би три основні особливості. Перша – це метод навчання case-study. Тобі не розповідають теорію, а дають конкретні кейси про конкретні компанії і індустрії. Друга – це пул викладачів, які створюють певну атмосферу. І третя – це самі студенти, оскільки те, що каже професор, – це всього лише 10‑15 % засвоюваного матеріалу.
Навчання у групі дає максимальний ефект, тому що за рік студенти повинні засвоїти неймовірно великий обсяг інформації, і тому відбувається розподіл: кожний бере на себе певну частину роботи й після її виконання розповідає всій групі те, про що дізнався, і виходить загальний case-study, який надається професору для оцінювання. І так по кожному курсу. А в кожному курсі є певний набір кейсів.
Структура навчання в INSEAD побудована таким чином: вона розбита на п'ять періодів по два місяці. Перші два періоди – це обов'язкові курси, а інші три періоди – курси, які ти вибираєш самостійно.
Які курси Ви вибрали для себе за своїм бажанням?
Заповнював ті сфери, яких у мене не було у практиці. У маркетингу частково стикався з фінансами, але глобального бачення фінансів у мене не було. Другий момент – це стратегія: бачив її зсередини, але не знав, як будується стратегія глобальної компанії спочатку. На ці дві сторони звернув особливу увагу, навчаючись в INSEAD.
Слухачі українських програм MBA можуть застосовувати отримані знання прямо у процесі навчання. Де Ви вперше застосували знання й навички, отримані при навчанні на full-time MBA?
Після закінчення навчання перейшов у консалтинг – консалтинг стратегічний, який вимагав усіх моїх знань, які отримав, вивчаючи програму в INSEAD, тому для мене це було свого роду продовження MBA, тільки вже на практиці.
Там і застосовував отримані знання. Ці знання швидше назвав би компетенціями, які з'явились і запитані саме в консалтингу. Це вже не теорія, а конкретні кейси, коли ти самостійно будуєш стратегію. Коли ти спілкуєшся з реальним клієнтом, це вже відрізняється від процесу навчання. Але найголовніше – те, що ти потім бачиш результати своєї роботи через кілька років. У мене був приклад, коли я розробляв стратегію для компанії, яка є лідером у виробництві електроенергії в Росії, і минулого року прочитав у пресі про те, що мої рекомендації були успішно виконані й дали плоди.
INSEAD – провідна бізнес-школа світу, але, з іншого боку, її програма навряд чи враховує реалії та специфіку українського бізнесу. Наскільки застосовними є отримані Вами знання в Україні?
Чому підіймається питання про те, що західна бізнес-освіта не підходить для України? У мене інша точка зору на це, поясню її.
Що дає західна освіта, що мені дала західна бізнес-школа? Вона мені дала дві основні речі: подивився на світ іншими очима й я побачив, як різні індустрії працюють у різних країнах. І цей досвід дозволяє, наприклад, працюючи в консалтингу, у конкретній індустрії, використовувати не тільки досвід поточного ринку, а й досвід інших країн і досвід інших індустрій, які, здавалось би, несумісні, – FMCG і енергетика. Але є моменти, які абсолютно підходять і є транспарентними для перенесення досвіду.
У нашій країні безліч процесів, які ми називаємо «українськими», але вони, можна сказати, «совкові» – виникли за часів Радянського Союзу. З тих пір ніщо не змінилося, і ці процеси перенесли в українські реалії. І природно, що побудова української та західної компаній різна. Тому чим більше в нас буде компаній великих і маленьких, побудованих за зразком західних компаній, тим легше нашому бізнесу конкурувати на міжнародному ринку.
Тому, повертаючися до питання, наскільки західна освіта дозволяє імплементувати її в Україні, можу сказати, що на 100 % її можна імплементувати.
Так, там не вчать давати хабарі, не вчать займатися приписками. Можу сказати, що мої цінності після закінчення бізнес-школи доповнилися фундаментальними речами, яких раніше не мав і не розумів, для чого вони необхідні.
І найголовніше – це відповідальність перед друзями, з якими ти вчився. Вона дуже важлива. В Україні такого немає, стикаюся з цим, працюючи щодня у своїй власній компанії з українцями, намагаючись побудувати бізнес-процеси по-західному.
Другий момент: є українські компанії й українські суспільні організації, які теж відрізняються й ідейними міркуваннями, і цінностями. І якщо ми хочемо щось поміняти, то цінності – це той фундамент, без якого жодні зміни неможливі.
Зрозумів, що якщо ти робиш щось вірно, у цьому упевнений, то досягнеш цього. І тобі не треба давати хабар, не треба обдурювати когось, брехати всередині компанії. Це те, що відрізняє український бізнес і західні цінності.
Коли західні інвестори дивляться на компанію, вони дивляться в першу чергу не на активи, не на те, яка в компанії виручка, а в першу чергу вони оцінюють команду. Коли вони бачать, що в людини є західна освіта, то довіра до такої компанії значно зростає.
І третій момент – це соціальна відповідальність. До цього я не звертав на неї особливої уваги. Та соціальна відповідальність, яку я усвідомив після вивчення програми, проявилась у тому числі й у моїй громадянській позиції, яку тепер точно відстоюватиму до кінця.
Коли проходив співбесіду, мені сказали, що це буде кращий рік у моєму житті. Мені було вже 33 роки, і я не міг уявити, що таке може бути. Але після закінчення бізнес-школи чітко зрозумів, що рік в INSEAD дійсно був кращим у моєму житті. У контексті людей, з якими вчився.
Без сумніву, цей факт служить сам по собі вагомим виправданням Ваших інвестицій у бізнес-освіту. Що би Ви могли сказати про те, наскільки ці інвестиції окупаються?
Точно знаю, що інвестиції в освіту – це найнадійніші й найцінніші інвестиції. Зі свого досвіду можу сказати, що рівень моєї зарплати збільшився в більше ніж два рази.
Плюс рівень спілкування, який не обмежується тільки бізнес-школою «INSEAD». У мене з'явилося багато друзів, які відкривають для мене нові горизонти. У нас в Україні є бізнес-співтовариство випускників MBA, є більш широка платформа всіх випускників, які вчилися на різних рівнях за кордоном. Зараз очолюю цю організацію, вона називається «Професійний уряд».
Тому інвестиції в освіту вкладені не тільки у фінансовий результат, а й у соціальний, який ще важливіше. Коли стаєш старше, починаєш розуміти, що матеріальні цінності менш важливі, ніж нематеріальні, духовні.
Розкажіть, будь ласка, про людей, з якими Ви вчились у школі. Які компанії і країни вони представляли? Як Ви використовуєте нетворкінг клубу випускників топової бізнес-школи миру?
Спочатку, коли йшов на навчання, у мене було уявлення, що користуватимуся цими зв'язками, але з часом зрозумів, що це просто середовище, в якому ти живеш. Цілеспрямовано йти в бізнес-школу задля того, щоби з'явився нетворкінг – це, напевно, невірний посил. Проте ти потрапляєш у структуру, де є люди, з якими ти завжди можеш обмінятися думками про свої бізнес-інтереси. На прикладі своїх друзів можу сказати, що багато хто з них, особливо банкіри, після кризи зміг знайти свою теперішню роботу завдяки нетворкінгу. Тому це працює досить добре.
Окрім того, це можливість спілкування з бізнесменами однією мовою – як би на одній хвилі. Це ті цінності та прагнення до нового, diversity, які пропагує INSEAD. Інтерв'ю, яке ти проходиш під час вступу, дозволяє створити таку воронку, крізь яку проходять тільки люди з певними поглядами на життя: це відкритість до змін, до різних людей, до різних думок.
Навчався у групі з шести осіб: двох дівчат і чотирьох хлопців. Я ‑ з України, хлопець із Мексики (сімейний бізнес), хлопець із Туреччини (фінансист), хлопець із Великої Британії (військовий), дівчина з Китаю (консультант), дівчина зі США – кореянка за національністю (fashion-індустрія). Ось такий зріз національностей і профайлів був у групі! І так було практично в кожній групі.
Коли прилітаю в будь-яке місто будь-якої країни, неодмінно зустрічаю 1‑2 випускників зі свого потоку. Але зустрічаюся також і з випускниками, які вчилися раніше. І в нас завжди є про що порозмовляти, обмінятися думками, обсудити свої бізнес-інтереси.
Можливо, приналежність до цього елітного клубу випускників відкриває багато дверей?
Ми жартували на цю тему перед випуском, тому що насправді тобі дається ключ до багатьох дверей, і ти можеш у них увійти. Питання, з чим ти туди ввійдеш. І питання, як ти туди ввійдеш. Це дуже важливо. Тому приходити до людини, в якої вже є свій бізнес, яка двадцять років тому закінчила бізнес-школу, бізнесмена, який склався, і казати: «Привіт, візьми мене на роботу», ‑ це не зовсім коректно. Питання інше, коли ти спілкуєшся у сфері банкірів, які пройшли такий же шлях, як і ти – вони природно допомагають тобі – нетворкінг допомагає точково підійти до рішення багатьох бізнес-питань.
Як Ви використовуєте та плануєте використовувати отримані Вами унікальні для України знання, досвід і зв'язки?
Ініціатива «Професійний уряд», яку очолюю, зараз дуже тісно працює зі всіма гілками влади: виконавчою та законодавчою, у нас є люди, які мають різні політичні погляди. Ми не підтримуємо жодну політичну силу, але співробітничаємо зі всіма демократичними силами, які увійшли в коаліцію.
З нашою допомогою в урядових структурах уже працюють близько тридцяти наших кандидатів – випускників зарубіжних вишів. Ми вчилися за кордоном, у нас є певні цінності, які ми там почерпнули, і ми повернулися в Україну. Є й інші подібні асоціації. Усі разом ми формуємо цивільне суспільство. Наша задача – зробити владу й суспільство максимально відкритими.
Що, по-вашому, головне в бізнесі та що потрібно для успіху?
Відповім словами свого викладача-мультимільйонера: «Необхідно пам'ятати про дві речі. Перше – це подорожі. Вони дають енергію та різноманітність життя. І друге – це сім'я. Це те, що дає тобі внутрішній стрижень для того, щоби досягти якихось результатів. Усе інше – це похідна від цього фундаменту».
Зі свого боку скажу, що, для того, щоби розпочати стартап, головне – завжди пам'ятати, що ніколи не можна будувати плани так, щоби ваше фінансове планування дозволяло вам існувати до тих пір, доки ви не вийдете на точку беззбитковості. Коли ви побудували плани, поділіть їх на два, і тоді ви чітко будете розуміти, скільки грошей вам необхідно.
Друга порада: ніколи не здавайтесь і вірте в те, що робите. Якщо щось робиться невіро, головне вчасно провести аналіз, роботу над помилками, подивитися на нову концепцію бізнес-моделі, щось доопрацювати та рухатись уперед.
Розмовляв Павло Петриченко, Освіта.ua
Посилання за темою:
Освіта.ua
12.12.2014