Сергій Захарін: про плагіат міністра Лісового

Суспільною увагою до питань плагіату в роботах того чи іншого посадовця так легко маніпулювати

Сергій Захарін: про плагіат міністра Лісового

Автор: Сергій Захарін, Державний секретар Міністерства освіти і науки України, доктор економічних наук, професор.

21 березня 2023 року кандидата філософських наук Оксена Лісового призначено Міністром освіти і науки України. Але ще 20 березня, тобто за добу до голосування, сайт «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях» оприлюднив публікацію «Дисертація Оксена Лісового». Стверджується, що в рукописі дисертаційної роботи Оксена Лісового наявні текстові запозичення без належних посилань, тобто плагіат. Публікації про це з’явилися також на сайтах засобів масової інформації та інформаційних агенцій. Борці за академічну доброчесність навіть заявили про «сумніви, що роботу писав особисто Оксен Лісовий». 

Автор цих рядків у блогах на сайті Освіта.ua вже неодноразово викладав своє бачення щодо так званих «плагіатних скандалів», а також їхніх замовників. В Україні в різні часи було ініційовано чимало таких скандалів, у центрі яких опинялися високі посадові особи або потенційні кандидати для обрання на певну посаду. Звинувачення в плагіаті лунали на адресу Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка, Сергія Шкарлета, Катерини Кириленко, Лілії Гриневич, Сергія Бабака, Руслана Гурака та багатьох інших.

Чи мають державні органи реагувати на такі публікації? На моє переконання, зараз для цього немає належних правових підстав, оскільки факт плагіату в установленому законом порядку не зафіксований. 

Правовий припис, закріплений у пункті 1 статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (в редакції, чинній на момент захисту дисертації О. Лісового), вказує: «За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції».

На сайтах не оприлюднювалося інформації, що будь-який суб’єкт авторського права звертався в «установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції».

Читаємо положення пункту 8 ст.42 Закону України «Про освіту»: «Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів».

Отже, у випадку надходження належним чином оформлених звернень, «справа про плагіат» має бути розглянуті на засіданні уповноваженого колегіального органу управління закладу освіти (приміром, на засіданні Вченої ради або спеціальної комісії). Відповідно, вказаний орган має організувати перевірку та ухвалити рішення. Наразі жодного рішення «колегіального органу управління закладу освіти» на сайтах не оприлюднено. 

Виходить, що станом на зараз, з правової точки зору, плагіат не доведений. А відтак – вважається, що його немає.

Але є моральна сторона проблеми. Чинне законодавство про освіту містить вимогу про обов’язок усіх учасників освітнього процесу (у тому числі науково-педагогічних працівників) дотримуватися принципів, стандартів та норм академічної доброчесності. Плагіат – це одне з найсерйозніших порушень академічної доброчесності.

Нагадаю, що у 2020 році – досить недавно – звинувачення в плагіаті звучали на адресу Міністра Сергія Шкарлета. Реакція політиків, «освітніх експертів» та фейсбучних дописувачів в цьому кейсі була нищівною. 

Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, який очолює Сергій Бабак, не зміг зібрати достатньої кількості голосів, аби підтримати кандидатуру Шкарлета. На численних засіданнях, які проводив Комітет годинами, Шкарлету було поставлено десятки запитань, у тому числі англійською мовою. Потім відповіді на ці запитання оприлюднювалися депутатами та обговорювалися «спільнотою» у вельми образливій формі. 

Голова Національної ради з питань розвитку науки та технологій при Кабінеті Міністрів України Олексій Калежук звернувся до народних депутатів з проханням голосувати проти призначення Сергія Шкарлета Міністром освіти і науки України. (Щоправда, офіційного рішення Національної ради з цього питання нам не показали і досі).

Народна депутатка України Інна Совсун звернулася до керівника юридичної особи публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» Сергія Квіта з вимогою провести відповідне розслідування. Аналогічні звернення «штампували» і громадські організації. Комітет з питань етики, провівши під головуванням Сергія Квіта лише одне засідання, рекомендував юридичній особі публічного права «Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти» ухвалити рішення, в якому визнати наявність плагіату в наукових роботах С. Шкарлета.  

Народна депутатка України Наталія Піпа оприлюднила допис із промовистим заголовком «Чому я не підтримую Шкарлета», у якому знову і знову навела на адресу тодішнього очільника Міністерства звинувачення в плагіаті.     

До Міністерства освіти і науки також надходили численні депутатські запити та звернення «стурбованих активістів».  

Сергій Шкарлет довів свою правоту в суді. Рішення Комітету з питань етики було визнане судом незаконним і скасоване. Окрім того, колегіальний орган управління університету вказав на відсутність у наукових роботах Шкарлета плагіату. Нарешті, на розсуд громадськості було представлено Висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, з якого вбачається, що плагіату в наукових працях Шкарлета немає.

Цікава деталь. Мусимо визнати, що на кейс Шкарлета у «спільноти» була напрочуд бурхлива реакція. Напрочуд – тому що, нагадаю, з правової точки зору факт плагіату не було доведено, а отже, плагіату взагалі не було. 

На кейс Лісового – реакція значно м’якіша. Наскільки відомо, ані пані Совсун, ані пані Піпа, ані пан Калежук, ані пан Квіт ще не встигли оприлюднити звернень або статей на цю тему. Не влаштовуються перфоманси і маніфестації. Не робиться гучних заяв. Можливо, це тому, що з правової точки зору факт плагіату в роботах Оксена Лісового також не доведений. А можливо тому, що суспільна увага до цього питання, на думку так званої «спільноти», як то кажуть, «не на часі». Адже суспільною увагою маніпулювати так легко…

P.S. У цій публікації відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій публікації, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.

Освіта.ua
23.03.2023

Популярні блоги
Віра Коткова: враження від навчання у 5 класі НУШ Враження батьків від цьогорічного навчання дитини у 5 класі Нової української школи
І. Лікарчук: що насправді цікавить учителів і директорів Про що педагоги хотіли би прочитати в листах і наказах напередодні 2023/24 навчального року
О. Мірошниченко: батьки не вороги освітянам Для батьків проблеми освітньої системи не є найголовнішою справою у житті
В. Онацький: які предмети зникнуть з розкладу шкіл? Кожен намагається знайти рецепт лікування освіти, хоча до школи мав дотик, лише будучи школярем
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Аріель
Повний Dолбойоб цей Захарін!
Світлана Арбузова
й це чмо Захарін вилізло, тільки його "експертної думки" не вистачало. Безграмотний нахабний тип, який міг отримати місце в МОН виключно в дрімучі години правління Шкарлета
Я
Все правильно написано щодо "плагіаторства". Перехід коментуючих на відверті образи автора якраз це і підтверджують.
ictv
Хитрун Захарін.Ніби і не образив, а так, легенько обкакав нового міністра.Нехай тепер кожному доказує,що він не грішний.Напевно п.Шкарлет замовив йому цю статтю.
Вінзор Микол
Для ictv: замовив через Нову пошту! …. Захарін підла особа, та тут пише точно!!
Коментувати
Вася
Лизун розпочав діяльність, дуже хоче залишитися на посаді. Гидко таке читати. А про плагіат зробить висновки відповідна комісія, без вас, пане. Тільки відмова від наукового звання не робить честі новопризначеному. Це все одно, що спочатку вкрав, а потім, коли розкусили, повернув. Що, вже й не злодій? Людина, яка свідомо порушувала закон не може допускатися до керівних посад, невже минулі роки нічому не навчили.
Директорка
Захарін- плут. Але нині він правий. Не може бути подвійних стандартів: хороший, свій плагіатор і поганий, чужий плагіатор.
Володимир
Після такої публікації дуже засумнівався, чи немає плагіату у дисертаціях самого Сергія Захаріна, Державного секретаря Міністерства освіти і науки України, доктора економічних наук, професора. От би перевірити!