Н. Азарова: усім потрібна безвідмовна вчителька

Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей, йому їх краще завчити і довести до автоматизму

Н. Азарова: усім потрібна безвідмовна вчителька

Автор: Надія Азарова, учитель.

Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей. Буквально. І я не тільки про учнів.

Ти усвідомлюєш це в перший же рік практики. Правильні відповіді - твоє все.

Сучасному вчителю їх краще завчити і довести до автоматизму.

На запитання: «Як Ви справляєтесь з ними?» потрібно відповідати: «Головне - зуміти зацікавити». Якщо запитають: «Як витримуєте цей галас?», просто знизуйте плечима і посміхайтесь. Коли мама неконтрольованої дитини запитує про її успіхи, почніть з хорошого і завершіть фразою: «Ми над цим працюємо».

Це єдиний вихід. Швидше за все, будь-який Ваш конструктив буде безсилим проти авторитетного вироку: «Ви просто не вмієте зацікавити».

Набагато ергономічніше одразу визнати всю свою «провину» і пообіцяти виправитись, ніж намагатись щось донести. Відколи в батьків з'явились групи у вайбері, Ви безсилі.

Єдине, що Ви можете - вивчити правильні відповіді. Всім потрібна правильна вчителька, точна і безвідмовна, як бритва BIC, якої вистачає рівно на 9 місяців. Ти відчуваєш це щохвилини, бо знаходишся під прицілом завжди: у школі, у магазині, в Інстаграмі.

Тобі періодично потрібен психолог, але навіть не думай у цьому зізнатись. Грошей на нього все одно нема, то вже хоч не озвучуй, аби не слухати поради тих, хто не пробував, але точно знає, що: «діти завше відчувають твоє ставлення і люблять вчителя, який любить їх і треба лиш не лінуватись, а зацікавлювати...»

Ти нікому нічого не поясниш, змирись. Просто з часом вивчиш правильні відповіді, навчишся менше озвучувати і подумки почнеш комплексувати, порівнюючи реальність з такими ж правильними відповідями інших таких же, як і ти. Або зачерствієш, як загублений під диваном окраєць хліба. То неправильно, але то рятує від інфаркту в 33...

Але, якщо колись ти втомишся бути «правильною» і наважишся бути звичайною людиною зі слабкостями і чесними відповідями, то ось тобі я. Можеш послухати мої відповіді.

Я вчителька. Щодня я навчаю дітей і дорослих. Завжди є відсоток дітей, які радіють тому, що я захворіла і не прийшла. Частина ненавидить мене просто тому, що я вчителька, і на уроці не можна дограти улюблену гру на айфоні. Є діти, які перешіптуються про мій дешевий смартфон. Я все чую. Є ті, хто просто хоче моєї уваги і через те перетворює уроки на біг з перешкодами для улюбленої вчительки. Я все розумію, але моєї уваги завжди буде недостатньо. Бо дитина неймовірно самотня і не хоче ні з ким мене ділити, а я втиснута в програму і план уроку. Тому налагодити з дитиною контакт - мало. Вона буде ревнувати до всіх, кому потисну руку. Одна така дитина може звести нанівець усі геніальні плани уроків. Вона не винна, я теж, але відповідатиму я.

Точно. Я пропущу тут абзац про всі звіти, списки і формальності, про те і говорити зайве. Я про головне. Є діти, яких взагалі нічого не цікавить. Їх дуже мало. Але я працювала з такими. Після довгих потуг і намагань мені доводилось визнавати поразку. То лишається на серці плямою невпевненості. Стирається роками.

Ніхто не зрозуміє. Я вигораю. Часто. Я іноді передчасно здаюсь і лиш тоді дізнаюсь, що дитині мене страшенно бракує. То теж боляче.

Дорогою на роботу я молюсь. За дітей, за себе. Бо мені не байдуже. Я досі мрію бути корисною там, де навчаю.

Приходжу на роботу і знову роблю все, що можу, аби навчити і не нашкодити. Але все одно роблю помилки, картаю себе, переосмислюю, вибачаюсь за щось.

Я боюсь мікробів. Але щодня я перемагаю себе, бо на роботі мій страх протипоказаний. Я дуже часто п'ю знеболююче, бо шум і натовп вичавлює мене, як губку. Але то лише мої проблеми. Діти не мусять бути тихими заради мене. Не вони мене обрали, а я їх.

Мені періодично хочеться звільнитись і знайти «нормальну» роботу, де не потрібно завжди зацікавлювати і посміхатись. Такі варіанти завжди є. Іноді я аж завмираю від приниження, яке доводиться переживати від неадекватних людей, які навіть не здатні усвідомити свою неправоту.

Але попри все, я теж, так само, як і ти, не покидаю свою професію, бо, виплакавшись, згадую пари оченят, які мене чекають. Згадую обійми. Згадую тих, хто досі пише, аби подякувати. Перечитую повідомлення мам і розумію, що на іншому місці себе не бачу.

Я раптом думаю, що треба спробувати ще раз, інакше. З тою думкою знову йду на роботу. Так по колу. І, мабуть, так буде завжди, доки Бог дасть сил і здоров'я.

Тим, хто щось робить, мусить бути важко. Інакше м'язи не ростуть.

А ще я вчусь давати менше «правильних» відповідей. То найважче. Але тоді і дитячі «неправильні» відповіді сприймаються інакше.

Я могла б ще довго писати... Але, якщо з прочитаного ти вже впізнала себе, то, мабуть, досить. Ти не одна. Десь далеко я теж шукаю вихід. Здаватись рано. І зверху це видно краще, ніж людям на землі.

Оригінал

Освіта.ua
10.02.2020

Популярні блоги
Олександр Мірошниченко: аналіз міфів від освітян В освітньому просторі України побутує певна кількість міфів, які кардинально викривляють реальність
В. Співаковський: навіщо оцінки, що травмують дітей Для відмінників оцінки дуже важливі, адже без порівняльних оцінок відмінники втрачають мотивацію
Н. Азарова: усім потрібна безвідмовна вчителька Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей, йому їх краще завчити і довести до автоматизму
В. Волчан: у прогулах винні діти, а школа ні до чого? Ми стараємось, проводимо реформи, міняємо міністрів, а ситуація в освіті кращою не стає
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
Освіта в Україні занадто корумпована.
Оля
Я з вами згідна вчителем на сьогодні бути важко. А той хто тут пише всяку дурню то вони не знають що це таке вони думають що це підноси носити у ресторані.
Alla
Надіє! Ви дуже красива, розумна і правильна. З усього написаного Вами зрозуміло, що ви небайдужа людина, відповідальна і надміру емоційна. Таким , як Ви, - важко почувати себе комфортно в цій професії. Хоча поки неозброєним оком видно, що Ви любите їїї, любите дітей. Але емоційне і професійне вигорання вже не за горами... Я вже 30 років працюю вчителем. Це чималий шмат життя! Обирала свій фах свідомо, працювала із задоволенням, самовдосконалювалась, опановувала нові методики, завжди вважалась прогресивним вчителем. За плечима - безліч досягнень, перемог, методичних напрацювань... Але останніх п’ять років почуваюсь жахливо! Повне вигорання! Воно накопичувалось поступово...Навіть, так як і Ви, приймала рішення піти з професії. Та дуже образливо просто отак кинути, піти в нікуди, без соціального захисту, адже пенсію за вислугу років оформити не можу, на момент її відміни мені не вистачило 2 дні!!! Улюблена колись професія перетворилась на тортури... ,Я знаходжу спільну мову з дітьми, навіть складними, а працюю в старших класах. Але вже несила тягнути цей бюрократичний віз вимог: щорічних відкритих уроків, заходів, друків, формальних, нікому непотрібних конкурсів тощо...Витративши більшу частину свого життя на цей формалізм, задумуєшся: а кому це потрібно? Недоспані ночі, майже цілодобова низькооплачувана невдячна робота? А до пенсії за віком ще 10 років! А я маю великий недолік - надмірну відповідальність, не вмію працювати у пів сили...Тому і страждаю. Робота не повинна завдавати такого дискомфорту! Дуже шкодую, що не зважилася змінити щось, хоча б 10 років тому. А тепер... Надіє! Якщо такі думки вже Вас навідують, зважуйтесь, змінюйте своє життя! Воно одне!!!
Доремифасоляси
Для Alla: а навіщо міняти професію? Зміни себе в ній: стань іншою. Не можеш? Навчись! Делов то...
Alla
Так. Я завжди намагалась наслідувати принцип Коко: "Не можеш змінити ситуацію - зміни ставлення до неї!" Але, як виявилось, я - не Коко... Надія, мабуть, також... Тому , навіщо себе ламати? Робота повинна приносити не тільки заробіток, але й задоволення! Якщо ні - треба, поки молодий, змінювати!
Olga
Пенсию по возрасту восстановили в июне прошлого года
Коментувати
Олекса Позняк
Тікайте причому негайно. Істерика і надрив говорять що вам тут не місце. Повірте, Ваш подвиг на ..ер нікому не потрібен, і якщо Ви думаєте що вдячні учні будуть збиратись біля Вашої могилки і ридать - не будуть. Подумайте про сім’ю і тікайте. Докотитись до знеболюючих це дно - негайно до лікаря - нарколога. Я без жартів, знаю випадки починали знеболюючими закінчили героїном.Це дуже серйозно. Коли до мене приходять батьки і починають качать права я їх запрошую у крісла і уважно слухаю, не перебиваю. Замовкають -прошу продовжити "Розказуйте, розказуйте , я слухаю" Як вже всі гадості перді мною виллють я убиваю їх 3-5 реченнями. Якщо вони тупі і їм ще не дійшло , кажу : а тепер вийдіть звідси геть, буду спілкуватись лише через свого адвоката - даю візтку. І все- більше їхне бачу.Саме смішне на мене немає жодної скарги, хоча я з задоволенням під який небудь скандальчик звільнився б - надоїла дебільна НУШ
Вовик
Для Олекса Позняк: Классно!!!)0)
Вагончік тронецца
Для Олекса Позняк: авторка просто взяла стиль "Intermezzo" Коцюбинського, ну, і його дійових осіб: МОЯ ВТОМА, МІЙ НАДРИВ, розгубленість, психізм, безвихідь, страх, стомлена душа і т.д. і т.п. Це жанр. До чого тут поради? Вони безглузді. Як і безглуздим буде питанння: а що ж робити? А нічо!!
Alla
Вражає ваша обізнаність у творчості Коцюбинського... Та ваш сарказм недоречний! Ця людина - тонкої душевної конституції! А товстошкірим її крик душі - привід для кривлянь! Обурливо! Для О. Позняк: А Ви - молодець! Захоплююсь Вами! Професіонал з великим життєвим досвідом! Завжди влучні коменти , в яблучко! Респект!
Коментувати
1
Я ушла в свое время и счастлива. Уходите и вы, пока молодая, есть возможность переучиться. Не издевайтесь над собой. Молиться каждый день перед работой - это никуда не годиться. Молитесь о здоровье своих родных. А если хочется увидеть благодарность в чьих-то глазах - накормите голодную дворнягу на улице. И еще, про мобильные. Когда я работала, еще такого повального увлечения ими не было. А сейчас бы сделала так - пусть бы играли кому надо, лишь бы молчали, не трогайте их, одно замечание сделайте и не трогайте, занимайтесь с теми кто хочет учиться. Как-то так.
Небайдужий
Для 1: Не зачіпати не вийде, бо тих, хто не хоче вчитись, все більше і більше, інколи більше, ніж пів класу... А батьки все нахабніші і нахабніші... І дирекція стає на їхній бік, а не на твій, бо залежна від батьків, від міськ-чи райвно. Я вже мовчу про те, що практично в кожному класі тепер трапляється розумова інклюзія, де і батьки такі ж неадекватні. А ще правильно хтось уже писав про "активісток соцмереж і вайберів", готових знічев’я в буквальному сенсі розіп’яти вчителя бодай за погляд в бік їхнього неадекватного чада. Коротше, ще трохи, і в школі залишаться тільки ті, кому залишився маленький термін до пенсії, і хто таки сподівається якось до неї якось дожити. Я особисто не витримав. І став просто професійним репетитором. Завжди знаходяться ті, кому потрібна математика, але неадеквати в класі заважають, а батьки готові платити мені нормальні гроші за індивідуальне навчання..Адекватних дітей і батьків ще трохи залишилось, на щастя, хоча їх стає все менше. Усім бажаю здоров’я!
Коментувати
Горбань Віктор
Спасибі за чесний блог! Спробую дати пораду. Для того, щоб зрозуміти щось складне, чомусь навчитися, потрібно затратити психічну (або життєву, або прану, або ці) енергію, про яку наші академіки мовчать. Такий же самий процес втрати життєвої енергії відбувається, коли ти опускаєшся на рівень розуміння учнів, і втрати ці різко зростають, якщо учні активно не хочуть сприймати вчителя, вини економлять свою енергію, це їх захист. Міністерські навчальні програми не реальні для повного засвоєння, тому не потрібно викладатися "на всі сто", економте свою енергію, вона не безмежна! Залиште у спокої тих, хто категорично не хоче працювати на уроці, приберіть психологічний тиск, але про це оголошувати не можна. Не старайтесь зігрівати любов’ю тих, хто до вас тягнеться, зберігайте внутрішній емоційний нейтралітет. Приймайте дітей і батьків такими, які вони є - це не байдужість, це енергетичний самозахист.
Володимир
Для Горбань Віктор: Олександр Миколайович Костенко, доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. Академік Академії правових наук України: "Відповідно до принципу соціального натуралізму, соціопатія особи – це неузгодженість волі і свідомості людини з природними законами соціального життя людей. Ця неузгодженість приводить волю у стан сваволі, а свідомість – у стан ілюзій, утворюючи так званий «комплекс сваволі і ілюзій». Саме цей комплекс і робить людську особу «соціопатичною особою». Іншими словами, «соціопатична особа» – це «особа з комплексом сваволі і ілюзій». Цей комплекс є загальним «зародком» для усіх проявів соціальної патології, лише одним з яких і є злочинність."
Коментувати
Luda Vesper
Тримайся, дитино. Таких, як ти-мало. Вибач, що на ти - як до друга. Почитала коменти-маленький зріз суспільства. Оті 2 "здобувачки освіти" з 8-го, що "бухали всю ніч" - це горе сучасної школи. На спір-в них пафосні мами, які пруться від власного "позитиву" у соцмережах. Так, сучасна жінка має працювати і заробляти, але і відповідальність матері ніхто не відміняв. Самі мами їшачать, щоб купити донці останній "айхвон", дозволяють собі "пятніцо" з подругами, суботи з коханцями, коли їх донечки мастурбують перед телевізором, пожираючи фастфуди з пивом. А винна потім хто? Вчителька! Бо не навчила. А їх хіба можна навчити, якщо в них інші пріоритети? Батьками, телевізором і вулицею затовчені голови всяким хламіддям? Ці мами водять дитину за ручку, розказують про хороше і правильне? Ні. Вони самі про те нічого не знають і не розуміють. А винний хто? Вчитель! Потрібно це розуміти і не давати собі вигорати задля того, що вже існує для чийогось вигорання. Ви нікого не спасете, а себе загубите
Я не здамся без бою
До сліз. Але потрібно більше пекла. Пропоную авторці відмовитись від репетиторства і все одно не здаватись.
123
Для Я не здамся без бою: Лучше репетиторство оставить, а из школы уйти. Хотя про репетиторство вроде бы ничего не было...
Коментувати
знахарь
Чем сильнее противостояние между текущими выводами и сомнениями в их правильности, тем более раскаленным становится внутренний конфликт. Растущий дискомфорт заканчивается, как правило, онкологическими заболеваниями. Вы к этому готовы?
1
Эта работа не для вас - это же очевидно! Может характера не хватает, может образования. И с чего вы взяли что можете кого-то чему-то научить, особенно взрослого? Не льстите себе. Уходите пока не поздно - иначе болячки полезут.
Електрон_Іванович
Для 1: ти дохтор, псіхоаталітік чи, може, просто душевна і прохвесійна порадниця?
Вчителька
Питання до ПСИХОЛОГА чим я мала сьогодні на уроці геометріі мотивувати "здобувачку освіти"8 класу,яка розказувала на весь клас такій же "мудрій", як вона бухала на вихідних і все це з добірним матом і реготом?
Вчитель-КА
Для Вчителька: Ви повинні на неї написати службову - що вона на уроці порушувала дисципліну й не реагувала на зауваження. А ваша адміністрація повинна передати справу в ювенальну превенцію й у службу по справам сім"ї - вони повинні провести бесіду з батьками або передати справу до суду за неналежне виконання батьками своїх обов"язків. Коли батьки за рішенням суду почнуть платити штрафи - тоді буде якийсь здвит. Решта мотивацій нічого не дасть.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!