2 лютого у Львові завершилась п’ятиденна школа для викладачів Альянсу українських університетів AUU Global Synergy, присвячена COIL (Collaborative Online International Learning). Участь у програмі професійного розвитку з інтернаціоналізації вищої освіти взяли 34 учасники з 6 університетів Альянсу. У межах навчальної програми 11 тренерів-практиків COIL з усього світу, які є справжніми фахівцями та ідейниками міжнародного онлайн-навчання, поділилися власним досвідом запуску та ведення проєктів COIL.
Детальніше про навчання у форматі COIL, міжнародну співпрацю, переваги для української академічної спільноти та перспективи розвитку COIL в Україні розповіла Юлія Піскорська, координаторка спеціальних проєктів центру EducationUSA в Україні. Один з напрямків діяльності Юлії полягає в налагодженні зв'язків між українськими та американськими закладами вищої освіти, студентами та викладачами.
Що таке проєкти COIL та яким був ваш перший досвід роботи у такому форматі?
У межах моєї роботи в EducationUSA мені пощастило координувати програму «Академія лідерства з інтернаціоналізації». Так я і познайомилася з проєктами COIL. Якщо простими словами, то це компонент віртуальної співпраці між викладачами з різних країн у межах дисциплін, що вони викладають.
COIL передбачає залучення студентів з двох різних культур до командної роботи. Зазвичай у кінці проєкту студенти мають презентувати сумісні напрацювання, робота відбувається синхронно та асинхронно з використанням різноманітних онлайн інструментів. Таким чином студенти розвивають свою міжкультурну компетенцію, вміння працювати з онлайн інструментами та вибудовують нові зв’язки з однолітками з іншої країни.
Викладачі, у свою чергу, мають можливість обмінятися досвідом з колегами, дізнатися про нові методи та підходи до викладання та оцінювання, вдосконалити свої навички міжкультурного спілкування. Моє завдання, як координатора програми полягає в тому, щоб слідкувати за процесами, які мають відбуватися на кожному етапі, та підтримати учасників програми, коли виникають виклики. Таким чином, у роботі з проєктами COIL я маю більш підтримуючу роль, головними героями є викладачі, що реалізовують COIL.
Розкажіть, будь ласка, про найбільш успішний досвід такого проєкту.
У межах Академії лідерства з інтернаціоналізації за три роки було реалізовано 33 проєкти COIL саме з американськими партнерами, також деякі учасники паралельно реалізовували COIL компонент з партнерами з інших країн. Кожен реалізований проєкт – це успіх.
Щоб проілюструвати різноманіття ідей, згадаю COIL співпрацю, у якій з української сторони були залучені студенти-магістри, що вивчали англійську мову та переклад, а з американської – студенти на рівні бакалаврату інженерних спеціальностей. Ідея проєкту полягала в тому, щоб допомогти українським студентам краще зрозуміти американський контекст для розвитку перекладацьких навичок, у той, час як американські ровесники дізнавалися про студентське життя в Україні під час війни. Студенти записували відеоблоги, порівнювали гумор обох культур та регулярно спілкувалися в чатах. А раз у два тижні мали онлайн-розмови в Zoom.
Інший приклад – це співпраця викладачки з українського коледжу та американського чотирирічного університету. Студенти, що вивчали менеджмент соціальних мереж та інформаційні технології, разом працювали над проєктом для просування реальної української компанії на українському та американському ринках.
Є також кейс, коли американський партнер завітав до університету своєї української колеги по COIL. Було приємно бачити, що партнерам вдалося побудувати довготривалі зв’язки. Як ми можемо зрозуміти, проєкти COIL можуть бути міждисциплінарними та дуже практичними, а також залучати студентів різних рівнів. Головне – створити домовленості на етапі розробки проєктів COIL та врахувати можливі ризики. Саме це ми обговорювали під час моєї сесії для викладачів Альянсу.
Чим такі проєкти можуть бути корисними для української освіти, академічної спільноти та студентів України?
Проєкти COIL мають низку переваг. У контексті обмеженої академічної мобільності під час війни – це можливість обмінятися досвідом з ровесниками та колегами зі всього світу, не залишаючи стін свого закладу або дому. Викладачі різних дисциплін можуть удосконалювати свої підходи та урізноманітнювати освітній досвід своїх студентів. Співпраця в форматі COIL також може зміцнити зв'язки з іноземними університетами в довготривалій перспективі та привернути більше уваги до поточних реалій в Україні.
Як такі практики реалізуються за кордоном? Чи є відмінності від українських проєктів?
В Україні COIL лише набирає обертів та, як на мене, потребує більше популяризації. Тут я спираюсь лише на досвід співпраці з американськими університетами. У багатьох з них є посада – координатор COIL. Ця людина допомагає охочим викладачам знайти міжнародних партнерів та підтримує впродовж усього процесу. Часто для того щоб реалізувати проєкт COIL, викладачі подають заявку з ідеєю та можуть претендувати на певне фінансування для проходження тренінгів, пов’язаних з підготовкою до COIL. Багато закладів є членами спільнот, таких як SUNY COIL. Таке членство дозволяє ефективніше налагоджувати зв’язки для партнерств та дає доступ до додаткових навчань.
На що українським освітянам варто звертати увагу і над чим особливо ретельно працювати, реалізуючи такий проєкт?
Навички проєктного дизайну та менеджменту, вміння реагувати на виклики – безумовно надзвичайно важливі. Однак, як на мене, ключовими є саме вміння домовлятися та міжкультурна компетенція. Оскільки COIL – це про тривалу співпрацю представників різних культур, важливо розуміти контекст свого партнера та відповідним чином вести комунікацію. Важливо, щоб партнери могли створити чіткі домовленості на початку та проявляли гнучкість впродовж всієї співпраці.
Яке майбутнє очікує проєкти COIL в Україні, на вашу думку?
Мене дуже тішить, що з’являються такі програми, як школа COIL від Альянсу українських університетів. Я була в кімнаті з 34 учасниками, що щиро були зацікавлені в реалізації COIL проєктів та створенні нових можливостей для студентів своїх закладів. Я вірю в те, що буде більше успішних практик COIL в Україні, відповідно, викладачі будуть ділитися своїм досвідом і таким чином популяризувати COIL. Я вірю, що COIL стане звичною практикою у більшості українських закладів вищої освіти.
Довідково: в Альянс українських університетів заради відбудови України і розбудови українських громад об’єдналися шість закладів вищої освіти – Київський національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ), Київська школа економіки (м. Київ), Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» (м. Дніпро), Національний університет водного господарства та природокористування (м. Рівне), Сумський державний університет (м. Суми) та Український католицький університет (м. Львів).
