У червні 2025 року було опубліковано оновлену версію одного з найвпливовіших світових рейтингів університетів – QS World University Rankings. До цьогорічного рейтингу потрапили десять українських університетів. Загалом рейтинг включає 1500 університетів з усього світу.
Світові рейтинги університетів встановлюють орієнтири, cприяють конкуренції між університетами, що повинно мотивувати їх до розвитку. Проте останнім часом деякі університети, які посідали провідні позиції, відмовляються від участі в них.
У 2023 році низка корейських університетів, а також Утрехтський університет (Нідерланди) відмовилися від участі в рейтингу QS. У 2024 році три провідні китайські університети також оголосили про вихід зі світових рейтингів, включаючи рейтинг QS.
Своє рішення вони пояснюють тим, що рейтинги спонукають університети підвищувати кількісні показники, а не якісні. Це відбувається тому, що світові рейтинги укладаються не академічною спільнотою і громадськістю, а приватними компаніями, мета яких – отримання прибутку.
У 2019 році прибуток компанії QS (Quacquarelli Symonds) становив 46 мільйонів євро. Компанія отримує прибуток від надання університетам консультаційних і маркетингових послуг, продажу програмних рішень.
Частина прибутку надходить від QS Stars – це платна рейтингово-аудиторська система, яка дозволяє університетам пройти аудит за 50 критеріями та отримати від 0 до 5+ зірок у різних категоріях, таких як викладання, дослідження чи працевлаштування випускників. На відміну від основного рейтингу QS, QS Starts не порівнює університети між собою, а оцінює кожен заклад відповідно до встановлених стандартів. За результатами аудиту університети мають право розміщувати відзнаку QS Stars на вебсайті.
Основні критерії QS Rankings
Оцінювання університетів у рейтингу QS здійснюється за комплексом критеріїв, які мають на меті відобразити академічну репутацію, науковий вплив, міжнародну відкритість та якість освітнього процесу. І вплив цих критеріїв на місце університету в рейтингу – різний:
- академічна репутація (40%), що визначається на основі глобального опитування науковців, які оцінюють університети у своїх галузях;
- репутація серед роботодавців (10%)%;
- співвідношення викладачів до студентів (20%);
- науковий вплив (20%), вимірюваний через середню кількість цитувань у Scopus на одного викладача;
- частка іноземних викладачів (5%);
- частка іноземних студентів (5%);
- сталий розвиток (5%);
- результати працевлаштування випускників (5%);
- міжнародна дослідницька мережа (5%).
Обґрунтовуючи критерій оцінювання наукового впливу університету, укладачі рейтингу стверджують, що більша кількість цитувань передбачає, що науковці публікуються в журналах високої якості, активно співпрацюють з іноземними колегами і працюють над темами, що заслуговують на широку читацьку аудиторію.
Проте дослідження показують, що університети, які не посідають провідні позиції, збільшують кількість публікацій у Scopus, ігноруючи їх якість або вдаючись до не зовсім чесних практик.
Окрім того, експерти звинувачують рейтинг QS у маніпуляціях із показником цитованості. Зокрема наголошується, що університети, які отримали зірки QS Star, підвищили свої позиції у рейтингу з одночасним зменшенням кількості викладачів, на яких діляться цитати, отримані університетом.
У 2023 році корейські університети бойкотували участь у рейтингу QS через введення показника міжнародної дослідницької мережі. На їх думку, цей показник змушує університет збільшувати кількість країн, з якими він співпрацює, навіть якщо у цьому немає потреби.
Участь університету в рейтингу QS потребує подання заявки. Для участі до рейтингу університет повинен мати достатній обсяг публікацій у Scopus, відповідати критеріям академічної репутації та надати перевірену інформацію про кількість викладачів і студентів.
Якщо потрапити до рейтингу QS відносно легко, то вийти трохи складніше. Незважаючи на те що у 2023 році Утрехтський університет (Нідерланди) оголосив про вихід з рейтингу QS і перестав подавати дані про свою діяльність, він і досі є в рейтингу QS, який бере дані про університет з відкритих джерел. Те саме відбулося з корейськими університетами.
Українські університети в рейтингу QS
Рейтинг QS було засновано у 2004 році. У 2011 році вперше два українські університети потрапили до рейтингу QS на позиції 600+: Донецький національний університет імені Василя Стуса та НТУУ Київський політехнічний інститут.
У 2012 році з метою підвищення позицій українських університетів у світових рейтингах шляхом збільшення кількості публікацій у журналах, індексованих у Scopus, Міністерство освіти та науки України затвердило наявність статей у виданнях, індексованих у Scopus, серед вимог до отримання наукового ступеня доктора філософії та доктора наук.
У 2015 році наявність цих статей стала обов’язковим критерієм отримання наукових ступенів доцента та професора.
У 2019 році позиції університетів у світових рейтингах стали одним із критеріїв для розподілу фінансування серед українських університетів за результатами їхньої діяльності.
У 2021 році найвищу позицію серед українських університетів посідав Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (601-650).
До цьогорічного рейтингу ввійшли десять українських університетів. Найвищі позиції посіли Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (701-710), Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (781-790), НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» (801-850), Львівський політехнічний інститут (1001-1200), НТУ «Харківський політехнічний інститут» (1001-1200), Сумський державний університет (1001-1200).
П’ять перших університетів протягом багатьох попередніх років отримували додаткове фінансування за різними державними програмами. Сумський державний університет почав отримувати таке фінансування відносно недавно – на підставі результатів власної діяльності в контексті формульного розподілу державного фінансування серед університетів. Незважаючи на це, йому вдається утримуватися на рівні з лідерами, що свідчить про ефективне управління та велику працю викладачів, що заслуговує на щиру повагу.
На відміну від Сумського державного університету, Національний університет біоресурсів і природокористування України, який постійно отримує фінансову державну підтримку, цього року не увійшов до рейтингу.
Наслідки російського вторгнення в Україну
Війна далася взнаки зниженням позицій українських університетів у QS рейтингу. Чи є вони високими, чи низькими, залежить від того, з чим порівнювати.
Позиція провідних університетів країни у QS рейтингу є не лише відображенням їхньої діяльності, а й економічного і соціального рівня розвитку країни в цілому: фінансування освіти та науки, пріоритетів державної політики, стимулювання на всіх рівнях ефективних менеджерів, які готові до змін.
Окрім недостатнього фінансування, значною проблемою державних установ в Україні у сфері освіти і науки, від шкіл та університетів до органів управління, залишається успадкований з радянського періоду субординаційний стиль спілкування, коли керівництво не усвідомлює, що його функція – створювати сприятливі умови для працівників, а не лише контролювати підлеглих.
Так, зараз війна, і, здається, що медицина, наука й освіта не на часі, головне – оборона країни. Але вони не були на часі останні 35 років, і це вплинуло на економічний розвиток країни.
Зараз нам потрібна зброя, але щоб її виготовляти та розвивати оборонні технології, країні потрібні інженери, хіміки, науковці. Освіта й наука формують стратегічний ресурс країни – людський капітал.
Держава – це єдине ціле, яке складається зі взаємопов’язаних елементів. Руйнування одного з них призводить до руйнування всієї системи.
Післявоєнна Німеччина відроджувалася саме завдяки розвитку освіти і науки. Не можна економити на зарплатах лікарів, вчителів і науковців. Перемога у війні потребує переосмислення ролі освіти і науки в Україні.
Для того щоб українські університети посідали провідні позиції у світових рейтингах, включаючи рейтинг QS, зміни мають відбутися як у самих університетах, так і в країні в цілому. Водночас університети повинні стати рушіями економічного розвитку України через підготовку висококваліфікованих кадрів та впровадження інноваційних технологій.
Мирослава Гладченко, науковий співробітник Центру моніторингу наукової та інноваційної діяльності Університету Антверпен.
