Українські виші в рейтингу QS: проблеми та перспективи

На сьогодні рейтинг університетів світу QS оцінює більше 20 українських вишів, з яких до головного рейтингу потрапляє 7

Українські виші в рейтингу QS: проблеми та перспективи

10 червня 2020 року британське рейтингове агентство QS Quacquarelli Symonds опублікувало нову версію свого флагманського рейтингу на 2020/21 навчальні роки (QS World University Rankings 2021). Для українських вишів цьогорічна редакція стала вже десятою: саме 2011 року перші два українські університети потрапили до рейтингу QS, а QS у свою чергу став першим з найбільш авторитетних міжнародних університетських рейтингів, у яких була представлена Україна.

Рейтинг QS укладається вже понад 15 років і вважається одним з найбільш авторитетних у світі поряд із шанхайским Academic Ranking of World Universities, американським U.S. News та іншим британським рейтингом від Times Higher Education. І якщо останні три рейтинги мають досить високі прохідні бар’єри за об’ємами публікаційної продуктивності, які під силу лише великим за розміром та переважно дослідницьким університетам, то QS історично є більш студентоорієнтованим рейтингом.

Недарма QS чи не єдине серед провідних рейтингових агентств проводить опитування роботодавців щодо їхньої задоволеності рівнем випускників. Сергій Христолюбов, регіональний директор QS в країнах Східної Європи та Центральної Азії зазначає: «Наша вибірка для опитувань щодо академічної репутації та опитувань серед роботодавців набагато краще відображає досягнення українських університетів у контексті розвитку системи вищої освіти. Тому українські університети, наприклад, в рейтингу Times Higher Education посідають більш помірні позиції, ніж у рейтингу QS. Ми вважаємо, що це сильна сторона нашого рейтингу».

Для підбиття підсумків десятирічного сходження українських вишів на Олімп свого рейтингу, компанія QS провела круглий стіл за участю Міністерства освіти і науки України та шістьох українських університетів, які наразі представлені в рейтингу.

Варто зазначити, що, за даними ЮНЕСКО, у світі налічується понад 25 тисяч закладів вищої освіти, тому присутність вишів навіть у другій половині топ-1000 міжнародних рейтингів (тобто фактично у 5% університетів світу) однозначно є позитивом. «Такі відзнаки є найприємнішими, тому що це міжнародна арена і незалежна оцінка, − зазначає Єгор Стадний, заступник Міністра освіти і науки України. − Дуже важливо, що саме нам у нашій політиці дає рейтинг. По-перше, він заощаджує наш час на проведення певної незалежної оцінки, щоб її десь шукати, замовляти. По-друге, це пророблена методологія, вже випробувана в часі… Тому міжнародні рейтинги, які вже настоялися, так би мовити, визріли, мають перевірену в часі методологію – це дуже непоганий орієнтир».

Розпочавши з двох університетів 2011 року (КПІ ім. Ігоря Сікорського та ДонНУ імені Василя Стуса), наразі Україну у топ-1000 рейтингу QS представляють вже шість українських університетів (при цьому 2018 року замість ДонНУ до рейтингу увійшла Львівська політехніка). Сьомим вишем від України, який вже другий рік поспіль наближається до топ-1000 є НаУКМА, приклад якої фактично демонструє, що до QS (на відміну від інших провідних рейтингів) можуть потрапити і невеликі за розміром університети.

Окрім КПІ ім. Ігоря Сікорського, також досить давно представлений в рейтингу QS КНУ ім. Т. Шевченка (9 років), НТУ «ХПІ» (8 років), а також Каразінський університет та СумДУ (по 7 років). Цікаво, що СумДУ, який став самостійним вишем у 1990 році (до цього він довгий час був частиною НТУ «ХПІ») наразі є єдиним українським університетом, який, згідно із спеціалізованим рейтингом «QS Top-150 Under 50» входить до топ-150 «молодих» університетів світу (віком до 50 років). Єдиним українським університетом у топ-500 QS наразі залишається Каразінський університет, якому цього разу вдалося вперше за останні 5 років переломити негативну динаміку та підвищити своє рейтингове місце у світі.

Також відомо, що QS досліджує дані ще понад 15 українських університетів. Отже, загалом з понад 270 закладів вищої освіти України рейтинг QS наразі оцінює трохи більше 20 українських вишів, з яких до головного рейтингу потрапляє 7. Наскільки велике таке досягнення? З одного боку, Молдова та Вірменія не мають жодного університету в головному рейтингу QS, Грузія та Болгарія − по одному, Литва, Латвія, Естонія − по 3-4, Румунія − 7, як і ми, Угорщина − 9, не набагато вище нас. Але якщо подивитися, скільки університетів з головного рейтингу QS припадає на 1 мільйон населення країни, то результати будуть дещо іншими.

Лідерами Східної Європи є Балтійські країни та Чехія, у яких на кожні 500-700 тисяч населення припадає один університет в QS. Далі йдуть Угорщина і Казахстан, які мають один університет з QS на кожні 1-1,5 мільйона осіб. Далі йдуть Румунія, Польща та з певним відставанням Білорусь. Україна має приблизно такий самий показник, як і Туреччина: приблизно один університет в рейтингу QS на 6 мільйонів осіб. Отже, якщо взяти за орієнтир близьку до нас та співставну з нами Польщу, то Україні треба мати 18-21 університетів в рейтингу QS, тобто майже втричі більше, ніж зараз.

Зоя Зайцева, керівник з міжнародних партнерств компанії QS, зазначає: «Я рада тим результатам, які досягли українські університети, хоча, зрозуміло, це ще не повний потенціал країни. Так, є певні складнощі як на національному, так і на міжнародному регіональному рівні, але я сподіваюся, що динаміка буде зростати».

Що ж потрібно зробити українській освіті як для збільшення представленості в рейтингу QS, так і для підвищення позицій університетів, які вже входять до рейтингу? Ми проаналізували поради команди QS та зробили наступні висновки.

Перше. Україна має стати країною, у якій вигідно і комфортно працювати іноземним науковцям, викладачам, досвідченим університетським менеджерам. Іноземні фахівці принесуть нове дихання в традиційні академічні процеси української вищої школи, збагатять її цінним міжнародним досвідом, мовною практикою та призведуть до позитивних змін в архаїчних умовах праці вітчизняних працівників вищої школи (тарифні розряди, несбалансовані нормогодини, неможливість застосування більш гнучких норм цивільно-правового законодавство тощо).

Друге. Україна має суттєво підвищити свою конкурентоспроможність у науково-дослідній діяльності, ставши хабом для проведення сучасних досліджень. Це можна зробити як через лібералізацію податкового законодавство у сфері академічного R&D та через суттєве збільшення фінансування науки (одночасно з більш прагматичним підходом до вимірювання її ефективності), так і через ефективний маркетинг України як країни унікальних можливостей для досліджень у медицині, екології, аерокосмічній галузі, історії, культурі, політиці тощо. Весь наш позитивний (і негативний також) досвід треба перетворити на унікальне надбання, привабливе для вивчення у партнерстві з провідними вченими світу.

Як наслідок, зросте такий вагомий в рейтингу QS нормалізований індекс цитування (нормалізований за галузями знань та країною і без врахування самоцитувань), що є показником затребуваності у світі результатів наукової діяльності університетів. Наразі його середньосвітове значення складає порядку 50 цитувань робіт останнього п’ятиріччя на одну ставку професорсько-викладацького складу. До того ж, як зазначає QS, це значення щороку зростає приблизно на 7%. Цікаво, що для найвищого українського університету в рейтингу QS індекс цитування поки що складає менше 5.

Третє. Українські університети мають суттєво підвищити видимість та впізнаваність свого бренду у освітньому просторі. Якщо оцінки роботодавців для України ще більш-менш пристойні, то оцінки міжнародних академічних експертів, які, до речі, займають найбільшу вагу (40%) у методиці рейтингу, для українських університетів доволі низькі. Зоя Зайцева, QS, зазначає: «Дуже ви, шановні колеги, скромні. Але це вже більше так не працює. У кожного з вас, у кожного вишу, є шикарні цікаві історії: це і дослідницькі проєкти, і ваші видатні випускники, і проєкти з роботодавцями. Будь ласка, розповідайте про це усьому світу, беріть участь у міжнародних проєктах». Як приклад представниця QS розповіла про досвід Сумського державного університету, який на останній виставці Reimagine Education 2019 в Лондоні презентував свої технології віртуальної реальності у навчанні.

Очевидно, що рейтинг QS, як і будь-який інший, не є самоціллю, але він може стати корисним інструментом у руках тих університетів та країн, які, усвідомлюючи всі обмеження рейтингів, зможуть використати максимум їхніх можливостей.

Матеріал підготовлено аналітичним центром Rankings Lab

Освіта.ua
22.06.2020

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Правдоруб
Зарплата старшого наукового співробітника: 7-8 тисяч гривень в місяць. Зарплата доцента університета: 7-8 тисяч гривень в місяць. Чувак, якого вигнали зі школи після 9 класу і який зараз возить піцу (зарплата плюс чайові) - 15-20 тисяч гривень в місяць. От вам і увесь рейтинг.
Жарінова
Стадний ні дня не працював в університеті і дає поради як їм жити.... Головна - задіяти іноземців у викладанні та управлінні внз?? Стадний, а ти знаєш з/п професора в нас і США? 500 $ I 10 тис$??? Про що ти лепечеш? Іноземці вже накерували залізницею, автодором... де результати?? Вкрали- втікали.
Оракул
Я би не став писати про ті університети, які не потрапили в рейтинг, навіть якщо це чиясь Альма-матер. Інакше це виглядає некоректно, тим паче, що не існує підстав для такого обговорення. Що до тих, хто потрапив, то це скоріше виключення, а не система. Поки пишатися підстав немає і перспектив для наукових хабів не бачу - державі і бізнесу це не цікаво, бо не приносить швидких грошей.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!