Якою стане вища освіта до 2040 року

Системи вищої освіти та освітні установи суттєво відрізняються від тих, якими вони були 20 чи 40 років тому. У всьому світі вища освіта переживає зміни, які можна назвати процесами інтернаціоналізації, глобалізації, комерціалізації та масовізації.

Задумайтеся на хвилину про те, що кількість студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах у даний час, перевищує 200 млн осіб у всьому світі, в порівнянні з 47 млн ​​осіб в 1980 році. За прогнозами, кількість студентів до 2040 року перевищить 660 млн осіб, що складе 10% світового населення у віці від 15 до 79 років, у порівнянні з 4% в 2012 році.

Глобальний розвиток економічної та соціальної сфер життя суспільства мають потенціал величезного впливу на майбутнє людей. Розуміння й підготовка до цілої низки нових сценаріїв розвитку має першорядне значення для вищих навчальних закладів по всьому світу.

Протягом декількох наступних десятиліть система вищої освіти стане на шлях безпрецедентних змін і перетворень в незалежності від швидкості зміни екосистеми, в умовах якої вища освіта функціонує. Існує цілий ряд факторів, від розвитку технологій до урбанізації, вплив яких у найближчі роки визначить характер вищої освіти в глобальному масштабі, режим її надання, а також правила гри учасників та зацікавлених осіб.

Тенденції, що впливають на розвиток суспільства та економіки

У найближчі 25-50 років мегатренди, які будуть впливати на вищу освіту в глобальному масштабі, обумовлені поєднанням результатів подій, що відбулися, з одного боку, і реакцій на ці події з боку держав, суспільств, ринків і самих вищих навчальних закладів з іншого боку.

Деякі країни не знайшли адекватних або збалансованих рішень проблеми старіння та скорочення населення, і такі демографічні тенденції, швидше за все, здійснять довгостроковий вплив на продуктивність, соціальну мобільність і динаміку країн.

Збільшення можливостей особистості, і, як наслідок, середній клас, що має тенденцію до зростання, здійснюють більший вплив на прийняття рішень у політичних і ділових колах. Політичні та бізнес-рішення часто є відповіддю на споживчий попит.

Нові технології стрімко змінюють якість життя мільйонів людей, особливо в сільських і віддалених районах. Використання нових інструментів і пристроїв змінює застарілі соціальні норми й відносини.

Тимчасові та просторові виміри, як перетворюючі ефекти глобалізації, поступово розкриваються на наших очах. Наслідки впливу глобалізації на освіту ще реалізуються, ще не завершені частково, тому що вища освіта взаємопов'язана й залежить від політичної волі урядів.

Витрати урядів на вищу освіту (порівняно з загальними витратами на освіту) скорочуються. Наприклад, за даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), частка витрат країн на вищу освіту у 2000 році складала в середньому 75%, а в 2011 році - 69% від загальних витрат на освіту.

У той же час, фінансовий внесок студентів у їх власну освіту швидко зростає, як результат можливого отримання особистої вигоди від диплома та наукового ступеня.

Витрати урядів на дослідження й розробку нових технологій зміщуються у бік фінансування прикладних, а не суто наукових досліджень. У свою чергу, проекти «великої науки» все більше фінансуються промисловістю й тяжіють до стратегічних орієнтирів підприємств.

Все більше країн розвивають двосторонні та багатосторонні торговельні та партнерські угоди (наприклад, транстихоокеанське партнерство) та відходять від таких концептуальних організацій, як СОТ і ООН.

У деяких випадках, авторитет урядів у визначенні та вирішенні основних соціальних питань і завдань підривається через зниження довіри до суспільних інститутів (до установ вищої освіти також). Навпаки, багатонаціональні компанії відіграють більш помітну роль у процесах прийняття рішень національних урядів.

Збільшення політичної та військової напруженості в різних регіонах світу незмінно впливає на перспективи розвитку освіти й підвищує градус обговорень проблем нестачі ресурсів та зміни клімату.

Що ці тенденції означають для вищої освіти?

Протягом наступних кількох десятиліть виникне ряд визначальних елементів, які вплинуть на міжнародну освіту.

Частка людей, які отримують вищу освіту, буде зростати, особливо в країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою. До 2040 року в більшості таких країн ця частка перевищить 60%. Це означає, що не задоволений раніше попит на національну вищу освіту в таких країнах, як Китай, Індія, Бразилія та Індонезія, буде задоволений.

Попит на навчання за кордоном, швидше за все, буде підвищуватися, хоча з більш низькими темпами зростання в порівнянні з бумом кінця 1990-х -середини 2000-х.

Короткострокові програми обміну (наприклад, програма Європейської комісії «Erasmus»), ймовірно, будуть підтримуватися урядами, спонсорами та підприємствами, і студенти повною мірою усвідомлюють користь таких програм.

Виникнуть нові можливості навчання за кордоном, і це будуть програми з двостороннього обміну студентами (наприклад, американські студенти мексиканського походження навчаються в Мексиці й навпаки; взаємне переміщення німецьких і польських студентів). Зокрема, ці програми будуть розвиватися завдяки зростаючій ролі діаспор у відкритті нових джерел економічної та пізнавальної діяльності.

Багато країн, які прагнуть стати освітніми центрами для іноземних студентів, або досягнуть успіху в цьому, або повністю вичерпають себе.

Країни, що лідирують у міжнародній освіті, швидше за все, залишаться конкурентоспроможними. Ці країни, що домінують, можуть зіткнутися з конкуренцією з боку, наприклад, Китаю, Малайзії або Сінгапуру.

Освітні системи глобально пов'язані між собою, як і багато інших галузей надання послуг. Те, що відбувається в одній галузі, знаходить відгук в іншій. До 2040 року поглибиться зв’язок вищої освіти з суміжними галузями (наприклад, засобами масової інформації, телекомунікаціями та професійними послугами). Мається на увазі, що освіта буде контролюватися меншою кількістю гравців, ніж зараз, і це вплине на кінцевий вибір студентів у питаннях міжнародної мобільності.

Все частіше наукові починання (у тому числі проекти «великої науки») визначатимуться міжнародною міжгалузевою співпрацею. Мається на увазі, що ця ймовірна концентрація досліджень вплине на кінцевий вибір спеціалізації перспективних студентів і науково-дослідний потенціал багатьох освітніх установ.

Зростуть в розмірах і стануть більш складними стратегічні партнерства освітніх установ і систем (наприклад, програма з обміну студентами університетів Монаш і Уорвік; співпраця французької бізнес-школи INSEAD з університетами Уортон, Цінхуа, Колумбійським університетом та Массачусетським технологічним інститутом).

Масові відкриті онлайн-курси (МООC) торкнуться всіх галузей освіти, при цьому виникнуть багатогалузеві партнерства. У довгостроковій перспективі, МООС підвищать якість своїх послуг і будуть розглядатися як додаткове джерело отримання освіти.

Освітні та кваліфікаційні стандарти стануть типовими і, ймовірно, усередненими для країн - торговельних партнерів. Ця тенденція, ймовірно, посилить міжнародну студентську мобільність. При цьому вартість програм навчання, репутація та імідж освітньої установи таким же чином будуть впливати на кінцевий вибір студентів.

Надання приватної освіти та особиста участь в освіті поширяться по всьому світу. Різниця між державними та приватними постачальниками освіти стане менш помітною за рахунок скорочень видатків урядів і збільшень приватних внесків. Прірва між великими, елітними, комерційними, квазі-державними університетами й рештою буде збільшуватися. Це може викликати злиття освітніх установ і вплинути на вибір місця навчання іноземними студентами.

Смерть або бум?

Багато хто стверджує, що вища освіта перебуває в стані постійної зміни. Кількість студентів, що вступають до вищих навчальних закладів, враховуючи тих, хто навчається за кордоном, буде продовжувати зростати в найближчі роки за умови відсутності великих конфліктів або фінансових криз, що можуть перешкодити мобільності людей.

Залежно від світової динаміки розвитку, прогнозована кількість іноземних студентів, які здобувають вищу освіту, в 2040 році може скласти від 9,1 млн осіб (низький зріст) до 12,3 млн осіб (середній зріст) і до 15,7 млн ​​осіб (високий ріст).

Для багатьох університетська освіта за кордоном, як і раніше, буде популярним способом еміграції. Такі країни можуть отримати значні вигоди від використання кваліфікованих іммігрантів особливо тому, що не потрібно вкладати кошти в початкову й середню освіту для цієї категорії людей.

Студентська мобільність

Аналізи міжнародних торговельних даних і глобальних потоків іноземних студентів протягом декількох років свідчать про географічне зміщення  студентської мобільності.

За даними ЮНЕСКО, у 2000 році 25% іноземних студентів вищих навчальних закладів по всьому світу приїхали зі Східної Азії та Тихоокеанського регіону. Їх частка збільшилася до 33% до 2012 року. 2040 року частка іноземних студентів з цих регіонів може скласти від 43% до 47% від загальної кількості міжнародних студентів.

До 2040 року країни, що розвиваються, пік економічного зростання яких припаде на другу половину 21-го століття, будуть встановлювати нові стандарти й змінювати світовий порядок. Чи то будуть країни Південної та Західної Азії, Центральної Азії або Центральної Європи, протягом найближчих п'ятдесяти років вони встановлять новий порядок міжнародної освіти. До списку таких країн входять Єгипет, Іран, Польща, Румунія, Угорщина, Казахстан, Нігерія, Куба, Колумбія й Чилі.

У Китаї та Індії в даний час існує незадоволений попит на вищу освіту в кількості близько 30 мільйонів молодих людей для кожної з цих країн. Цієї кількості достатньо, щоб підтримувати галузь міжнародної освіти на плаву протягом декількох років. Як тільки цей попит буде задоволений, приблизно в 2025 році, міжнародна мобільність студентів зміниться (за умови, що всі інші елементи цього складного рівняння залишаться незмінними). Для провідних країн цієї галузі заміна ринків Китаю, Бразилії або будь-якої іншої густонаселеної країни, що відправляє студентів на навчання за кордон, стане проблемою.

Більше двох поколінь студентів зі Східної Азії та Тихоокеанського регіону проходять навчання за кордоном. Можна припустити, що існують деякі укорінені очікування студентів з азіатських країн від зарубіжної вищої освіти; іншим студентам вистачає пропозицій вищої освіти на внутрішньому ринку, наприклад, для більшості студентів з Австралії, США або Великобританії. Їм вистачає короткої закордонної поїздки.

Постійно зростає кількість іноземних студентів з Південної та Західної Азії - 7% в 2000 році і 10% в 2012 році. Їх кількість зросте до 14% або 15% до 2040 року. Кількість студентів з Центральної та Східної Європи також буде рости.

Основні зміни, що відбуваються на глобальному рівні, будуть здійснювати вагомий вплив на планування, фінансування, надання та гарантування якості вищої освіти по всьому світу. Дуже важливо, щоб фахівці, зайняті в галузі вищої освіти, йшли в ногу з майбутніми змінами й активно регулювали стратегії міжнародної освіти відповідно до обставин, що змінюються.

Такі ринки, як Китай, Індія чи Бразилія, до 2040 року замінить не один ринок, а, швидше за все, декілька. Таким чином, в довгостроковій перспективі інституційні стратегії залучення студентів повинні враховувати минулі й поточні тенденції, а також включати плани боротьби з несподіваними подіями чи обставинами. Як, наприклад, з азіатською фінансовою кризою 1997 року, яка негативно вплинула на освітні установи країн, що приймають іноземних студентів з Азії.

Для освітніх організацій і урядів велике значення мають ефективні й добре налагоджені стратегічні партнерства, угоди про співпрацю в різних галузях, відповідні національні пріоритети та узгоджені політичні орієнтири.

Міжнаціональна мобільність студентів, викладачів, навичок та ідей буде залежати від того, як освітні установи, уряди та інші зацікавлені сторони будуть визначати й розвивати подібні партнерства та угоди. Ці зусилля будуть також впливати на загальносвітове становище освітніх установ.

А. Кальдерон, головний радник з планування та науково-дослідної діяльності Королівського мельбурнского технологічного інституту, Австралія.