Українському ринку праці бракує кваліфікованих рук. Водночас тисячі людей повертаються зі служби, намагаються розвиватися, попри інвалідність, опановують чи змінюють професію або ж змушені будувати кар’єру заново. Здавалося б, ці дві реальності мали б перетнутися. Але між ними все ще є дистанція.
З 1 січня 2026 року в Україні запрацював Закон №4219-IX щодо забезпечення права людей з інвалідністю на працю. Державна служба зайнятості водночас фіксує дефіцит працівників робітничих професій: зварників, електромонтерів, слюсарів, водіїв, кухарів тощо. На початок літа на Єдиному порталі вакансій було 241 тис. пропозицій роботи. За перші місяці цього року послугами ДСЗ скористалися 7 тисяч учасників бойових дій, понад тисячу працевлаштували, що на 31% більше, ніж торік.
Заклади професійної освіти часто сприймають як місце, де дають фах. Але сьогодні викладач, майстер, психолог, куратор часто стають першими, хто допомагає людині адаптувати попередній досвід і навички до нової професії. Так запис «керував екіпажем БМП» означає координацію команди, визначення пріоритетів, швидке ухвалення рішень і стресостійкість. Ці компетенції цілком релевантні і для цивільного ринку праці.
Інклюзивний найм починається не з вакансії
Інклюзивне середовище не виникає саме собою: воно потребує підготовлених викладачів, майстрів, психологів і кураторів, а отже — підвищення їхньої кваліфікації. Держава взяла туди курс: МОН через програми на кшталт Skills4Recovery розширює можливості перепідготовки на базі закладів професійної освіти, а Державна служба зайнятості поєднує навчання й ваучери з інструментами працевлаштування та компенсаціями.
«Ми побачили, що бажання працювати інклюзивно у закладів освіти є, але часто дуже бракує практичної відповіді на питання: «А що саме я маю робити?». Як говорити з людиною про її потреби? Як не перейти від підтримки до гіперопіки? Як побачити компетенції за досвідом військової служби? Саме тому нам було важливо зібрати не загальні рекомендації, а конкретні інструменти, які можна використовувати у щоденній роботі», — каже Анна Заскальна, головна комунікаційниця проєкту «Навички для інклюзивності».
Так з’явився методичний посібник «Практичні стратегії та інструменти для інклюзивної професійної інтеграції», підготовлений командою проєкту «Навички для інклюзивності» ГО «Український професійний розвиток», яка працює з професійною підготовкою, перекваліфікацією та працевлаштуванням українців, зокрема ветеранів і людей з інвалідністю. Він побудований на чотирьох рівнях: бачити, взаємодіяти, розпізнавати, спрямовувати — окремо для психологів, коучів / наставників і рекрутерів. Тож працівник закладу освіти знайде тут конкретні ситуації і їх вирішення. У посібнику є готові запитання, вправи, чек-листи, приклади адаптації середовища, практичні кейси, алгоритми перенаправлення та тести готовності фахівців.
Що ж можна змінити вже зараз?
Запитуйте, а не припускайте. Не вирішуйте наперед, яка допомога потрібна людині. Краще запитайте: «Які умови будуть для вас зручними?» або «У чому вам потрібна підтримка?».
Помічайте навички, а не лише формальний досвід. Запитуйте, які завдання людина виконувала, за що відповідала, що вдавалося найкраще, коли доводилося ухвалювати рішення чи організовувати інших. Так можна побачити компетенції, яких немає у резюме.
Шукайте бар’єр не лише в людині, а й у середовищі. Доступність – це не тільки пандус. Перешкодою можуть бути шум, світло, швидкий темп, складні інструкції, відсутність пауз. Іноді достатньо поділити завдання на етапи або передбачити коротку перерву.
Не плутайте підтримку з гіперопікою. Не робіть завдання замість людини й не говоріть від її імені. Завдання фахівця — підтримати самостійність.
Знайте межі своєї ролі. Викладачеві чи майстру не потрібно ставати психологом. Але важливо розуміти, коли достатньо адаптувати навчання, а коли потрібен профільний спеціаліст.
Більше практичних алгоритмів, вправ та готових кейсів зібрано у методичному посібнику «Практичні стратегії та інструменти для інклюзивної професійної інтеграції».
Україна ще багато років житиме в реальності повернення зі служби, зміни професій і нових кар’єрних стартів. Водночас економіка потребує кваліфікованих працівників. Тож питання вже не лише в тому, чи готові люди працювати, а й у тому, чи готові наші освітні системи побачити їхні можливості й створити умови для реалізації потенціалу.
_______________________________________
Про проєкт
Проєкт «Навички для інклюзивності» впроваджується ГО «Український професійний розвиток» за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).
Контакти для ЗМІ
Анна Заскальна, головна комунікаційниця проєкту: +380 68 015 12 75, [email protected]
