Українському ринку праці бракує кваліфікованих рук. Водночас тисячі людей повертаються зі служби, намагаються розвиватися, попри інвалідність, опановують чи змінюють професію або ж змушені будувати кар’єру заново. Здавалося б, ці дві реальності мали б перетнутися. Але між ними все ще є дистанція.
З 1 січня 2026 року в Україні запрацював Закон №4219-IX щодо забезпечення права людей з інвалідністю на працю. Державна служба зайнятості водночас фіксує дефіцит працівників робітничих професій: зварників, електромонтерів, слюсарів, водіїв, кухарів тощо. На початок літа на Єдиному порталі вакансій було 241 тис. пропозицій роботи. За перші місяці цього року послугами ДСЗ скористалися 7 тисяч учасників бойових дій, понад тисячу працевлаштували, що на 31% більше, ніж торік.
Заклади професійної освіти часто сприймають як місце, де дають фах. Але сьогодні викладач, майстер, психолог, куратор часто стають першими, хто допомагає людині адаптувати попередній досвід і навички до нової професії. Так запис «керував екіпажем БМП» означає координацію команди, визначення пріоритетів, швидке ухвалення рішень і стресостійкість. Ці компетенції цілком релевантні і для цивільного ринку праці.
Інклюзивний найм починається не з вакансії
Інклюзивне середовище не виникає саме собою: воно потребує підготовлених викладачів, майстрів, психологів і кураторів, а отже — підвищення їхньої кваліфікації. Держава взяла туди курс: МОН через програми на кшталт Skills4Recovery розширює можливості перепідготовки на базі закладів професійної освіти, а Державна служба зайнятості поєднує навчання й ваучери з інструментами працевлаштування та компенсаціями.
«Ми побачили, що бажання працювати інклюзивно у закладів освіти є, але часто дуже бракує практичної відповіді на питання: «А що саме я маю робити?». Як говорити з людиною про її потреби? Як не перейти від підтримки до гіперопіки? Як побачити компетенції за досвідом військової служби? Саме тому нам було важливо зібрати не загальні рекомендації, а конкретні інструменти, які можна використовувати у щоденній роботі», — каже Анна Заскальна, головна комунікаційниця проєкту «Навички для інклюзивності».
Так з’явився методичний посібник «Практичні стратегії та інструменти для інклюзивної професійної інтеграції» , підготовлений командою проєкту «Навички для інклюзивності» ГО «Український професійний розвиток», яка працює з професійною підготовкою, перекваліфікацією та працевлаштуванням українців, зокрема ветеранів і людей з інвалідністю. Він побудований на чотирьох рівнях: бачити, взаємодіяти, розпізнавати, спрямовувати — окремо для психологів, коучів / наставників і рекрутерів. Тож працівник закладу освіти знайде тут конкретні ситуації і їх вирішення. У посібнику є готові запитання, вправи, чек-листи, приклади адаптації середовища, практичні кейси, алгоритми перенаправлення та тести готовності фахівців.
Що ж можна змінити вже зараз?
Запитуйте, а не припускайте. Не вирішуйте наперед, яка допомога потрібна людині. Краще запитайте: «Які умови будуть для вас зручними?» або «У чому вам потрібна підтримка?».
Помічайте навички, а не лише формальний досвід. Запитуйте, які завдання людина виконувала, за що відповідала, що вдавалося найкраще, коли доводилося ухвалювати рішення чи організовувати інших. Так можна побачити компетенції, яких немає у резюме.
Шукайте бар’єр не лише в людині, а й у середовищі. Доступність – це не тільки пандус. Перешкодою можуть бути шум, світло, швидкий темп, складні інструкції, відсутність пауз. Іноді достатньо поділити завдання на етапи або передбачити коротку перерву.
Не плутайте підтримку з гіперопікою. Не робіть завдання замість людини й не говоріть від її імені. Завдання фахівця — підтримати самостійність.
Знайте межі своєї ролі. Викладачеві чи майстру не потрібно ставати психологом. Але важливо розуміти, коли достатньо адаптувати навчання, а коли потрібен профільний спеціаліст.
Більше практичних алгоритмів, вправ та готових кейсів зібрано у методичному посібнику «Практичні стратегії та інструменти для інклюзивної професійної інтеграції».
Україна ще багато років житиме в реальності повернення зі служби, зміни професій і нових кар’єрних стартів. Водночас економіка потребує кваліфікованих працівників. Тож питання вже не лише в тому, чи готові люди працювати, а й у тому, чи готові наші освітні системи побачити їхні можливості й створити умови для реалізації потенціалу.
_______________________________________
Про проєкт
Проєкт «Навички для інклюзивності» впроваджується ГО «Український професійний розвиток» за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL).
Контакти для ЗМІ
Анна Заскальна, головна комунікаційниця проєкту: +380 68 015 12 75, [email protected]
