У парламенті зареєстровано проект закону, що передбачає очищення студентських профспілок

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Введіть e-mail адресу:     

Чому ФПУ боїться законопроекту 3474?

Гроші і влада – це ресурси, з якими їх володарі завжди не хочуть розлучатися. І використовують для цього усі можливі методи: тиск, наклепи, відверту брехню… Федерація профспілок України (ФПУ) не є виключенням. Усвідомлюючи перспективу втрати привілейованого становища в університетах та позбавлення значних коштів, ця номенклатурна організація розпочала справжній наступ на прогресивне студентство і молодь. Про це докладно у статті спільноти «Чисті виші».

13 листопада 2015 року за ініціативи «Чистих вишів» Верховна Рада України зареєструвала законопроект № 3474 про внесення змін до закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (щодо діяльності студентських профспілок). Проект закону передбачає очищення студентських профспілок. У разі набуття ним чинності членами студентських профспілок зможуть бути лише студенти, очільники профспілок обиратимуться терміном на 1 рік і не зможуть перебувати на цьому посту більше, ніж 2 каденції, а профспілки будуть повинні щорічно публікувати фінансову звітність на своєму електронному ресурсі.

Здавалося б, ці пропозиції є корисними для СТУДЕНТСЬКОГО профспілкового руху, а запропоновані законопроектом норми – цілком логічними. Проте, ФПУ, якій підпорядкована абсолютна більшість наявних студентських профспілок, розпочала справжню війну проти законопроекту та його ініціаторів, і не цурається у цій війні використовувати будь-які методи, включаючи відверту брехню та особистісні образи.

10 лютого на сайті профспілки працівників освіти і науки, яка входить до структури ФПУ, з’явилося звернення «молодих профспілкових лідерів» (які вже давно не є студентами, і навіть молоддю їх складно назвати).  У цій заяві професійні профспілкові бюрократи намагаються аргументувати свою позицію протидії законопроекту № 3474. Але, зважаючи на те, що ґрунтовних та раціональних аргументів у них, м’яко кажучи, бракує, заява розпочинається із особистісних образ та персональних наклепів. Ми не будемо засуджувати «молодих профспілкових лідерів» та говорити їм про те, що зводити наклеп на людей – аморально. Якщо до свого поважного віку вони це не засвоїли, то, як-то кажуть, горбатого могила виправить.

Окрім того, 15 лютого очільники первинних профспілкових організацій університетів отримали директиву від ФПУ збирати підписи студентів проти законопроекту № 3474. Тому, виникає цілком логічне питання: чому ФПУ так категорично відкидає можливість очистити студентські профспілки, зробити їх саме студентськими, та панічно боїться публікувати свою фінансову звітність?

 Якщо звернутися до наявних джерел з історії студентського руху, то перші європейські «studentunions» (прототип сучасних студентських спілок, на пострадянському просторі – студентських профспілок) виникли у єзуїтських навчальних закладах у Новий Час. У вісімнадцятому та дев’ятнадцятому століттях під час зародження масових соціальних рухів із протидії «дикому» капіталізму та політичному абсолютизму, студентські спілки стали виконувати функцію захисту прав студентів та почали утворюватися як масові само організовані спільноти в університетах, де студентській спільноті надавалася автономія та право на свободу зібрань.

У цей же час активно починає зароджуватися профспілковий рух. Історія студентських спілок гармонійно розвивалися у країнах Західної Європи,обох Америк, Далекого Сходу та Австралії. Ці організації (до яких входили, звісно, лише студенти, а не викладачі та адміністрація, як це зараз відбувається у «студентських» профспілках під диктатом ФПУ) боролися за покращення умов життя для студентів, отримання автономії, збільшення фінансування університетів, підвищення інклюзивності освіти, припинення впливу держави та церкви на вищу школу. Одним словом, це була тривала боротьба за права студентів, яка триває і досі.

Однак, у країнах «Східного блоку» ситуація склалася по-іншому. 1918 року в РСФРР була утворена Всеросійська центральна рада професійних спілок (рос. – ВЦСПС), яка стала монопольною організацією, що об’єднувала УСІ профспілки країни. 1924 року ця організація була переформатована у всерадянську, і її вплив поширився і на територію УРСР. За словами В. Леніна, ця організація мала б стати перехідною ланкою між РКП(б) та трудовим народом. Але майже одразу із поступовим монтажем тоталітарного режиму в СРСР, ВЦСПС став контрольно-наглядовим органом, який реалізовував диктат партії на робочих місцях, проводив пропагандистську роботу та був засобом партійного контролю за трудовим народом. Незабаром ВЦСПС пустив свої «метастази» і в університетське середовище. Саме так і утворилися «студентські профспілки» в Україні, і саме так вони і функціонують дотепер, перебуваючи у структурі ФПУ.

Таким чином радянська дійсність відображала цілковитий абсурд у профспілкових питаннях. Профспілки, замість того, аби бути незалежними самоорганізованими утвореннями для захисту прав осіб, що займаються спільною діяльністю, стали корпоративною монолітною структурою, яка займалася впровадженням партійного диктату та нагляду.

Окрім того, тут спрацював і сумнозвісний «закон Міхельса» про бюрократизацію: профспілкова верхівка, використовуючи майно і ресурси профспілки, дорівнялася майже до партійної еліти, ставши повністю відірваною від потреб студентів чи робітників і перетворивши профспілку на інструмент заробітку та досягнення високого соціального статусу. Звичайні студенти або працівники, звісно ж, не мали з цього жодного зиску. Ні, звісно, студентські профспілки роздавали путівки у санаторій, надавали копійкову матеріальну допомогу та влаштовували у вишах різноманітні «капусники». Ну, потрібно ж було якось імітувати «досягнення соціалізму» за директивами партії.

Свідомі студенти, які розуміли абсурдність ситуації та хотіли реальних змін, створювали незалежні студентські спілки, за що одразу ж зазнавали репресій. Так, наприклад, було 1981 року у Польській Народній Республіці, коли активні студенти заснували Незалежну Студентську Спілку, яка разом із відомою «Солідарністю» Леха Валенси стала у витоків повалення тоталітарного режиму.

Після розпаду СРСР і глобальна імперія під назвою «Всесоюзный центральный совет профессиональных союзов» припинила свої існування. Формально. Насправді ж, усі первинні профспілки, що належали українській секції ВЦСПС перейшли під керівництво ФПУ. Це ж стосується і «студентських профспілок» в Україні.

Звісно, партії вже немає, тому «студентським» профспілкам під егідою ФПУ, здавалося б, немає чого робити. Але, як виявилося, ці профспілки спокійно можна перетворити на інструмент заробітку та впливу на студентів. По-перше, лише менше 10% студентських профспілок очолюються самими студентами. Багатьма керують дорослі викладачі, або, ще гірше - представники адміністрації. Отож, не дивно, що ці профспілки не лише не захищають права студентів, але й є інструментом впливу адміністрації на студентів. Чи можете ви собі уявити, щоб робітничою профспілкою управляв роботодавець? Ні, правда ж, абсурд? Але у «студентських» профспілках це вже налагоджена практика!

Окрім того, на фінансування студентських профспілок витрачається 1% стипендіального фонду. Зважаючи на те, що у 2015 році стипендіальний фонд становив 5 мільярдів гривень, виходить, ці «студентські» профспілки отримали 50 мільйонів. Немаленька сума. І велика частка цих коштів осідають у кишенях профспілкових функціонерів замість того, аби бути витраченими на потреби студентства. Ось чому ФПУ так панічно боїться забов’язання публікувати свої витрати, нахабно прикриваючись «самоврядністю».

Також, вірогідно, що ФПУ має величезний страх актуалізації питання незалежних студентських профспілок. Сьогодні мало хто зі студентів знає про те, що вони можуть утворити незалежну самоврядну профспілку, яка задовольнятиме їх інтереси. І для цього достатньо лише двох студентів, а утворення незалежної профспілки не потребує попереднього дозволу. Однак, функціонери з ФПУ чудово розуміють, що масовий незалежний студентський профспілковий рух спричинить руйнацію існуючої «профспілкової» мафії та бюрократії.

У цій заяві функціонери ФПУ знову повторювали безглузді аргументи, за допомогою яких вони намагалися відстояти свою позицію під час розгляду законопроекту парламентськими комітетами. Ці «аргументи», а також нашу відповідь на них детальніше ви можете прочитати тут. Наші опоненти особливо люблять говорити про те, що студенти не готові самостійно очолювати свої профспілки. Це видно і у сумнозвісній заяві ППОС ФПУ, де представників нашої кампанії зневажливо називають «дітьми». На жаль, у студентських профспілках зараз склалася ситуація геронтократії, як це було у «брежнєвському» політбюро, коли середній вік можновладців досягав вісімдесяти років. А це у ситуації зі студентськими профспілками є цілковитим «сюрреалізмом».

«У нашій країні студенти воюють на Сході, обирають президента та купують алкоголь, то чому ж вони не можуть керувати своїми профспілками?», - зауважує експерт «Чистих вишів» Ілля Кротенко.

Не менш смішними є спроби ФПУ вдавати із себе місіонерів, які «покликані» врятувати Україну. Нещодавній флешмоб ФПУ у соціальних мережах #Профспілки_БоротьбаЗаУкраїну не викликає нічого, окрім сміху та справедливого обурення. ФПУ без будь-яких докорів сумління звикла присвоювати собі чужі досягнення та устремління. Так, наприклад, вони неодноразово стверджували, що були ініціаторами впровадження індексації стипендій та підняття їх до рівня прожиткового мінімуму. Хоча, насправді, не мали до цього жодного відношення. Справжніми ініціаторами підвищення студентських стипендій виступала коаліція «Проти деградації освіти».

Сьогодні «студентські профспілки», які управляються викладачами та адміністрацією і контролюються номенклатурою ФПУ, є закостенілою структурою, яка не лише не захищає права студентів, але й відстоює позиції адміністрації, а також годується із профспілкової каси. І це повністю суперечить місії профспілок (у тому числі і студентських спілок).

Законопроект № 3474 покликаний очистити студентські профспілки, зробити їх справді студентськими, відкритими та прозорими. Студентські профспілки мають захищати і будуть захищати права студентів!

Ми впевнені, що ані директивні накази начальства ФПУ студентам підписувати петицію проти законопроекту, ані їх погрози «вивести на вулицю» своїх членів, ані їх, м’яко кажучи, неетична заява не змусять нас відступити. Команда «Чистих вишів» усвідомлює силу та реакційний потенціал номенклатури ФПУ, але ще з більшим ентузіазмом готова протистояти регресивним силам та боротися за очищення університетів та свободу студентів!

Освіта.ua
17.02.2016