«Мина Мазайло» Микола Куліш (дуже стисло) 

Читати онлайн дуже стислий переказ комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» 

«Мина Мазайло» Микола Куліш (дуже стисло) 

Ідея: сатиричне викриття та засудження антиукраїнського міщанського націоналізму й великодержавного шовінізму у суспільстві

Тема: прояви новітнього міщанства у суспільстві та українізаціяя у 20–30-х роках XX ст. 

Головні герої:

  • Мина Мазайло – службовець, уособлює уявлення про українську меншовартість; у прізвищі «Мазайло» він убачає причину своїх кар'єрних і життєвих невдач». «…воно, як віспа на житті – Мазайло!..». Тому хоче змінити Мазайло на більш престижне прізвище «Мазєнін».
  • Лина (Килина) Мазайло – його дружина, підтримує погляди чоловіка, бо він, коли залицявся, «… мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова».
  • Рина (Мокрина) Мазайло – їхня дочка.
  • Мокій – їхній син. «Вдарений мовою», захоплюється багатством української мови, але, в основному, з наукової точки зору. Мріє мати прізвище «Мазайло-Квач». «Юнак … з мрійними, але злими очима», «він кругом український», «він у дядька Тараса вдався».
  • Уля – подруга Рини. Закохана в Мокія гарна на вроду дівчина; під впливом юнака сприймає його погляди щодо українізації.
  • Тьотя Мотя – сестра Килини з Курська, яскравий представник міщанства, прихильниця обивательського великодержавного шовінізму. Вважає себе «руською», а українську мову «австріяцькою вигадкою». «Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной». Її доводи базуються на вислові: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!».
  • Тарас Мазайло – дядько Мини з Києва; прихильник старовини та козаччини; вважає корінь «маз» у прізвищі Мазайло показником роду. А Килина говорить про нього так: «Там такий, що в нього кури по-українському говорять».
  • Баронова-Козино – вчителька «правильних проізношеній» російської мови; уособлює стару, дореволюційну інтелігенцію.
  • Тертика, Аренський, Губа – комсомольці, друзі Мокія.
  • Символічні образи: прізвище; персонажі комедії, як уособлення певних типів людей. 

Дуже стислий переказ

Дії відбуваються у часи українізації, наприкінці 1920-х років. Харківський службовець Мина Мазайло вирішив змінити своє українське прізвище на російське Мазєнін, оскільки вважає його більш престижним. 

Рина Мазайло розповідає подрузі Улі про сварки через «історичне питання» – її батько для престижу хоче змінити своє українське прізвище Мазайло на російськомовний кшталт, а брат Мокій, який захоплюється всім українським, хоче переробити своє прізвище на Мазайло-Квач. Батько вже знайшов вчительку «правильних проізношеній» російської мови, а мати – Килина, написала листа тьоті Моті, що живе у Курську, щоб вона негайно приїхала й вмовила Мокія змінити свої погляди на мову.

З'являється Килина з повідомленням, що листа до тьоті Моті вже надіслано. Але Рина вважає, що треба надіслати ще телеграму, аби тьотя поставилася до ситуації дуже серйозно. Вони обговорюють текст телеграми і зупиняються на такому варіанті: «Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів від укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно». Подруги продовжують розмову. Рина говорить, що у неї є план, за допомогою якого Мокія можна відвернути від української мови. Треба, щоб Уля «закохала» Мокія у себе. Тоді він забуде про свої «українські фантазії» і підпаде під вплив дівчини. Уля сумнівається у своїй спроможності це зробити. Але Рина говорить, що Уля справить своєю красою велике враження на Мокія, тому у неї є великі шанси «закохати його у себе».

Знову з'являється Килина й говорить, що текст телеграми треба скоротити, бо слів забагато, і телеграма буде коштувати дорого. Йде обговорення змісту телеграми. Мати пропонує такий текст: «Катастрофа. Мока українець. Мина. Негайно приїзди». Рина сперечається з матір'ю і називає її ослицею. Аж ось заходить Мокій. Рина представляє йому подругу, і, щоб більше зацікавити його дівчиною, змінює Улине прізвище Розсохіна на Розсоху. Уля ніяковіє, але не заперечує цьому. Мокій із захопленням розповідає про значення й звучання різних українських слів, про важливість збереження чистоти мови. Уля уважно його слухає… 

Мазайло повідомляє родину, що він побував у загсі і йому поміняють прізвище. Сім'я обговорює різні варіанти «гарних прізвищ»: Алмазов, Тюльпанов… А потім домовляються скликати родичів на сімейну раду з цього приводу. Але поки що нічого не говорити Мокію. 

Рина знову зустрічається з Улею і просить «прискорити процес закохування» Мокія. До Мини приходить вчителька «правильних проізношеній» російських слів Баронова-Козино. Від неї Мокій довідується про майбутню зміну прізвища і обурюється. Учителька намагається навчити Мину вимовляти букву «ґ» в тексті російського вірша, але у того це не виходить. 

Приїзд тьоті Моті, а згодом дядька Тараса ще більше ускладнюють ситуацію. Тьотя Мотя зневажливо ставиться до всього українського, чим безперестанку дратує Мокія. А дядько Тарас схильний до шовінізму, хоч і заперечує це. 

Рина попереджає Улю, що настав вирішальний момент у їхньому житті. Але в її особі вже не може знайти однодумця, бо подруга захопилась Мокієм і стала його прихильницею. Тьотя Мотя викликала Мокія на дискусію, а той запросив для підтримки своїх друзів-комсомольців. З-за дверей чути крики – то сваряться дядько Тарас і Мокій. Юнак звинувачує дядька у відірваності від життя. Головою дискусійних зборів більшістю голосів обирають тьотю Мотю. У ході дискусії вона показує свою розумову обмеженість. Всі її доводи базуються на вислові: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!».

Уля розказує Рині, як їй вдалося привернути до себе серце Мокія. Вона знайшла в бібліотеці текст вірша, який Мокій ніяк не міг знайти. Юнак запропонував їй жити разом. Освідчення в коханні було оригінальним. Він сказав: «Улю, давайте я вас українізірую!». Рина придумує, як використати почуття Мокія, і намовляє Улю поставити йому таку умову: або він змінює прізвище, або вона назавжди їде до тітки в Одесу. Але Уля не змогла цього зробити, бо вона покохала Мокія і тепер поділяє його погляди. Тьотя Мотя говорить, що «краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной». 

Мина Мазайло вичитує в газеті, що зміна прізвища вже відбулася. Рина, Мазайлиха й тьотя Мотя божеволіють від радості і вставляють газету в рамку під скло. Дядько Тарас почуває себе непотрібним в цій родині. За дверима своєї кімнати страждає Мокій. Привітати Мину з новим прізвищем приходить учителька російської мови.

Приходять комсомольці та Уля. Їм пропонують прочитати радісну звістку в газеті, але один із них вголос читає зовсім іншу замітку – вона теж опублікована в цій газеті: «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна…». Усі розгубилися, Мина аж закляк. Уля говорить Мокієві, що не поїде до тітки в Одесу.

1929

Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання та розміщення цих матеріалів на інших ресурсах заборонено.

ІНШІ СКОРОЧЕНІ ВЕРСІЇ

Освіта.ua
30.04.2021