Ідея твору: самокритика української ментальності; засудження негативних рис національної вдачі, що призводять до прикрих непорозумінь і духовної роз’єднаності в родині.
Тема – зображення побуту й психології українських селян середини XIX ст. з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі сімейних стосунків і повсякденного життя однієї родини.
З історії написання
Письменник написав повість «Кайдашева сім’я» у 1878 році, але дозвіл на публікацію твору отримав лише через 8 років за умови вилучення «в ней автором всех неудобных мест», що були відзначені цензурою, зокрема в VI розділі, де з елементами сатири розповідається про перебування прочан в київських монастирях. Прототипом Кайдашів стала родина Мазурів, що жила в селі Семигори й була відома своїми майже щоденними сварками, колотнечами та бійками. Життєві перипетії, що відбувались в цій сім’ї, Нечуй-Левицький поклав в основу сюжету твору й широко узагальнив в художніх образах героїв повісті драматичне життя тогочасного українського села взагалі.
Основні герої:
- Омелько Кайдаш – простий селянин, голова сім’ї. «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».
- Маруся Кайдашиха – його дружина. Сварлива, улеслива, любляча бабуся. «Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем»; «терлась коло панів і набралась від них трохи панства». «Маруся пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот».
- Карпо – старший син. Мовчазний, жорсткий, працьовитий.«Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті».
- Мотря – його дружина. «Має серце з перцем»; «… бриклива, як муха у Спасівку»; «Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю».
- Лаврін – молодший син. Лагідної вдачі, жартівливий, романтичний. За рисами характеру та зовнішністю повна протилежність старшому брату. «Молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.
- Мелашка – його дружина. Вродлива, лагідна, тиха молодиця з бідної сім’ї. «Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк».
Стислий переказ твору
І
Біля річки Росі розкинулось село Семигори. Білі хатки ніби тонули у густих садках. «Під однією горою, коло зеленої левади, у глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша». Одного літнього дня перед возовицею старий Кайдаш сидів у повітці на ослоні й стругав вісь. Його сини – Карпо і Лаврін, готували тік для нового врожаю й розмовляли про дівчат, перебираючи вади й переваги кожної. Це були «молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум’яними губами».
Лаврін радив старшому брату сватати то одну, то іншу сільську дівчину, але Карпо відкидав всі його кандидатури. Він хотів мати роботящу, проворну дружину з характером, «та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку». Тоді Лаврін порадив йому сватати Мотрю з заможної родини Довбушів – гарну й трохи «брикливу» дівку, у якої було «серце з перцем». Сам же бажав знайти собі дружину «гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо». Батько нагримав на синів, що вони «паскудять язики» у святу п’ятницю замість того, щоб працювати.
II
Увечері другого дня Карпо прийшов до хати Довбушів, й став женихатися з Мотрею. Дівчина посміялася із Карпового залицяння, але хлопець їй сподобався. Через два тижні він заслав старостів до Мотрі, а батьки пішли до Довбушів на розглядини. Їх зустріли привітно, почали пригощати. Кайдашиха хвалилась своїми синами та хизувалася манерами, яких трохи набралася від панів, коли була у них на службі, поглядала на Мотрю, яка поралася коло печі, а Кайдаш вихиляв чарочку за чарочкою. Мотрі ж майбутня свекруха не сподобалась – передчувала, що «під її солодкими словами ховається гіркий полин», і життя з нею в одній хаті не буде солодким.
III
Весілля гуляли чотири дні. Наступного дня свекруха розбудила невістку дуже рано, почала повчати, як топити піч, варити борщ, хоч Мотрю її мати вже давно навчила справно вести господарство і виконувати хатню роботу. Кайдашиха про себе раділа, що знайшла «добру робітницю», а сама дурила невістку, вилежувалася на печі, навіть хату лінувалася підмести, вдавала, що нездужає. Через тиждень вже орудувала Мотрею, наче наймичкою. Вона просто загадувала їй робити роботу, а третього тижня вже почала на невістку кричать, а далі й докоряти. Мотря виконувала всю важку роботу і деякий час терпіла це, а потім стала чинити опір – вдача у неї була не така, «щоб комусь покорятись». Почалися сварки. Коли Мотря почула, як свекруха жаліється сусідці, що невістка у неї лінива недолуга й пришла із порожньою скринею, то дуже розсердилась. Теж вдала із себе недужу і перестала будь-що робити. Кайдашиха поскаржилась на неї Омелькові. Той схотів провчити Мотрю – побити, але Карпо заступився за свою жінку.
IV
Прийшло літо. Почалася робота в полі, часу для сварок стало менше. А коли восени Мотря народила сина, то Кайдашиха полюбила онука, няньчила його, й сварки майже стихли. Карпо відчув себе хазяїном. Заробивши літом собі хліба, вони вже знали, що їдять свій хліб. У стіжках стояло жито й пшениця, до котрого вони приклали більше праці, ніж батько та мати. «Лихо в хаті тільки затихло й притаїлось, неначе гадина зимою… Весною гадина підвела голову, засичала на всю Кайдашеву хату, на все подвір’я».
В скрині в Кайдашихи лежало полотно, в якому лише третя нитка була напрядена нею. Мотря стала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню. Якось вони майже побилися між собою із-за мотовила, вириваючи його з рук. На гамір збіглися чоловіки. Старий Кайдаш замахнувся на Мотрю кочергою, а Карпо заступився й штовхнув батька у груди. Той впав.
Кайдашиха дуже любила свого онука, цілувала, пестила, а Мотря не давала їй дитини, одганяла од колиски. А ще стала прати лише свої й Карпові сорочки, варити лише на свою сім’ю… Сварки не втихали. Кайдаш боявся Карпа, вирішив одрізнити дітей. Добудували частину хати, і Карпова сім’я перейшла туди жити. Кайдашиха нічим не допомагала у цій справі. А Мотря «у своїй хаті ніби на світ народилась. В свекрушину хату вона ніколи й не заглядала». Щоб Карпо став повноправним господарем, батько змушений був віддати йому частину поля й худоби.
V
Перед Зеленими святами Лаврін зустрів Мелашку – дівчину із сусіднього села Біївці, з бідної сім’ї Балашів. «Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!» – подумав він. Щовечора Лаврін бігав на побачення, і Кайдаші змушені були погодитися на його одруження та їхати на розглядини. Кайдашиха, одягнувши найкраще, їхала на возі й пишалася. Вона чекала побачити багату хату майбутньої невістки й була дуже розчарована, що хата у Балашів виявилась вбогою. Глянула на маленьку й тоненьку постать Мелашки і зрозуміла, що з неї поміч по господарству буде невелика. Через тиждень Лаврін повінчався з Мелашкою і привіз її в батькову хату.
VI
Перші декілька днів Мелашка, милуючись з Лавріном, жила як у раю, не помічаючи часто п’яного свекра та неласкавих поглядів свекрухи. Вона була ще зовсім молоденька й негожа до важкої роботи. Кайдашиха почала лаяти та глузувати з неї, дедалі все частіше, не пускала навіть провідати свою родину. Мотря теж не жалувала Мелашку, бо та жила разом зі свекрухою.
Коли прийшла зима, Мелашці стало ще важче. Вона не могла дати свекрусі відсіч, як це робила Мотря. Якби не Лаврін, то зовсім світ став би не милий. Напросилася піти разом з бабою Палажкою та іншими односельцями на прощу до Києва. Церкви та монастирі справили на неї велике враження. Не схотіла вертатися додому до лихої свекрухи. Пішла наймичкою до проскурниці – доброї жінки. Все було б добре, якби не туга за Лаврином.
Тим часом звістка, що Мелашка десь загубилася, розійшлася по окрузі. Лаврін винуватив матір, що це вона винна у тому, що Мелашка пропала… Пішли у Київ шукати втікачку, обходили всі церкви, розпитуючи людей. Коли Лаврін дійшов тієї, де служила Мелашка, а вона побачила його бліде, змарніле й сумне лице, то враз кинулася зі сльозами до нього. Повернулися разом в село. Свекруха пообіцяла, що більше не буде чіплятися до невістки і дотримала слова. Незабаром Мелашка народила сина.
VII
Кайдашиха помирилася з Мелашкою, а з Мотрею у неї сварки не припинялися. А ще між двома господарями, старим та молодим, почався нелад. Лаврін вже вважав себе за господаря, бо старий Кайдаш пропивав у шинку всі гроші, що заробляв у пана та в людей на возах, на плугах та боронах. Часом старий допивався до того, що йому вже усюди почали ввижатися чорти. Погукали бабу Палажку, щоб та молитвами відігнала нечисту силу від Кайдаша, звернулися до священика – це не допомогло. Старий втопився.
На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками та городом. Мотрі здалося, що Лавріну досталося більше. Знову зчинилася сварка. Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро, бо Карпо вже забрав свою частку ще за життя батька. Од того часу між Кайдашенками й їх жінками не було миру й ладу. Карпо й Мотря посердились з Лавріном та з Кайдашихою і перестали заходить до їх у хату. «Обидві сім’ї насторочились одна проти другої, як два півні, ладні кинутись один на другого. Треба було однієї іскорки, щоб схопилась пожежа».
VIII
Якось увечері Кайдашиха почула, як на горищі кричать їхні кури. То Мотря шукала свою курку й збирала яйця, які та нібито там знесла. Лаврін відставив драбину, Карпо кинувся рятувати жінку. Брати дуже посварилися. Мотря заборонила своїм дітям брати від «баби-злодійки» гостинці. Хлопчик Мотрі ненароком розбив кухоль Малашки, коли пив з діжки воду. Через те жінки зчинили колотнечу і перебили одна в одної майже всі горщики. Чоловіки ледве розборонили їх. Кайдашиха тицьнула Мотрі в лице дулю і поцілила у віко. Тоді Мотря тикнула в обличчя свекрухи деркачем і попала їй в око. Закривавлена Кайдашиха побігла у волость. Громада присудила Карпові «одірвати» свою хату й поставити її окремо на городі, а ґрунт розділити порівну. Мотрі довелось відсидіти два дні «в холодній» (в ув’язненні).
Господарські потреби обох сімей вимагали перемир'я. Брати почали разом працювати в полі, найматися з возами й заробляти гроші. Зиму й весну у Кайдашів панували тиша і лад. Тільки Кайдашиха не хотіла знатися з Мотрею, бо осліпла на одне око. Карпа обрали десяцьким.
IX
Настало літо. Хати Кайдашенків стояли дуже близько одна коло одної, а їх городи були перегороджені тільки низеньким тином. Одного разу кури Мотрі перескочили через тин і поклювали пуп’янки огірків на городі у Мелашки. Кайдашиха проганяла їх палицею, перебила ногу півневі та вбила двох курчат. А коли кабанчик Лаврина заскочив у Мотрин город, то вона перебила йому спину. Знову мало не щодня з обійстя Карпа та Лавріна чулися крики та сварки. Кайдашиха на своєму подвір'ї впіймала Мотриного півня, зарізала його та вкинула в борщ. Мотря загнала й закрила у своєму хліву Лаврінового кабана, який порпався у її картоплі. А Мелашка з Кайдашихою завели в свій хлів та заперли Карпового коня, що, перескочивши тин, ходив у них в буряках.
«Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла а хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Дві сім’ї, як дві чорні хмарі, наближались одна до другої, сумно й понуро». Почалася сварка. Карпо кинувся визволяти коня, йому на перешкоді стала мати, він її труснув так, що та ледве вирвалася. Син побіг за нею з дрючком й загнав у ставок. Кайдашиха знову поскаржилась на Карпа у волості. Незважаючи на те, що той був десятським, йому присудили або десять різок, або заплатити матері п’ять карбованців, перепросити і помиритися. Карпо вибачився перед матір’ю. На деякий час настало перемир’я.
Нова незгода сталася через грушу. Коли громада ділила двір старого Кайдаша, то до Карпової половини відійшла Лаврінова груша. Доки вона не родила, доти й лиха не було. На біду того літа груша вродила рясно. Лаврінові діти, дізнавшись від баби, що то їхня груша, стали лазити за стиглими плодами у Карпів двір. Мотря їх лаяла й лупцювала за це. З цього приводу сталася сварка. «Їх лайка дзвеніла, як дзвони на дзвіниці, по всьому яру, доходила до діброви. Люди з кутка збігались і дивились в ворота й через тин…». У волості присудили ділити врожай порівну, або щоб Карпо продав Лавріну землю з грушею. Але брати на ці пропозиції не погодилися й сварки не припинялися. Пішли за порадою до священика. Той вислухав й порадив те ж саме, що і у волості. А коли брати почали заперечувати один одному, сказав: «… йдіть собі та, про мене, вдавіться тими грушами разом з своїми жінками», і зачинив за ними двері. «Діло з грушею скінчилось несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах настала мирнота й тиша».
1878
Цитати з твору:
- «З п'яним розмовляти – тільки гаяти час».
- «Дівка, як верба: де посади, то прийметься».
- «В чужих руках шматок хліба все здається більшим».
- «На словах, як на цимбалах грає».
- «Від її погляду молоко кисне».
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання та розміщення цих матеріалів на інших ресурсах заборонено.
