В основі давньоруської поеми лежить історична подія — невдалий військовий похід руських князів проти войовничих половців, що відбувся весною 1185 року.
Основна ідея твору — єднання Русі для захисту від нападників.
Головні герої:
- Ігор Святославович — Новгород-Сіверський князь.
- Всеволод Святославович — брат Ігоря, князь Курський.
- Святослав — їхній батько, могутній князь Київський.
- Ярославна — дружина князя Ігоря.
- Невідомий автор поеми, від імені якого ведеться розповідь і ліричні відступи.
- Образ рідної землі, яку захищають славні русичі.
Другорядні герої:
- Боян — давньоруський піснетворець, який у своїх творах славив князів та описував їхні діяння.
- Гзак і Кончак — половецькі хани.
- Оврул — половчанин, який допоміг Ігорю втекти з полону.
- Давні руські князі, що прославилися в походах, і князі-сучасники Ігоря.
- Сили природи.
Дуже стислий переказ
Новгород-Сіверський князь Ігор збирається зі своїм полком і військом брата Всеволода виступити в похід на половецькі землі, щоб захистити Русь від набігів войовничих кочівників. Він не звертає уваги на сонячне затемнення, яке в ті часи вважалося поганим знаменням. У першій битві з половцями русичі здобувають перемогу й беруть багату здобич.
Однак половецькі хани Гзак і Кончак збираються з силами. Страшна битва триває три дні. Військо Ігоря і Всеволода зазнає поразки, а самі князі потрапляють у полон. На Русі між князями точаться чвари й немає єдності, а люд потерпає через ці незгоди й данину, яку збирають з них половці.
Великому київському князю Святославу сниться поганий сон. Бояри тлумачать його значення — сповіщають про безславну поразку війська Ігоря і Всеволода. Святослав гірко дорікає синам за самовпевненість і військову браваду. Він розуміє, що Русь можна врятувати тільки спільними зусиллями і в своїй промові — «золотому слові» — закликає всіх руських князів об'єднатися в боротьбі проти спільного ворога.
У Путівлі дружина Ігоря — Ярославна, гірко оплакує свого чоловіка та його полеглих воїнів. Вона звертається до природи, благаючи захистити й зберегти свого лада. Її благання почуті. Бог вказує Ігорю план втечі з полону. Здійснити його допомагає половчанин Оврул. Сприяють утечі Ігоря й сили природи. Усі руські землі, міста та люди радіють поверненню князя.
Цитати з твору, що стали афоризмами
- Розтікатися мислю по древу (сказано про Бояна). Значення виразу в сучасній мові: говорити зайве, відволікатися від основної думки.
- Лучче нам порубаними бути, ніж полону зазнати! (слова князя Ігоря).
- В княжих крамолах віки вкоротилися людям (автор «Слова…» про наслідки розбрату між князями).
- З розбрату і постало насилля. (автор «Слова…» про тяжкі часи на Русі).
- Ні хитрому, ні спритному, ні чаклунові вмілому суду Божого не минути (слова Бояна про князів, що чинили чвари між собою, а люди від того потерпали).
- Хоч тяжко голові бути без пліч, але важко й тілу без голови (слова Бояна про Ігоря).
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання та розміщення цих матеріалів на інших ресурсах заборонено.
