Завдання з картами є важливим складником національного мультипредметного тесту з історії України, адже вони перевіряють не лише знання фактів, а й уміння аналізувати візуальні джерела та мислити просторово.
У тесті карти використовуються в різних форматах: від завдань з вибором однієї правильної відповіді до встановлення відповідностей або вибору трьох правильних тверджень із семи.
Зазвичай карта виступає ілюстрацією до конкретного історичного процесу, воєнної кампанії, соціально-економічного розвитку чи зміни адміністративно-територіального устрою. Вона може зображувати напрямки походів військ, кордони держав у певний період, осередки повстань або місця підписання мирних договорів, спонукаючи абітурієнта зіставити зоровий образ із текстовим та хронологічним контекстом епохи.
Як готуватися до виконання завдань з картами?
Для успішного виконання картографічних завдань необхідно володіти базовою картографічною грамотністю. Потрібно чітко знати розташування основних історико-географічних регіонів (Галичини, Волині, Поділля, Слобожанщини, Запорожжя тощо), ключових річок і міст, а також розуміти, як змінювалися кордони українських земель протягом різних століть. Потрібно вміти «зчитувати» умовні позначки: стрілки переміщення військ чи народів, заштриховані території, місця битв або укладення угод. Головне – навчитися пов'язувати зорові орієнтири з конкретними датами, історичними діячами, термінами та текстовими фрагментами історичних джерел, які належать до відповідного періоду.
Ефективний алгоритм розвʼязання завдань із картами передбачає послідовну й уважну роботу з наявними деталями.
1. Роздивіться легенду карти, умовні позначки та географічні «прив'язки» – великі річки (Дніпро, Дністер) чи стратегічні міста, які залишаються незмінними в усі часи та допомагають зорієнтуватися на місцевості.
2. Шукайте на карті унікальні підказки чи хронологічні маркери: назви суміжних держав, лінії фронтів, дати битв або специфічні топоніми, притаманні лише одній історичній епосі.
3. Зіставте знайдені маркери з варіантами відповідей і методом логічного виключення відсійте ті, що суперечать хронології чи фактам, що дозволить уникнути типових пасток і впевнено обрати правильну відповідь.
Пропонуємо ознайомитися зі зразками карт, які були використані на НМТ з історії України. Для зручності ці зразки обʼєднані в теми згідно з програмою тестування.
Стародавня історія України
На карті позначено розташування:
1. Найдавнішої на території України палеолітичної стоянки поблизу селища Королеве на Закарпатті;
2. Кирилівської стоянки – археологічної памʼятки пізнього палеоліту, віднайденої на вул. Кирилівській у Києві;
3. Мізинської стоянки – археологічній пам'ятці пізнього палеоліту поблизу однойменного села на Чернігівщині, на правому березі річки Десни;
4. Поховання в печері Киїк-Коба у східній частині Кримських гір, де було виявлено найдавніші рештки неандертальця на території України.
На карті зеленим кольором позначено територію розселення землеробів часів енеоліту.
Символи-будиночки позначають місця розташування поселень племен трипільської культури. Також на карті позначено терени домінування скотарства в господарському житті.
На карті буквами позначенно давньогрецькі міста-колонії.
А – Істрія (розташована в гирлі Дунаю, на території сучасної Румунії).
Б – Тіра (розташована в гирлі Дністра, на території сучасного Білгорода-Дністровського). Тіру було побудовано на правому березі Дністровського лиману, на місці сучасного Білгорода-Дністровського.
Місто було важливим центром торгівлі у Північному Причорномор’ї на перетині шляхів між світом кочівників та еллінським світом. Економіка полісу (міста-держави) базувалася на експорті зерна, вина, риби та рабів.
В – Ольвія (розташована на правому березі Бузького лиману, неподалік сучасного Миколаєва).
Г – Херсонес (розташований у Криму, на території сучасного Севастополя).
Місто Херсонес засноване в 422–421 рр. до н. е. переселенцями-колоністами, вихідцями з Гераклеї Понтійської. Воно стало важливим політичним, економічним та культурним центром регіону.
На карті відображено Велике розселення слов’ян на території Центрально-Східної Європи. Цей процес відбувався в V–VII століттях. Ця експансія призвела до формування трьох великих груп слов'ян: західних, південних і східних.
Русь-Україна (Київська держава)
На карті жирною лінією позначено межі Русі-України (Київської держави) за часів князювання Олега (882–912 рр.).
Влада Києва поширилася не лише на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
На карті суцільною жирною лінією позначено військово-торговельний «шлях із варягів у греки».
Тут зображено територію Київської Русі початку Х ст. На це вказують обриси меж і назви міст. Жирна лінія починається на півночі (Балтійське море), проходить через Ладозьке озеро, річки та волоки (зокрема, поблизу Новгорода), спускається по річці Дніпро і впадає в Чорне море, а звідти веде до Константинополя.
Військово-торговельний «шлях із варягів у греки» — це ключовий середньовічний торговельний маршрут, що з'єднував Скандинавію (землі "варягів") з Візантійською імперією ("греками").
За картою можна схарактеризувати зовнішньополітичну діяльність київських князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Спільною рисою правління батька й сина було те, що вони розширювали кордони Русі. На картосхемі штрихуванням позначено території, які ввійшли до Київської держави за часів їхнього правління.
Червенську Русь із містами Перемишлем, Червенем, Белзом і Волинню приєднав Володимир Великий 981 р., відвоювавши її в поляків; згодом Ярослав Мудрий повернув ці тимчасово втрачені землі під владу київського князя.
Володимир Великий підкорив землі ятвягів на балтійському напрямку; згодом Ярослав Мудрий здійснив успішні походи проти ятвягів, литовців, балтійсько-фінських племен (ями, чуді) та заснував місто Юр’їв над Чудським озером.
Також на карті стрілками позначено напрямки походів князів: Володимира – на Корсунь 988 р., Ярослава – на Візантію 1043 р.
На карті зубчастим умовним знаком позначено давні фортифікаційні споруди на південь від Києва. На Правобережжі вони тягнулися на захід від Дніпра, а на Лівобережжі – на схід.
Основну частину дерево-земляних валів на р. Стугна, по річках Сула й Десна збудовано за правління київських князів Володимира Святославовича (Великого) та Ярослава Володимировича (Мудрого) наприкінці X – на початку XI ст. для захисту кордонів Русі від печенігів.
Назва Змієві вали пішла з народної легенди, за якою богатирі Кузьма і Дем’ян (за однією з версій) здолали ненажерливого змія, впрягли його в рало і проорали багатометрову у висоту та на сотні кілометрів у довжину борозну – вали.
На карті зображено напрямки монгольської навали на Русь, яка відбувалася в кілька етапів, починаючи з першої сутички на річці Калка 1223 р. і закінчуючи масштабним завоюванням князівств військами хана Батия 1239–1241 рр.
Королівство Руське (Галицько-Волинська держава). Монгольська навала
На карті позначено Галицько-Волинську державу та залежні від неї Київське й Переяславське князівства.
Волинський князь Роман Мстиславович 1199 р., скориставшись смутою в Галичі після смерті Ярослава Осмомисла, об’єднав Волинське й Галицьке князівства в єдину потужну державу. Правитель енергійно приборкував свавільне галицьке боярство та провадив активну внутрішню й зовнішню політику.
Як нащадок волинської гілки київських князів він мав право на київський престол, який і посів незадовго до своєї смерті. Так Роман Мстиславович став фактичним володарем Київського й підлеглого йому Переяславського князівств, водночас залишаючись князем об’єднаних Галицько-Волинських земель.
Руські князівства в другій половині XIV – першій половині XVI ст. Кримське ханство
Штрихуванням позначено українські землі (Поділля, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина), які увійшли до складу Великого князівства Литовського.
Вирішальною подією для цього приєднання стала битва на Синіх Водах (1362 р.). У цій битві литовсько-руське військо під керівництвом князя Ольгерда розгромило татарських правителів (Орду).
Унаслідок перемоги більшість українських територій було звільнено від золотоординської залежності та включено до складу Литовської держави.
Українські землі у складі Речі Посполитої
На карті зображено зміни підпорядкування українських земель у результаті укладення Люблінської унії 1569 року.
Люблінська унія (1569 р.) передбачала перехід Волині, Київщини, Брацлавщини та Підляшшя від ВКЛ до складу Польської Корони. Це найточніше відповідає географії заштрихованих територій (Київ, Брацлав, Луцьк, Чернігів).
Штрихуванням позначено ключові форпости й прибережні території Османської імперії та підвладного їй Кримського ханства, які зазнавали постійних нападів козацького флоту наприкінці XVI – на початку XVII ст. – за доби «героїчних морських походів».
Козаки руйнували ворожі укріплення, визволяли бранців з неволі. Козацьких нападів зазнали в різний час найміцніші фортеці – Акерман, Кілія, Варна, Трапезунд, Синоп, Стамбул, Кафа та ін.
Карта ілюструє перебіг походу на Москву козацького війська на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним 1618 р.
Це була масштабна військова кампанія на підтримку польського королевича Владислава, який хотів отримати раніше обіцяний йому московський престол. Оскільки в нього не вистачало сил, щоб вести успішні дії проти московитів, польський уряд попросив допомоги в козаків.
Задля ефекту раптовості Сагайдачний тримав плани наступу в таємниці від поляків, а козаки рухалися окремо від союзників. Вони стрімко увірвалися на землі Московського царства, здійснили низку вдалих воєнних операцій та оточили Москву.
Від жовтня до початку грудня польські та козацькі війська тримали в облозі це місто. Московити були змушені погодитися на укладення перемир’я з Річчю Посполитою, яке отримало назву Деулінського. Відповідно до його умов, Річ Посполита отримала українські землі, зокрема Чернігівщину й Новгород-Сіверщину.
Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.
На карті жирною лінією окреслено територію Війська Запорозького – козацької автономії в межах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств, відповідно до умов Зборівського мирного договору 1649 р.
Договір став наслідком успішного, але виснажливого для козаків першого етапу Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст., і був тимчасовим компромісом між королем Речі Посполитої Яном II Казимиром і гетьманом Богданом Хмельницьким.
На карті позначено Білу Церкву, де у 1651 році був укладений Білоцерківський договір, який різко обмежував територію Гетьманщини лише Київським воєводством.
Карта дає змогу:
- відслідкувати напрямок походу козаків у 1651 р.
Карта показує маршрути козацьких військ на захід до Берестечка, а потім відступ та бої, що відповідає кампанії 1651 року; - показати місце битви, у якій козацьке військо зазнало поразки.
На карті позначено битву під Берестечком (червень-липень 1651 р.), яка була найбільшою та найбільш трагічною поразкою козацького війська в Національно-визвольній війні; - зазначити місце укладення договору, за яким територію Гетьманщини було обмежено Київським воєводством.
Українські землі наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст.
Літерами позначено різні історико-географічні регіони України другої половини XVII ст.
- А Поділля (Брацлавщина).
- Б Правобережна Гетьманщина (Правобережна Україна).
- В Лівобережна Україна.
- Г Слобідська Україна (Харків, Ізюм, Суми).
- Д Землі Війська Запорозького Низового (Вольності Запорозьких козаків).
На карті відображено розкол Української козацької держави (Гетьманщини) на Правобережну та Лівобережну та воєнні дії періоду Руїни (50–80-х рр. XVII ст.).
На карті зображені межі «Князівства Руського», яке утворювалося згідно з Гадяцьким договором 1658 р. Крім того, на карті позначено перебіг основних подій українсько-московської війни 1658–1659 рр., приводом до якої стало укладення Гадяцького договору.
Конотопська битва 1659 року є ключовою подією доби гетьманування Івана Виговського (1657–1659), коли він, спираючись на Гадяцький договір (1658) з Річчю Посполитою та заручившись підтримкою Кримського ханства, вів війну проти Московського царства.
Карта ілюструє перебіг подій Північної війни на території України у 1708–1709 рр., які безпосередньо пов'язані з військово-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи.
На карті відображено території Гетьманщини, на які поширювалася влада гетьмана Івана Мазепи до 1704 р., що охоплювали Лівобережну Україну і Київ.
Українські землі у другій половині XVIII ст.
Штрихуванням позначено територію, приєднану до володінь Австрійської монархії Габсбургів за результатами першого поділу Речі Посполитої (1772 р.).
Заштрихована область – це українські землі Галичини з містами Львів, Перемишль, Галич, Белз, а також частина Західного Поділля (до річки Збруч). На цих територіях було утворено нову адміністративну одиницю Габсбурзької монархії – Королівство Галичини та Лодомерії із центром у Львові.
На карті цифрами позначено території, які ввійшли до до складу Російської імперії внаслідок різних політичних і військових подій.
1. За результатами російсько-турецької війни 1806–1812 рр. до Російської імперії відійшла Бессарабія – історико-географічний регіон між річками Дністер, Прут і гирлом Дунаю.
2. За результатами російсько-турецької війни 1787–1791 рр. до Російської імперії відійшли землі між Південним Бугом і Дністром.
3. За результатами російсько-турецької війни 1768–1774 рр. Росія отримала вихід до Чорного моря, землі між Дніпром і Південним Бугом.
4. У Маніфесті 1783 р. імператриці Катерини II йшлося про ліквідацію Кримського ханства та його приєднання до Росії. Перед анексією територія Кримського ханства охоплювала Кримський півострів, частину Північного Причорномор’я і Приазов’я, Тамань і Кубань – землі на схід від Керченської протоки.
Українські землі наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.
На карті штрихуванням позначено територію Правобережної України, де 1839 р. було фактично ліквідовано (заборонено) греко-католицьку церкву.
Греко-католицька церква зазнала випробувань після трьох поділів Речі Посполитої кінця XVIII ст. Тоді її віряни опинилися в підданстві двох імперій – Російської та Австрійської. І якщо у володіннях Габсбургів уніати не зазнавали утисків, то Російська імперія використала різноманітні засоби, аби цю церкву знищити.
Українські землі в другій половині XIX ст.
Цифрами на карті позначено промислові регіони України кінця ХІХ – початку ХХ століття.
1. У районі Борислава та Дрогобича зосереджено нафтові поклади. Від видобутку в Галичині нафти ручним способом згодом перейшли до буріння свердловин за допомогою парових машин, що сприяло зростанню нафтовидобувної промисловості в регіоні.
2. Правобережжя було регіоном вирощування цукрового буряку й переважання цукрово-бурякового виробництва. У пореформений період розміри посівів цукрових буряків зросли більше ніж уп'ятеро, а цукрові заводи виробляли понад 80 % цукру від загальноросійського обсягу.
3. Розвинутими промисловими районами стали Донецький кам’яновугільний, Криворізький залізорудний і Нікопольський марганцевий басейни. Завдяки іноземним інвестиціям регіон перетворився на найбільший вугільно-металургійний район Російської імперії.
4. Південна Україна була регіоном поширення торгівельного зернового господарства – звідси постачали хліб до центральних губерній Російської імперії та забезпечували 90 % експорту зерна.
На карті заштриховано районну спеціалізацію, а саме товарне бурякове виробництво, на українських землях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
Україна в Першій світовій війні
На карті зображено події Першої світової війни 1914 р., які розгорталися на українських землях.
Стрілка позначає наступ російської армії проти австро-угорської, що ввійшов в історію під назвою «Галицька битва». У результаті цих подій на захоплених Росією західноукраїнських землях було створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство.
На карті зображені події Першої світової війни на українських землях 1916 р. На це вказують напрями дій військ і лінії фронтів. Зокрема, на схемі відображено успішний наступ російського Південно-Західного фронту, що отримав назву Брусиловський прорив, коли російські війська повернули собі частину території, яку втратили в 1915 р.
Українська революція
На карті позначено територію Української Народної Республіки (згодом – Української Держави), яка включала Київщину, Поділля, Волинь, Чернігівщину, Полтавщину, Харківщину, Катеринославщину, Херсонщину, Таврію без Криму (за Третім універсалом Української Центральної Ради), Холмщину і Підляшшя (за Берестейським мирним договором).
За картою можна визначити обриси території УНР кінця 1917 – початку 1918 років.
Заштрихована територія була приєднана до УНР за умовами Берестейського (Брестського) миру (січень 1918 р.).
Позначена лінія фронту була зафіксована перемир’ям у грудні 1917 року.
На карті суцільною жирною лінією позначено територію Української Держави гетьмана Павла Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.), яка охоплювала більшість етнічних українських земель у кордонах, визначених Берестейським договором: дев'ять губерній (Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська) та частину сусідніх суміжних земель, зокрема Холмщину та Підляшшя.
Також на карті відображено умови премілітарного (попереднього) мирного договору між Українською Державою та більшовицькою РСФРС: лінію розмежування військ (демаркаційну лінію) і нейтральну зону, де було заборонено перебувати будь-яким військам.
Гетьманат Павла Скоропадського було встановлено за прямої підтримки окупаційних військ держав Четверного союзу, які контролювали територію УНР після Берестейського миру.
Залежність від німецької влади зробила Скоропадського заручником поразки Центральних держав у Першій світовій війні та призвела до падіння його режиму.
На карті зображено результат наступу Червоної армії від січня 1918 року до травня 1919 року на одному з етапів першої війни радянської Росії проти Української Народної Республіки.
Темним кольором позначено територію Української Соціалістичної Радянської Республіки за Ризьким мирним договором (березень 1921 р.). Її кордони зафіксовано в межах, що сформувалися після завершення польсько-радянської війни й означали відчутні територіальні втрати на користь Польщі.
Радянська сторона фактично відмовилася від претензій на Західну Волинь та Східну Галичину, визнавши їх частиною Польської держави. Відтак УСРР охоплювала центральні, східні та південні регіони України.
Західноукраїнські землі в міжвоєнний період
На карті штрихуванням позначено територію Карпатської України. Проголошення її незалежності було зумовлено ліквідацією Чехословаччини, у складі якої перебувало Закарпаття з 1919 р.
30 вересня 1938 р. у Мюнхені Великобританія і Франція, сподіваючись відтермінувати початок війни й використовуючи тактику «замирення агресора», погодились на передачу Судетської області від Чехословаччини до Німеччини.
Заради збереження держави, зважаючи на територіальні претензії з боку Німеччини, Угорщини й Польщі, чехословацька влада пішла на поступки словакам і карпатським українцям. Чехословаччина стала федеративною республікою, а Карпатська Україна отримала автономію.
В умовах остаточного розпаду Чехо-Словаччини 15 березня 1939 р. Сойм Карпатської України оголосив про державну незалежність.
На карті відображено події березня 1939 року.
Зеленими стрілками позначено напрямок масштабного наступу угорських військ на територію Карпатської України. Схрещеними мечами позначено місце бою на Красному полі поблизу столиці – міста Хуст, де карпатські січовики намагалися зупинити сили ворога, що значно переважали.
Фіолетові стрілки унаочнюють дії польської армії, підрозділи якої заблокували кордон на півночі через карпатські перевали, аби не допустити відступу українських бійців. Крім того, на схемі зафіксовано місця розстрілів полонених січовиків, які угорські війська здійснювали спільно з польськими прикордонниками.
Україна в роки Другої світової війни
На карті зображено частину територій українських земель, які були в складі УСРР, Польщі, Румунії, Угорщини.
За легендою можна визначити, що тут зображено події 1939–1940 років (початок Другої світової війни, агресія СРСР проти Польщі й Румунії), які стали наслідком укладення пакту Молотова – Ріббентропа між СРСР і Німеччиною про розподіл сфер впливу в Європі. На карті відображено впорядковування СРСР своєї сфери впливу з використанням «українського питання».
Цифрами позначено адміністративні окупаційні зони, утворені на території України в часи Другої світової війни.
1. Дистрикт «Галичина» (включений до складу німецького Генерал-губернаторства з центром у Кракові).
2. Губернаторство «Трансністрія» (передане під управління румунської адміністрації).
3. Райхскомісаріат «Україна» (основна окупована територія під німецькою цивільною адміністрацією з центром у Рівному).
4. Зона військової адміністрації (прифронтові території, що перебували під безпосереднім управлінням військового командування вермахту).
На карті позначено переломний момент Другої світової війни. Таким моментом стала Сталінградська битва (листопад 1942 – лютий 1943 рр.), оскільки після поразки в ній німецькі війська втратили стратегічну ініціативу.
Після цього розпочалося вигнання нацистів і їхніх союзників із території України.
Першим звільненим населеним пунктом було село Півнівка на Луганщині (грудень 1942 р.).
На карті зображено наступальні операції радянських військ на території України в січні – травні 1944 р.: Корсунь-Шевченківську наступальну операцію січня – лютого 1944 р. (штрихуванням позначено кільце оточення й розгрому німецьких військ у районі Корсуня), Умансько-Ботошанську й Проскурівсько-Чернівецьку операції березня – квітня 1944 р. (звільнено значну частину Правобережної України й здійснено вихід на державний кордон СРСР), Кримську наступальну операцію квітня – травня 1944 р. (звільнення Кримського півострова).
Карта ілюструє вигнання нацистських окупантів з території України в період із березня 1943 до осені 1944 р. під час Другої світової війни.
Стрілки вказують напрямки ударів чотирьох Українських фронтів в період від стабілізації фронту після німецького контрнаступу під Харковом до виходу радянських військ на сучасний західний кордон України.
Україна в перші повоєнні роки
На карті зілюстровано динаміку чисельності населення за регіонами України в період між 1939 та 1959 роками.
Зниження чисельності населення в Центральній і Північній Україні (-7,2 %) зумовлено величезними людськими втратами під час Другої світової війни та повоєнного голоду.
Зростання чисельності населення у Східній та Південній Україні (+22,8 %) відбувалося насамперед унаслідок швидкої відбудови важкої промисловості в повоєнні роки та завдяки припливу робочої сили з інших республік СРСР.
В процесі відбудови радянське керівництво використало довоєнну модель розвитку народного господарства, в основі якої був пріоритетний розвиток базових галузей важкої промисловості внаслідок нещадної експлуатації сільського господарства.
Україна в умовах десталінізації
На картосхемі зображено Північно-Кримський канал, який було зведено для господарського освоєння степової частини Криму і, відповідно, до поліпшення економічного стану півострова.
Творення нової України
На карті кольором позначено території Автономної Республіки Крим, окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), які були тимчасово окуповані російською федерацією.
Окупація Криму розпочалася 20 лютого 2014 р., а 17 березня підконтрольна москві кримська влада оголосила результати псевдореферендуму про статус півострова (не визнаний згодом більшістю країн світу як той, що суперечить міжнародному праву та статуту ООН). Згодом у москві підписали так званий «Договір про прийняття Республіки Крим до складу росії».
На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей України 2014 р. було створено ДНР (Донецьку народну республіку) та ЛНР (Луганську народну республіку) – терористичні та сепаратистські квазідержавні утворення. РФ 2022 р. оголосила про анексію цих територій, що також не визнано Україною та більшістю країн світу.
Для отримання оперативної інформації про проведення НМТ та вступної кампанії приєднуйтесь до каналу Вступ.ОСВІТА.UA в Telegram.
