Перелік діячів культури, освіти і науки, обов’язкових для вивчення абітурієнтами на ЗНО з історії України

Діячі культури, освіти та науки

1. Василь–Костянтин Острозький. З його ініціативи було створено у 1576 р. (1578 р.) Острозьку академію. Викладалися в ній «сім вільних наук» – граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. То була перша в Україні «слов’яно-греко-латинська» школа.

Докладніше про цю постать.
Джерело ілюстрації : Я. В. Боднарчук, М. М. Бендюк. Портрети князів Острозьких XVI – першої половини XVII ст. // Розділ 1. Історико-мистецька спадщина України // Українська культура: минуле сучасне, шляхи розвитку. Випуск 15/2009 (т.1).
Дивовижна історія: Знайдіть на картині Яна Матейка «Люблінська унія» родину некоронованого короля Русі.

2. Павло Чубинський. Співпрацював у журналі «Основа» та Київській громаді. 1863 р. опублікував вірш «Ще не вмерла Україна» (мотив твору взятий з польської мазурки «Єще Польска нє зґінела» та з пісні сербських повстанців, де були слова «Серце біє і кров ліє за нашу свободу»), який згодом стане гімном. У 1873 р. – управитель справами Південно-Західного відділу географічного Російського товариства, після закриття якого (Емський указ 1876 р.) Чубинського заарештовано і вислано з України.

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Гімн України. Чий копірайт?

3. Агатангел Кримський. Один із найвизначніших світових дослідників Сходу, письменник. Збірка його поезій «Пальмове гілля» містить оригінальні вірші дослідника та переклади арабських поезій українською мовою (знав близько 60 мов). Із 1918 року Агатангел Кримський працював секретарем Всеукраїнської Академії Наук. Залишив по собі унікальні мовознавчі дослідження: «Українська граматика», «Нариси з історії української мови». У 1941 році постановою Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) Кримського оголосили «ворогом народу». В ув’язненні вчений помер.

4. Володимир Антонович. Представник руху «хлопоманів» (на сторінках журналу «Основа» (1861–1862 рр.) опублікував статтю під заголовком «Моя сповідь», у якій закликав поляків, повернутися до українського народу, якого колись зреклися їхні предки). голова Історичного товариства Нестора Літописця (1881 р.). Автор історичних праць. Один з ініціаторів угоди галицьких народовців з польсько-австрійськими політичними колами, що дістала назву «нова ера» (1892 р.).

Джерело ілюстрації: T. Маергофер. Портрет В. Б. Антоновича. Автолітографія, кінець ХІХ ст.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Син Джидая.

5. Олесь Гончар. Український прозаїк, найвідоміші твори «Прапороносці», «Тронка», «Людина і зброя». У 1968 р. виходить його роман «Собор», за цю книгу письменник був підданий критиці, а твір вилучений з літературного процесу на два десятиліття. Після розпаду Радянського Союзу став активістом у створенні Товариства української мови і Народного Руху України.

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Папа римський запропонував його твір на здобуття Нобелівської премії з літератури.

6. Олександр Довженко. Із 1926 р. режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. Серйозний успіх мав його фільм «Звенигора» (1929 р.). Окремі його роботи були прийняті з успіхом у європейських країнах. Автор кіноповісті «Україна в огні», за яку був підданий критиці. У роки «відлиги» написав статтю «Мистецтво живопису і сучасність», у якій закликав «розширити творчі межі соціалістичного реалізму».

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: О. Довженко в картині Вуді Аллена.

7. Микола Костомаров. Ад’юнкт-професор (вчене звання у дореволюційній Росії і Західній Європі) кафедри російської історії Київського університету. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства (1846 р.) та автор його програмних документів, зокрема «Книги буття українського народу».

Джерело ілюстрації: Літографія П. Бореля. 1850-ті роки.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Щоб потрапити на його публічні лекції, квитки викуповували за місяць.

8. Іван Котляревський. У 1812 р. під час російсько-французької війни сформував український козацький полк. У 1817 – 1821 рр. директор Полтавського театру. Із 1818 р. брав участь у діяльності полтавської масонської ложі «Любов до істини». 1798 р. виходить перша частина «Енеїди» Котляревського (перший твір нової української літератури). Створив п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-Чарівник».

Джерело ілюстрації: Портрет І. Котляревського з першого видання «Енеїди».
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: 1798 р. піратське видання «Енеїди».

9. Соломія Крушельницька. Українська всесвітньо відома оперна співачка з Галичини. У 1893 р. дебютувала на сцені Львівської опери. Навчалася в майстрів оперного співу Італії. Із 1895 р. виступала в усіх великих операх Європи та Америки. Партнерами Крушельницької на сцені були Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Чому «мадам Баттерфляй»?

10. Пантелеймон Куліш. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства (1846 р.), за участь у діяльності якого був заарештований. У 1858–1863 рр. у Петербурзі редагував український журнал «Основа». Автор першого історичного роману «Чорна рада». Створив українську абетку («кулішівка»).

Джерело ілюстрації: Літографія Адольфа Мульєрона. На літографії дарчий напис І. Хільчевському з особистим підписом П. Куліша.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: «Адюльтерні зиґзаґи » Пантелеймона Куліша.

11. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка). Поетеса, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист. Брала активну участь в українському національному русі. Відомі твори: «Лісова пісня» (1911 р.), «Бояриня» (1913 р.). Дочка письменниці Ольги Петрівни Драгоманової-Косач, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Дядько Лесі (так її називали у сім’ї, і це ім'я стало літературним псевдонімом) – Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем.

12. Микола Лисенко. Заклав основи національного музичного мистецтва. Пройшов школи Лейпцизької та Петербурзької консерваторій. Автор перших опер для дітей «Коза-Дереза», «Пан Коцький»; опер «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба».

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Гетьман української музики.

13. Петро Могила. Народився в сім’ї молдавського господаря Симеона та угорської князівни Маргарет. Навчався у Львівській братській школі, Замойській академії. Брав участь у битві під Хотином. Згодом постригся в ченці. З початку XVII ст. архімандрит Києво-Печерської лаври, 1632–1647 рр. – митрополит Київський і Галицький. У 1632 р. домігся від королівської влади визнання вищої православної церковної ієрархії. Восени 1631 р. заснував Лаврську школу, незабаром цю школу було об’єднано з Київською братською, і з 1632 р. постає Києво-Могилянська колегія. Автор богослужбової книги «Требник» (1646 р.).

Джерело ілюстрації: Журнал «Киевская старина» 1882 р. №4; Національний художній музей України.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Учасник битви під Цецорою та Хотином згодом стає православним митрополитом.

14. Сергій Параджанов. Вірменський та український кінорежисер. Один із засновників українського поетичного кіно. Екранізація п’єси М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» (1964р.), принесла йому всесвітню славу і визнання. Фільми, що були далекі від проголошеного «соціалістичного реалізму», і нелюбов до радянської влади призвели до арешту і ув’язнення режисера терміном на 15 років.

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Як Карл Маркс тиснув вошей.

15. Григорій Сковорода. Філософ, гуманіст, просвітитель, поет, педагог. Працював викладачем етики та поетики в Харківському та Переяславському колегіумах. На його думку, людина може стати щасливою, пізнавши самого себе, а в житті варто займатися тим, що людині природно відповідає. Автор творів «Сад божественних пісень», збірник байок «Басни харковскія». Пісню Сковороди «Всякому городу нрав і права» використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка». Йому належить вислів: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Джерело ілюстрації: Автор Г. Лук’янов 1794 р.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Григорій Сковорода – перший український хіпі.

16. Йосип Сліпий. Після смерті А. Шептицького, у листопаді 1944р., став главою греко-католицької церкви. У 1946 р. звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фашистськими окупантами», засуджений до ув’язнення. Після вісімнадцяти років каторги звільнений у 1963 р. (завдяки тиску президента США Джона Кеннеді та папи Павла І). Виїхав до Рима, де розпочав відбудову української церкви. Став фундатором Українського католицького університету.

Джерело ілюстрації, джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Кардинал, який не здав радянського паспорта.

17. Василь Стус. Один з активних учасників акції протесту у вересні 1965 р. в кінотеатрі «Україна» в Києві, за що був виключений з аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. У 1970 р. за кордоном вийшла його збірка поезій «Зимові дерева», через два роки був засуджений за «антирадянську агітацію». У 1980 р. отримав новий строк ув’язнення, помер за ґратами.

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Виходець з Донбасу, претендент на Нобелівську премію.

18. Іван Франко. Один із засновників Русько-української радикальної партії (РУРП), згодом відмовився від соціалістичних поглядів і став членом Української національно-демократичної партії (УНДП). Очолював філологічну секцію в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. Літературні творчість розпочав у 1870-х роках. У 1892 р. брав участь у селянському вічі в м.Снятин.

Джерело ілюстрації: З художньої роботи І. Труша, портрет І. Франка.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: 15 фактів з життя.

19. Маркіян Шашкевич. Уважається речником західноукраїнського національного відродження. Навчався в духовній семінарії та університеті у Львові. У студентські роки був організатором і лідером «Руської трійці» (1832 р.), співавтор альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.), один із перших перекладач «Слова про похід Ігорів».

Джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: "Де то хто бачив, щоб видавали книжку хлопською мовою".

20. Тарас Шевченко. У 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій «Кобзар». Був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. У 1844 р. вийшов альбом офортів «Живописна Україна», де представлені роботи художника на історичну тематику («Дари в Чигирині», «Смерть Б. Хмельницького»).

Джерело ілюстрації: Історія України IX–XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Шевченко був модником.

21. Андрей Шептицький. Митрополит Української греко-католицької церкви. Брав активну участь у громадському житті західноукраїнського краю. Був депутатом віденського парламенту і Галицького сейму, але в стінах цих закладів з’явився лише двічі до 1914 р., обидва рази виступав не з політичними, а з освітянськими темами. Заснував Український національний музей та Земельний банку у Львові (1910 р.). У роки окупації Галичини російськими військами (Перша світова війна) був вивезений з України в Росію. Після повернення заснував Львівську богословську академію, яка в 1928 р. була єдиним українським вищим навчальним закладом на українських землях у складі Польщі. У роки Другої світової війни підтримував наміри українців у час проголошення «Акту відновлення української державності». У багатьох пастирських посланнях виступав проти нацизму. Двічі звертався з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до рейхсфюрера СС Гіммлера. За згодою митрополита значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і безпосередньо в митрополичій резиденції. Шептицький причетний до формування дивізії «Галичина». Помер у листопаді 1944р.

Джерело ілюстрації; джерело ілюстрації.
Докладніше про цю постать.
Дивовижна історія: Топ-10 цікавих фактів з життя владики.

22. Ісмаїл Гаспринський. Кримськотатарський письменник, педагог, культурний і громадсько-політичний діяч. Його обирали гласним Бахчисарайської міської думи, а згодом і міським головою Бахчисараю. На цій посаді він дбав про облаштування міста й організацію народної освіти. Також писав і видавав за власною редакцією численні підручники та книжки для кримськотатарської молоді. Його навчальний посібник «Ходжа-і-суб’ян» («Учитель дітей») став найпопулярнішим виданням у тюркомовному світі. У 1883 році І. Гаспринський розпочав видання газети «Терджиман» («Перекладач»), першого тюркомовного видання в Російській імперії. А в 1905 році І. Гаспринський започаткував кримськотатарське періодичне видання для жінок «Алємі нісван» («Жіночий світ»).

Джерело ілюстрації
Докладніше про цю постать
Дивовижна історія: 10 фактів про Гаспринського, які ви могли не знати

23. Михайло Вербицький. Український композитор, автор музики до гімну «Ще не вмерла Україна». Текст Павла Чубинського в Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису «Мета» за 15 січня 1864 р. Імовірно, це надихнуло о. Михайла (або йому було замовлено перемишльською «Громадою») написати патріотичну пісню. Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як гімну відбулося 10 березня 1865 р. в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку. Диригував Анатоль Вахнянин.

Джерело ілюстрації
Докладніше про цю постать
Дивовижна історія: Гімн під гітару + відео

24. Володимир Вернадський. За часів гетьмана П. Скоропадського очолив Комісію з організації Академії наук і Української Національної бібліотеки, а також комісію з питань вищої школи. У 1918 р. Вернадського обрали першим президентом Української Академії наук. Фізико-математичне відділення академії прийняло тематику Вернадського – почалося створення біохімічної лабораторії.

Джерело ілюстрації
Докладніше про цю постать
Дивовижна історія: Між російськими та українськими берегами, Як витрачала гроші сім’я Вернадського.

25. Василь Симоненко. Поет-шістдесятник. Дебютував збіркою «Тиша і грім» (1962 р.), згодом у Мюнхені вийшла його друга збірка «Земне тяжіння»(1965 р.). Помер у Черкасах на 29-му році життя. Його творчість порівнювали за глибиною страждання та щирості з поезією Т. Шевченка.

Джерело ілюстрації
Докладніше про цю постать
Дивовижна історія: Підкова, яку Василь Симоненко знайшов за півтора року до смерті.

26. Іван Дзюба. Автор книги «Інтернаціоналізм чи русифікація» (1965 р.). За відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали був ув’язнений у 1972 р. Брав участь у створенні Народного Руху України за перебудову (1989 р.).

Джерело ілюстрації
Докладніше про цю постать:
Дивовижна історія: Цікаво про Дзюбу після арешту

27. Іван Миколайчук. Український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Провідні ролі у фільмах «Тіні забутих предків» (режисер С. Параджанов), «Пропала грамота» (режисер Б. Івченко), «Білий птах з чорною ознакою» (режисер Ю. Іллєнко). Як режисер зняв фільм «Вавилон ХХ» (1979 р.).

Джерело ілюстрації
Докладніше про цю постать:
Дивовижна історія: «Небилиці про Івана» для племінниці

28. Любомир Гузар. Український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької церкви (2001–2011 рр.). У 2005 р. повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 45-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 р. вийшов у відставку. Був одним з моральних авторитетів українців у 1990–2010-х роках, членом ініціативної групи «Першого грудня».