Сучасна освіта добре вчить знаходити відповіді. Є запитання, є правильна або очікувана відповідь, а педагог може оцінити, наскільки точно її знайдено.
Але у реальному житті, за межами навчальної аудиторії, усе часто працює інакше. Ніхто не скаже, яку професію обрати, чи варто реалізовувати власну ідею, як домовитися з людьми, які думають інакше, або що робити, коли все відбувається не так, як заплановано.
Не випадково серед компетентностей, необхідних молодій людині у майбутньому, дедалі частіше з'являються ті, що допомагають діяти саме в таких ситуаціях. Всесвітній економічний форум говорить про аналітичне та креативне мислення, стійкість, гнучкість, лідерство та здатність навчатися. OECD – про створення нової цінності, роботу зі складними суперечностями та відповідальність.
Але назвати ці компетентності простіше, ніж створити умови для їх формування. Можна говорити про відповідальність, але зовсім інший досвід – опинитися в ситуації, де її справді потрібно взяти на себе. Можна пояснити п'ять правил командної роботи, але це ще не навчить домовлятися з людьми, які мають різні погляди. Можна розповісти про прийняття рішень, але зовсім інше – прийняти власне рішення і побачити його наслідки.
Отже, якщо ми справді хочемо розвивати такі компетентності, недостатньо додати їх до переліку навчальних результатів. Потрібно створювати ситуації, у яких здобувач освіти справді має ними скористатися.
І саме тут підприємницька освіта стає цікавою далеко за межами підготовки майбутніх підприємців. Її цінність у тому, що вона може створювати такі ситуації всередині навчального процесу. Бізнес-проєкт у цьому випадку – не кінцева мета, а спосіб дати молодій людині досвід власної дії та відповідальності за рішення.
Коли бізнес стає навчальним середовищем
Таке широке розуміння підприємливості закладене й у європейській рамці EntreComp: це здатність діяти на основі можливостей та ідей і перетворювати їх на цінність для інших. Тобто вміння перетворити ідею на результат.
Уявімо групу підлітків, яка створила власний продукт і вперше пробує продати його на ярмарку. Вони очікували хороших і швидких продажів, але покупці майже не цікавляться продуктом.
У цей момент немає правильної відповіді, яку можна знайти в підручнику. Ніхто не знає наперед, у чому проблема: у ціні, самому продукті, способі його представлення чи неправильно обраній аудиторії. І ніхто не може гарантувати, що наступне рішення спрацює.
Саме тут молодій людині доводиться використовувати одразу кілька компетентностей: аналізувати ситуацію, ставити запитання покупцям, слухати зворотний зв'язок, домовлятися в команді, відстоювати свою позицію, але водночас бути готовою її переглянути. Потрібні також ініціативність і наполегливість, щоб після невдачі не зупинитися, а спробувати знайти інше рішення.
Навчання тут відбувається не тому, що команда продала продукт. Воно відбувається в тому, як учасники поводяться, коли початковий задум не спрацював і готового алгоритму подальших дій немає. Тоді бізнес-проєкт справді стає навчальним середовищем: результат залежить не від того, наскільки точно здобувачі освіти виконали інструкцію, а від того, чи змогли вони застосувати знання і навички, прийняти власні рішення, перевірити їх і продовжити діяти.
Що змінює такий досвід
Цікаво подивитися, як після такого навчання молоді люди оцінюють власні можливості. У програмі з підприємництва «Компанія» ми порівнюємо самооцінку учасників на початку та наприкінці навчання.
Найбільшу позитивну динаміку бачимо у презентаційних навичках та публічних виступах – близько 25%. Зростає також самооцінка тайм-менеджменту, ініціативності, цифрових і математичних компетентностей, лідерства та командної роботи. Більше молодих людей наприкінці програми також вважають, що мають достатньо знань і навичок, аби спробувати започаткувати власну справу.
Звісно, самооцінка не тотожна об'єктивному вимірюванню компетентностей. Але ця динаміка цікава з педагогічної точки зору. Математика у навчальному бізнес-проєкті потрібна, щоб розрахувати собівартість та фінансовий результат, комунікація – щоб домовитися з командою чи клієнтом, цифрові навички – щоб дослідити ринок або організувати продажі. Знання стають інструментами для розв'язання конкретного завдання, причому максимально наближеного до реальності.
Можливо, нам потрібно більше завдань без правильної відповіді
Не кожен здобувач освіти стане підприємцем. Та це й не повинно бути головною метою підприємницької освіти.
Значно важливіше, щоб молода людина ще під час навчання отримала досвід ситуацій, де немає готової відповіді. Де потрібно побачити проблему, запропонувати власне рішення, переконати інших, спробувати, помилитися, зрозуміти чому і зробити наступну спробу.
Бо знання допомагають молодій людині зрозуміти світ. А досвід власних дій дає їй можливість ще під час навчання відчути, що вона здатна не лише слідувати готовому алгоритму, а й приймати власні рішення та впливати на результат.
Автор: Віра Другова, менеджерка програм Junior Achievement Ukraine.
