Міркування про наказ №722 та інші нормативні документи.
Цінність міркувань в епоху, коли мовні моделі ніби укріплюють наше мислення своєю чіткістю і трьохпунктовістю чи порівняльними табличками... цінність міркувань потребує культивування.
Тож міркування.
Нащо потрібне оцінювання? Це одна з первинних рефлексивних функцій інтелекту. Це управління процесом пізнання і розвитку, надання орієнтирів – і людині, яка вчиться, і суспільству, у яке навчені вбудовуються.
Для активізації цієї рефлексивної функції в своїх ранніх наукових експериментах з вивчення спільної інтелектуальної творчості ми використовували просту формулу оцінки: «неправильно, розв'язуйте завдання далі». Щоб група сама організувалась і зрозуміла, що ж відбувається, сама оцінила помилкові дії і уявлення, сама «відремонтувала» своє спільне мислення для отримання узгодженої відповіді, яку можна пред'явити експериментатору.
Чому ми робили так? Ми мали поінформовану згоду з учасниками, що ми так будем робити. А до того ми вивчали досвід процедур інших досліджень, вивіряли кожне слово в інструкції і моделювали кожну можливу дію, проводили пробні пілоти, щоб впевнитися, що інструкції будуть всім учасникам зрозумілі. На вивчення інструкцій і ознайомлення з текстом поінформованої згоди давали необмежений час, скільки потрібно. Після пілотів вже можна було орієнтовно планувати, скільки реально буде потрібно часу учасникам.
Думаєте, що це не стосується нормативних документів?
Я теж так думала, поки стикалася тільки з нашими традиціями нормотворчими.
Та от якось прийшлося познайомитися з одним шведським законом про свободу слова. І я була вражена. Закон чітко дає орієнтири для прийняття рішень в суперечливій ситуації. Він написаний не «щоб був», не «щоб був красивий», він дає відповідь судді, який має прийняти рішення в спорі. Документ моделює не абстрактного «сферичного коня у вакуумі», а походить від конкретної практики, узагальнює її проблеми і дає відповіді-орієнтири для мислення.
За словами стоять реальні дії реальних людей із конкретними проблемами.
Тепер про наказ МОН №722.
Може, взагалі не треба наказів про зміни процедур видавати влітку, не даючи нормального часу на вивчення?
Може, пропозиції треба вводити не з 1.09.2026, а з 1.09.2027?
Може, треба провести пілот – як це працюватиме?
Може, треба провести громадське обговорення пропонованих змін, які реальні проблеми ці зміни вирішують?
Власне, оцінювання тут повністю підпорядковано звітуванню про оцінювання. Чому пропонуються саме такі процедури, навіщо, що вони покращують, яку проблему вирішують – не зрозуміло.
Людина, яка намагається розібратися, що їй робити, які зміни в свою практику внести, витративши 5 годин на ознайомлення з наказом, розуміння ясного не отримала.
А скільки часу було пораховано і закладено на ознайомлення з цим документом нормотворцями?
Може, варто було його значно коротшим / чіткішим зробити? Слова співвіднести з реальними процесами...
Добре, що є фраза, що школи самі можуть приймати рішення. Наприклад, нічого не змінювати. То яку робочу функцію виконує наказ?
Підтримки традиції, що має бути наказ, бо це такий рутинний процес.
Розумію, що тривають кадрові зміни, що міркування потребують часу, якого не вистачає всім. То хто рахує час учителів у міністерстві? Чи, як колись мимоволі вихопилося в одного спеціаліста МОН, – «нікуди вчителі не дінуться, будуть виконувати». То не добра позиція, от саме вона має бути змінена.
Сподіваюся, що ця моя міркувальна нота, вкинута в інформаційний простір, з'єднається з іншими конструктивними пропозиціями і буде врахованою в подальшій нормотворчій практиці найвищим органом управління галуззю.
Автор: Любов Найдьонова, доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України, заступник директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.
