Олександр Козлов

Оцінка має бути прозорим виміром реальних знань учня, а не інструментом постійного методичного експериментування

Нові критерії оцінювання: МОН знову грає в псевдоавтономію

Колеги, новина про те, що МОН під тиском освітянської спільноти все ж схаменулося й прибрало з підсумкового обліку обов’язкові окремі колонки за «групами результатів», на перший погляд мала б викликати зітхання полегшення. Мовляв, почули! Скасували бухгалтерію з трьох-чотирьох додаткових стовпчиків у журналі!

Але якщо відкинути переможні реляції й тверезо подивитися на наказ № 722 від 04 травня 2026 року, стає зрозуміло: косметичне латання циркуляра не змінило його суті.

Освітнє відомство знову продемонструвало свій улюблений стиль: створити проблему, налякати нею школу, під загрозою бунту трохи відступити, але фундаментальні помилки залишити недоторканими.

Отже, головне мінне поле наказу № 722 нікуди не зникло. Документ і далі жорстко розмежовує формувальне та підсумкове оцінювання, фактично забороняючи враховувати щоденну роботу учня під час виведення семестрового балу.

Вилучення груп результатів не змінило головної абсурдності: поточні відповіді, старанність, виконані домашні завдання та усні дискусії оголошено просто «формувальним зворотним зв’язком». А фінальна оцінка за семестр має виводитися виключно за «підсумкові діагностувальні роботи».

Що це означає в реальності?

Учні швидко зчитують нові правила гри: якщо щоденна праця «ні на що не впливає», то навіщо вчитися протягом семестру? Можна три місяці бити байдики, а потім за допомогою шпаргалки чи штучного інтелекту «написати» одну підсумкову роботу.

І навпаки: дитина, яка важко й чесно працювала щодня, але в день контрольної перенервувала через повітряну тривогу чи блекаут, отримує низький бал без права врахувати її попередній систематичний поступ. Це прямо шкодить вихованню систематичної дисципліни та звички до праці.

А пункт про те, що кожна школа повинна самостійно розробити й затвердити власні критерії оцінювання на основі загальних рамок МОН, залишився в силі.

Міністерство знову грає в псевдоавтономію. Замість того щоб дати країні чітку, просту й єдину державну систему вимірювання знань, розробку методичної бази спихають на педради та директорів.

Тепер кожна школа мусить видумувати власні локальні інструкції. А коли завтра до школи прийде розлючений батько з претензією щодо «необʼєктивної оцінки», міністерські чиновники відсторонено дадуть відповідь: «Це ж ваші внутрішні критерії школи, ви їх самі розробили – самі й розбирайтеся».

Те, що роз'яснення та «спрощення» наказу № 722 з'являються 5 серпня – менше ніж за місяць до початку навчального року – це окремий діагноз нашій освітній бюрократії.

Учителі й адміністрації шкіл мали б спокійно готуватися до роботи в умовах війни, адаптувати плани до можливих вимкнень світла та роботи в укриттях. Натомість вони мусять гарячково переписувати локальні акти, чекати оновлень в електронних журналах і гадати, які ще «методичні роз'яснення» вийдуть 31 серпня.

Скасування окремих колонок за «групами результатів» – це лише вимушена поступка бюрократії під тиском здорового глузду, але аж ніяк не вирішення проблеми.

Школі потрібні прості, стабільні та передбачувані правила. Оцінка має бути чесним, прозорим і доступним виміром реальних знань і праці учня, а не інструментом постійного методичного експериментування.

Поки МОН мінятиме додатки та правила виведення балів за місяць до вересня, із навчального процесу й надалі вимиватиметься найголовніше – живий інтерес дитини до навчання та повага до вчителя.

Автор: Олександр Козлов, директор ліцею №9, Вінниця.

Оригінал публікації

КОМЕНТАРІ
Багато символів. Скоротіть на
Залишилось символів 1000
Заповніть форму, або
Заповніть форму або