Ще 18 грудня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про академічну доброчесність» № 4742-IX. Він набрав чинності ще взимку, але законодавець дав системі освіти шість місяців на підготовку – і 31 липня 2026 року закон вводиться в дію.
Це перший в історії України окремий закон, повністю присвячений академічній доброчесності: до нього ця сфера регулювалася по суті однією статтею 42 Закону «Про освіту» – рамковою, без чітких процедур. Тепер правила гри змінюються для всіх: студентів, викладачів, науковців, керівників закладів і навіть видавців. Розберімо, що саме написано в законі і що це означає для вищої освіти.
Що це за закон
За задумом, це фактично архітектура академічної доброчесності, побудована у повній логіці правового регулювання. Стаття 4 закріплює сім базових цінностей – чесність, довіру, повагу, справедливість, відповідальність, стійкість і рішучість – та принципи, серед яких прямо названо «нетерпимість (нульова толерантність) до будь-яких проявів порушення академічної доброчесності».
Статті 5–11 встановлюють конкретні правила для кожного виду діяльності: викладання, наукових досліджень, навчання здобувачів, створення й оприлюднення академічних творів, оцінювання, експертизи та конкурсів.
Далі – вичерпна класифікація порушень (статті 17-36), каталог санкцій (стаття 22) і детальні процедури розгляду з гарантіями для всіх сторін (статті 37-40).
Сфера дії, визначена статтею 2, максимально широка: від вступних випробувань і шкільних олімпіад до захисту дисертацій та виборів академіків.
Сім ключових новел
1. Презумпція академічної доброчесності. Відповідно до частини третьої статті 17 суб’єкт академічної діяльності «вважається таким, що допустив порушення академічної доброчесності, лише у разі встановлення такого факту відповідно до процедур, визначених цим Законом та/або внутрішнім актом» – законодавець прямо називає це принципом презумпції академічної доброчесності. Встановлення факту порушення – виключне повноваження уповноваженого органу чи уповноваженої особи закладу. Звинувачення, отже, не вирок, а лише початок розгляду: за статтею 37 особа має право отримати копію повідомлення, бути поінформованою про дату розгляду щонайменше за три робочі дні та оскаржити рішення.
2. Тринадцять видів порушень – із новими складами. Стаття 18 подає вичерпний перелік: поряд зі звичними академічним плагіатом, самоплагіатом, фабрикацією і фальсифікацією з’явилися відчуження авторства, приписування авторства, недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом, недоброчесне оцінювання, несамостійне виконання завдання, недозволена допомога, академічний саботаж, схиляння до порушення і навіть інституційні порушення – коли недоброчесно діє сам заклад. Кожному складу присвячено окрему статтю (статті 23–35) з визначенням і санкціями.
3. Удар по ринку робіт «на замовлення». Стаття 23 визначає відчуження авторства як передачу автором створеного ним академічного твору іншій особі – «на замовлення або без такого замовлення, платно чи безоплатно» – з подальшим оприлюдненням під іменем особи, яка автором не є. Наслідки найсуворіші в законі: для викладача чи науковця – звільнення (частина друга статті 23), для здобувача, який захистив куплену кваліфікаційну роботу, – відрахування (частина третя тієї ж статті). А якщо ступінь уже присуджено, частина п’ята статті 22 передбачає: у разі встановлення факту плагіату, фабрикації чи фальсифікації у кваліфікаційній роботі особа позбавляється ступеня у порядку, який визначить Кабінет Міністрів. Уперше закон б’є по обох сторонах угоди – і по виконавцю, і по замовнику.
4. Штучний інтелект – уперше в освітньому законодавстві. Логіка не заборонна, а заснована на прозорості. Частина четверта статті 8 встановлює: «у разі використання в академічному творі об’єкта, згенерованого штучним інтелектом, автор повинен повідомити про це в такому творі із зазначенням методики генерування та/або посилання на відповідну комп’ютерну програму чи її опис». А стаття 29 визначає відповідне порушення – оприлюднення текстів, зображень, моделей, даних чи інших результатів, згенерованих ШІ, «як результатів власної академічної діяльності, якщо цей факт не зазначено в академічному творі чи супровідних матеріалах до нього». Іншими словами, використовувати ШІ можна – приховувати використання не можна.
5. Диференційована відповідальність – з 14 років. За частиною третьою статті 21 до академічної відповідальності може бути притягнута особа, яка на час порушення досягла 14-річного віку. Для здобувачів освіти стаття 22 передбачає спершу виховні заходи – тематичні заняття з доброчесності, усне чи письмове попередження, повторне виконання завдання – і лише далі санкції академічної відповідальності: від повторного проходження курсу до позбавлення стипендії, пільг і відрахування. Для викладачів і науковців спектр – від виключення з вченої ради та заборони бути науковим керівником на строк від одного до трьох років до позбавлення вчених звань і наукових ступенів, а також догана або звільнення в межах дисциплінарної відповідальності.
6. Нова підстава звільнення у трудовому праві. Прикінцевими положеннями закон доповнив частину першу статті 41 Кодексу законів про працю пунктом 7: «вчинення педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником порушення академічної доброчесності у випадках, визначених законом» стало самостійною підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. А відповідно до статті 14 особа, стосовно якої встановлено факт найтяжчих порушень (зокрема відчуження чи приписування авторства), протягом десяти років не може обіймати посаду керівника закладу освіти або наукової установи, а якщо такий факт встановлено стосовно особи, яка обіймає посаду керівника, – вона звільняється з посади відповідно до закону.
7. Прозорість як інфраструктура. Частина сьома статті 8 вимагає оприлюднювати прийняті до захисту дисертації та кваліфікаційні роботи ще до захисту – «у машинозчитувальному форматі, на постійній основі, з наданням вільного доступу». Стаття 15 зобов’язує кожного видавця академічних творів мати оприлюднені правила рецензування й перевірки та відкликати опубліковані твори, в яких встановлено порушення, з оприлюдненням причини; відкликаний твір не вважається опублікованим і не враховується при оцінюванні автора. А за статтею 12 внутрішні акти закладів з питань доброчесності, як і рішення про притягнення до відповідальності, обов’язково розміщуються на офіційних сайтах.
Окремо варто відзначити перехідні положення розділу VI – вони юридично охайні. Закон не має зворотної дії у бік посилення: за порушення, вчинені до набрання ним чинності, застосовується та міра відповідальності, «яка на момент вчинення такого порушення академічної доброчесності була визначена законом». Дисертації, захищені раніше, можуть перевірятися «виключно на предмет дотримання вимог, чинних на день захисту». А протягом року особа може добровільно відмовитися від наукового ступеня чи вченого звання у порядку, визначеному Урядом, – своєрідний «коридор чесного виходу» для тих, хто знає за собою гріхи минулого.
Що це означає для вищої освіти
Головне навантаження закон покладає не на Міністерство освіти і науки чи Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, а на самі заклади. Стаття 12 зобов’язує кожен заклад освіти і наукову установу мати визначену внутрішніми актами систему забезпечення академічної доброчесності – від внутрішньої політики до порядку розгляду повідомлень, – причому виключний перелік санкцій за конкретні порушення встановлюється саме внутрішніми актами (частина восьма статті 22), а політики в частині, що стосується здобувачів, погоджуються органами студентського самоврядування (частина третя статті 12).
Тобто до 31 липня кожен університет мав виконати власну «домашню роботу»: оновити положення під нову класифікацію порушень, затвердити порядок розгляду повідомлень із дотриманням строків статті 37 (три робочі дні на маршрутизацію повідомлення, десять – на рішення про початок розгляду), визначити санкції за кожне порушення, забезпечити доступ до програм перевірки текстів і – це нове для більшості – ухвалити зрозумілу політику щодо штучного інтелекту: що дозволено, у яких завданнях і як розкривати використання.
Для сумлінних учасників процесу закон радше захисний, ніж каральний. Стаття 9 закріплює право кожного на доброчесне оцінювання за заздалегідь оприлюдненими критеріями і прямо встановлює: «забороняється оцінювати людину, її поведінку, зовнішній вигляд, одяг та інші ознаки, якщо вони не є об’єктом оцінювання відповідно до заздалегідь визначених і оприлюднених вимог до результатів її академічної діяльності».
Викладач отримує захист від тиску: схиляння до порушення доброчесності – зокрема примушування вписувати «потрібних» співавторів – саме є порушенням (стаття 34), а особа, включена до складу авторів без її відома, відповідальності не несе (частина п’ята статті 25).
Стаття 10 додає запобіжник конфлікту інтересів, якого давно бракувало: експерт не може три роки брати участь у процедурах зовнішнього забезпечення якості щодо закладу, де працював чи навчався.
Що далі
Перше передбачення – випробування судами. Нова підстава звільнення за пунктом 7 частини першої статті 41 КЗпП і позбавлення ступенів неминуче породять хвилю трудових та адміністративних спорів, і саме судова практика найближчих двох-трьох, а може й п’яти років покаже, наскільки якісно заклади виписали свої внутрішні процедури: кожна процесуальна помилка уповноваженого органу ставатиме аргументом на користь «порушника».
Друге – тиха трансформація ринку: бізнес із написання робіт на замовлення вперше опинився під прямою законодавчою забороною статті 23 з реальними наслідками для клієнтів, і попит має почати стискатися.
Третє – нормотворчість: на уряд чекають порядок позбавлення ступенів вищої освіти та механізм добровільної відмови від ступенів і звань, а на заклади – жива практика застосування, яка виявить прогалини закону швидше за будь-яку експертизу.
І четверте – культурний ефект, найповільніший і найважливіший: стаття 13 робить навчання академічній доброчесності, зокрема академічному письму, прямим обов’язком закладів і свідомо ставить виховні заходи попереду каральних.
Замість висновку
Жоден закон сам собою не зробить академічну спільноту доброчесною – культура не запроваджується за наказом. Але цей закон робить те, що право зробити може: чітко називає порушення на ім’я, дає процедури замість сваволі, захищає невинних презумпцією і робить нечесність юридично дорогою – аж до втрати посади, ступеня і десятирічної заборони на керівництво.
Академічна доброчесність – це, зрештою, про вартість диплома і наукового результату: суспільство довіряє їм рівно настільки, наскільки чесно вони здобуті.
З 31 липня в цієї довіри вперше з’являється повноцінний правовий фундамент. Тепер справа за тим, що на ньому збудують самі університети.
P.S. Про використання штучного інтелекту. Цей текст підготовлено з використанням генеративного штучного інтелекту – мовної моделі Claude (Anthropic) через вебінтерфейс claude.ai.
Методика: автор самостійно визначив тему та інформаційний привід (введення в дію Закону 31 липня 2026 року) і надав моделі першоджерело – офіційний текст Закону України «Про академічну доброчесність» від 18 грудня 2025 року № 4742-IX; сформулював кут подачі, вимоги до структури, стилю та обсягу матеріалу. Модель здійснила постатейний аналіз тексту Закону, згенерувала проєкт статті з посиланнями на конкретні норми та програмно звірила кожну наведену цитату з першоджерелом на дослівну відповідність. Проєкт доопрацьовувався в діалоговому режимі за змістовими вказівками автора протягом кількох редакцій. Автор перевірив відповідність тексту першоджерелам, визначив остаточний добір тез, акцентів і висновків, вніс редакційні правки та затвердив остаточну редакцію.
Автор: Олександр Пижов, доктор філософії з права, член Open Council of Europe Academic Networks (OCEAN).
