Румунія читає дедалі менше. За Барометром культурного споживання 2024, який наприкінці листопада 2025 року оприлюднив Національний інститут культурних досліджень (INCFC), лише 20% румунів прочитали хоча б одну книжку впродовж 2024 року, а 46% не відкрили жодної. Щотижня читає книжки приблизно чверть населення.
При цьому книжковий ринок Румунії у 2024 році зріс на 20% і перевищив 120 мільйонів євро. Тобто книжок продавали більше, хоча читачів меншало.
Розгадка проста: невелика група відданих читачів купує щораз більше (одна online-книгарня наводила приклади покупців із 170 замовленнями за рік), тоді як половина країни не бере до рук жодної. Ринок росте не вшир, а вглиб, за рахунок тих, хто й так читав. Ситуація багато в чому схожа на українську.
А от у 2025 році навіть це зростання застопорилося. Уряд підняв ПДВ на книжки з 5% до 11%, і це відразу вдарило по галузі: за даними Forbes, сукупний оборот 101 найбільшого видавництва склав 186 мільйонів євро, тобто фактично не зрушив з місця (плюс півтора відсотка), і навіть ця цифра трималася лише на вищих цінах, бо примірників продали менше. У першому півріччі продажі впали приблизно на п'яту частину, а найбільший гравець грального бізнесу Румунії за один рік заробив більше прибутку, ніж коштує весь румунський книжковий ринок.
Для контексту: обсяг українського видавничого ринку – близько 130 мільйонів євро.
Антрополог Алек Бельческу пояснює це не бідністю, а віком самої звички. Масове читання в Румунії, каже він, налічує щонайбільше вісімдесят років. По-справжньому воно почалося за комунізму, коли масову грамотність поєднали з обов'язковими шкільними читаннями й щільною мережею сільських бібліотек, куди люди ходили через відсутність альтернативних розваг. Зламалося все після 1990-го, і зламалася, за Бельческу, не купівельна спроможність, а цінність: люди просто перестали пов'язувати начитаність із життєвим успіхом. Версію про дорожнечу він відкидає прямо, зауважуючи, що книжка з бібліотеки коштує дешевше за чотири години в кіно чи в торговому центрі.
Головний висновок самого Барометра ще цікавіший за цифри. Директорка INCFC Кармен Кроітору формулює його так: проблема не в тому, що румуни не цікавляться культурою, а в тому, що доступ до неї нерівномірний і в багатьох громадах майже відсутній. Корінь не в лінощах людей, а в браку інфраструктури й послідовної політики.
Що з цим робить уряд, окрім збільшення податків? Найдавніша й найамбітніша ініціатива – програма «Прочитай мені 100 історій!» (Citește-mi 100 de povești!), запущена 2021 року одночасно Міністерством освіти й Міністерством культури разом із громадською організацією OvidiuRo, під егідою президентського проєкту «Освічена Румунія».
Ідея сформульована доволі точно: кожна дитина має знати сто історій ще до першого шкільного дня, бо саме цей запас, а не механічне вміння складати літери, стає фундаментом, на якому далі тримається грамотність. Дитсадки, що виконують річний план читання й проводять щотижневі сесії, отримують статус «Дитсадок-бібліотека».
Є й окремий, суто інфраструктурний інструмент – Національна програма закупівлі книжок і передплати для публічних бібліотек, яку веде Міністерство культури. У 2024 році на неї виділили 3 мільйони леїв (близько 30 млн грн). Пріоритет мають класична й сучасна румунська та світова література, тексти зі шкільної програми 5–12 класів, довідкові й критичні видання, а видавці подають заявки на конкретні книжки, надруковані між 2020 і 2023 роком.
Над усім цим стоїть Національна комісія бібліотек – спільний орган Міністерства культури й Міністерства освіти, що діє з 2002 року, відновив роботу того самого 2021-го після дев'ятирічної перерви, і саме він розробляє стратегії та стандарти для всієї бібліотечної мережі країни, аж до мінімальної площі приміщень, які фінансуються з публічних коштів. Це постійний координаційний майданчик, який призупинявся на майже десятиліття. Можна припустити, що саме ця перерва, а також відсутність злагодженої політики посилили кризу читання в країні.
Автор: Артем Біденко, Голова правління Української видавничої асоціації.
