Реформа шкільного харчування в Україні, яку так помпезно тиражують у звітних презентаціях, дедалі чіткіше оголює свою головну ваду – повну відірваність від реалій української школи та відверте окозамилювання.
Намагання чиновників запустити з 1 вересня 2026 року популістську систему «безкоштовного водопою» для всіх учнів з 1 по 11 клас виглядає як цинічне рішення проїдання дефіцитних коштів, єдина реальна мета якого – красиво прозвітувати перед європейськими донорами та міжнародними фондами.
Чиновники прагнуть покласти на столи в Брюсселі глянцеві буклети з ідеальними графіками стовідсоткового охоплення за європейськими стандартами, свідомо замовчуючи, що закордонні партнери фінансують лише красиву стратегію, брендовані блокноти та кава-брейки на круглих столах. Увесь же колосальний тягар закупівлі сировини лягає на плечі знекровлених війною місцевих бюджетів.
Замість гнучкого менеджменту ми знову отримуємо радянську зрівнялівку: держава планує витратити мільярди на паперових дітей, Асоціація міст України вже б'є на сполох через фінансове знекровлення громад, яких змушують вимивати останні копійки з програм безпеки, а директори шкіл з жахом прораховують, як з нового навчального року їм доведеться щодня актувати й викидати в смітник тонни недоторканих підлітками «корисних страв».
Міністерські стратеги чомусь упевнені, що варто лише назвати банальне пюре з котлетою «автентичним меню», як старшокласники масово кинуть свої звичні перекуси й вишикуються в чергу, але реальність кабінетних реформаторів розіб'ється об перші ж повні баки з відходами.
Час нарешті припинити цей передстартовий бюджетний мазохізм заради іноземних грантів і поставити урядовцям жорсткі запитання, поки система ще не запрацювала.
Чому з вересня 2026 року кошти платників податків в умовах війни витрачатимуться на годування дітей із цілком заможних родин задля гарної «галочки» у звітах для ЄС, замість того щоб забезпечити заклади освіти автономним світлом, модульними укриттями чи хоча б капітальним ремонтом вентиляції?
Хто відповідав за кадровий та інфраструктурний аудит, якщо кухарів з вересня змусять працювати за принизливу мінімальну зарплату на напівживих плитах минулого століття, видаючи «на-гора» гігантські об'єми їжі, які заздалегідь приречені на утилізацію?
Якщо учень старшої школи принципово ігноруватиме цей безкоштовний обід, фінансування такого процесу з нового навчального року стане посадовим злочином проти ефективності, де директори шкіл знову залишаться крайніми в черговій грі в імітацію та крайніми перед перевірками Держаудитслужби за «неефективне використання».
Старшій школі потрібен негайний перехід до моделі профільного кафетерію та батьківського співфінансування, а державі час навчитися рахувати кожну копійку і захищати інтереси власних громад, фінансуючи виключно адресну соціальну допомогу та початкову ланку, а не ілюзорні кулінарні перемоги для зовнішнього експорту.
Автор: Олександр Козлов, директор ліцею №9, Вінниця.
