Натрапив на цікаве масштабне дослідження, присвячене аналізу штрафів за навчання через використання генеративного ШІ.
Автори проаналізували дані понад 26000 учнів середніх та старших класів протягом 30 місяців, та виявили розрив між поточною продуктивністю школярів та реальним засвоєнням знань.
Результати показують, що коли підлітки отримують доступ до генеративного ШІ, їхні оцінки за домашні завдання миттєво зростають на 18%, а час на їхнє виконання скорочується майже на третину.
Здавалося б, це колосальний приріст ефективності, який має звільнити простір для глибшого пізнання. Однак в реальності все прямо протилежно, адже вже за шість місяців регулярного використання технології результати щомісячних іспитів падають в середньому на 20% від базового рівня.
Це виглядає як серйозний регрес, який неможливо пояснити випадковими чинниками, окрім як тотальним розмиванням самостійних когнітивних зусиль учнів.
Власне, проблема в тому, що генеративний ШІ в реальних шкільних умовах найчастіше використовується не як розумний репетитор, а як інструмент для звичайного аутсорсингу домашньої роботи.
Близько 81% школярів, які оптимізували свій час таким чином, демонструють аномально швидке здавання завдань із високими балами, що ідеально збігаються з рівнем точності самих мовних моделей. Проте під час самостійних контрольних робіт без підказок ці ж учні опиняються безпорадними.
Водночас ті нечисленні школярі, які використовували генеративний ШІ, але витрачали на завдання стільки ж часу, скільки й їхні однокласники без ШІ, практично не втратили в якості навчання. Це доводить важливу тезу, навколо якої відбувається багато спекуляцій, – технологія не знижує ефективність людського мозку сама по собі, вона просто нівелює прагнення до когнітивних зусиль.
Автори також дослідили довгостроковий ефект на прикладі надвисоких за значенням випускних та вступних іспитів. На відміну від щомісячних зрізів знань, де падіння результатів стає очевидним за пів року, негативний вплив на результати доленосних вступних випробувань розгортається поступово і досягає свого піку лише за два роки.
Оцінки за вступні іспити до старшої школи та університетів падають відповідно на 24% та 18% від середнього рівня учнів, які не користуються ШІ. Це означає, що поверхневе виконання завдань руйнує фундамент поступового формування навичок, заважаючи засвоювати складніший матеріал у майбутньому.
Цікавим відкриттям стало те, як негативний ефект розподіляється між різними предметами, оскільки більшість попередніх експериментів фокусувалися виключно на математиці чи мовах.
Найбільших втрат зазнали суспільні науки, зокрема політика та географія, де падіння успішності склало близько 27%. Точні науки опинилися на другому місці з падінням у 22%, тоді як вивчення мов постраждало найменше.
Схоже, що предмети, які вимагають висловлення думок або послідовного логічного розгортання, стають найлегшою мішенню для бездумного копіювання відповідей.
Аналіз демографічних характеристик продемонстрував, що технологічний удар сильніше б’є по учнях молодших класів середньої школи, хлопцях та, що для мене виявилось зовсім неочевидним, по колишніх відмінниках. Падіння результатів у топ-третині найуспішніших учнів є суттєво вищим, ніж у тих, хто мав низьку успішність до появи технології.
Генеративний ШІ вирівнює розподіл навичок у класі, але робить це не через підтягування слабших, а через штучне заниження потенціалу найкращих, які швидше за інших вчаться делегувати свої інтелектуальні завдання алгоритмам.
Протягом періоду спостережень негативний ефект використання генеративного ШІ поступово знизився з початкових 25% на початку 2023 року до 16% у середині 2025 року. Це свідчить про те, що освітня система та самі підлітки з часом намацують баланс, проте загроза когнітивного спаду залишається надзвичайно високою.
Головний висновок, який я роблю для себе, що нам необхідно терміново зміщувати фокус контролю навчання з оцінювання фінального результату на моніторинг самого процесу навчання учня. І для цього необхідно впроваджувати масові програми підвищення кваліфікації викладачів та вчителів, щоб зміна дизайну освітнього процесу зазнавала менше супротиву на місцях.
Автор: Дмитро Чумаченко, доцент Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», голова правління Українського науково-освітнього ІТ товариства.
