Повномасштабна війна поставила перед українською системою охорони здоров’я безпрецедентні виклики. Ми говоримо не лише про зруйновану інфраструктуру, навантаження на лікарні чи потребу в реабілітації військових і цивільних. Найбільший стратегічний виклик – це людський капітал. Хто працюватиме в українській медицині через 5, 10 чи 15 років?
Сьогодні питання залучення молоді до медичної освіти набуває значення національної безпеки. Якщо ми не сформуємо нове покоління лікарів, медичних сестер і братів, реабілітологів, психологів та фахівців громадського здоров’я, відновлення країни після війни стане значно складнішим.
Війна посилила кадрову кризу
Війна суттєво поглибила дефіцит медичних кадрів в Україні. Ми вперше за багато років стикаємося одночасно зі старінням персоналу, міграцією фахівців та скороченням притоку молоді до професії.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 50% лікарів первинної ланки вже старші 50 років, а 29% – старші 60 років. Водночас потреба в нових спеціалістах залишається надзвичайно високою: лише у 2025 році МОЗ включило до системи розподілу інтернів понад 5,6 тисячі актуальних вакансій у медичних закладах країни. Це сигналізує про гостру потребу системи охорони здоров'я в молодих фахівцях.
Ситуацію ускладнює вимушена міграція медичних працівників. Лікарі з окупованих і прифронтових регіонів були змушені не лише переміщуватися до безпечніших областей України, а й виїжджати за кордон. Відтік спеціалістів через безпекові ризики, психологічне виснаження та релокацію став однією з ключових причин кадрового дефіциту та погіршення доступу населення до медичних послуг. У результаті окремі громади вже сьогодні відчувають нестачу лікарів первинної ланки, вузькопрофільних фахівців та середнього медичного персоналу.
Водночас потреба в медичних послугах зростає. Збільшується кількість пацієнтів, які потребують лікування травм, реабілітації, психологічної допомоги та довготривалого супроводу хронічних захворювань.
Отже, перед нами постає питання: як зробити медичну освіту привабливою для молоді саме зараз?
Молодь обирає не лише професію, а сенс
Традиційно медицина асоціювалася зі стабільною кар’єрою та високою суспільною повагою. Однак сучасне покоління молодих людей дедалі частіше обирає професії через призму впливу на суспільство та особистої місії.
Парадоксально, але війна створила новий мотиваційний фактор для вступу до медичних університетів. Українські лікарі, парамедики та реабілітологи стали одними з героїв цієї війни. Молоді люди бачать реальний внесок медичних працівників у збереження життя і здоров’я громадян.
Саме тому університети мають говорити з абітурієнтами не лише про навчальні програми, а й про суспільну місію професії.
Освіта має відповідати новим потребам країни
Молодь важко зацікавити моделлю медичної освіти минулого століття. Сучасний студент очікує практики, технологій і зрозумілих кар’єрних перспектив.
Саме тому медична освіта повинна швидко адаптуватися до нових викликів:
- розширювати підготовку у сфері реабілітації;
- розвивати програми психології та психічного здоров’я;
- інтегрувати військову медицину й медицину катастроф;
- посилювати цифрові компетентності та роботу з медичними інформаційними системами;
- навчати міждисциплінарної взаємодії між лікарями, психологами, соціальними працівниками та фахівцями громадського здоров’я.
Необхідність оновлення медичної освіти підтверджується і стратегічними документами. У Стратегії співпраці ВООЗ та МОЗ України на 2024–2030 роки одним із ключових пріоритетів визначено розвиток кадрового потенціалу системи охорони здоров’я відповідно до нових викликів, спричинених війною. Саме тому заклади вищої освіти мають адаптувати освітні програми до реальних потреб системи охорони здоров’я та майбутнього відновлення країни.
Профорієнтація як інструмент залучення молоді до медицини
Однією з найефективніших стратегій залучення молоді є профорієнтація ще під час навчання у школі.
Світовий досвід демонструє, що знайомство школярів із медичними професіями через симуляційні центри, літні школи, волонтерські програми та наукові гуртки суттєво підвищує інтерес до вступу на медичні спеціальності.
Україна також повинна системно розвивати такі ініціативи. Молоді люди мають отримати можливість побачити медицину зсередини до моменту вибору професії.
Особливо важливо залучати учнів із невеликих міст і громад, які в майбутньому можуть повернутися працювати у свої регіони та допомагати вирішувати проблему кадрового дефіциту.
Стипендії та підтримка – не менш важливі за мотивацію
Не можна ігнорувати економічний фактор. Навчання на медичних спеціальностях є тривалим і складним. В умовах війни багато родин втратили частину доходів, тому фінансові бар’єри можуть відштовхувати талановиту молодь від медичної освіти.
Необхідно розширювати: державні та муніципальні стипендіальні програми, гранти для вступників із постраждалих регіонів, цільові програми підготовки кадрів для громад, партнерські програми університетів із медичними закладами та роботодавцями.
Інвестиції в майбутнього студента значно дешевші, ніж подолання кадрового дефіциту.
Медицина має стати історією успіху
Сучасна молодь живе в цифровому середовищі. Вона формує уявлення про професії через соціальні мережі, медіа та особисті приклади.
Тому українська медична спільнота повинна активніше розповідати історії успіху молодих лікарів, науковців, реабілітологів, психологів та медичних сестер. Необхідно демонструвати, що медицина – це сфера інновацій, міжнародних можливостей, наукових досліджень і суспільного впливу.
Нове покоління медиків – основа відновлення країни
Україна потребує людей, які будуть лікувати, реабілітувати, підтримувати психічне здоров’я та забезпечувати якість життя мільйонів громадян після завершення війни.
Саме тому залучення молоді до медичної освіти має стати спільним завданням держави, університетів, громад і роботодавців.
Майбутнє української медицини починається не в операційній і не в лікарні. Воно починається з рішення молодої людини обрати професію, яка рятує життя. І наше завдання – зробити цей вибір усвідомленим, доступним і престижним.
Автор: Антон Смірнов, президент Університету медицини та соціальних наук.
