Гуманітарна освіта перестає бути non-computational (безобчислюваною)!
Коли я наголошую на тому, що до вибору гуманітарних факультетів для вступу слід підходити з максимальною обережністю, я не маю на увазі, що сама гуманітаристика зникає.
Humanities в університетах існуватимуть доти, доки існує human. Моя теза в іншому: гуманітаристика у тому вигляді, в якому ми знали її у ХХ столітті, остаточно відходить у минуле!
Відбувається фундаментальна трансформація гуманітарної освіти. Якщо раніше базою було слово, logos, яке породило текст, то сьогодні гуманітарне знання еволюціонує у щось значно складніше – quantum як одиницю data (даних). Змінюється сама методологія.
Гуманітарні знання перестають бути виключно лінійним текстом – вони стають структурованими даними, що призводить до кардинальної зміни дослідницької парадигми.
Ми переходимо від класичної герменевтики (розуміння та інтерпретації окремого тексту) до цифрового читання. Це погляд на культуру не через мікроскоп окремого твору, а через телескоп великих масивів даних.
Раніше представники всіх гуманітарних напрямів мусили колосально багато читати й механічно накопичувати знання, щоб їх обробляти та генерувати смисли. В основі методу лежала класична герменевтика. Для сучасного гуманітарія такий ізольований підхід більше не є актуальним.
Формується новий підхід у гуманітарних дисциплінах. І це не просто зміна інструментарію, а фундаментальний зсув у тому, як саме ми аналізуємо культуру, історію та мову.
Замість опису торговельних шляхів Середньовіччя у рефераті, сучасний студент будує інтерактивну карту в ГІС (геоінформаційних системах), де кожна локація – це археологічна знахідка з багаторівневим набором метаданих. Тобто основний major в нього – геоінформаційні системи, а історія – minor!
Раніше лінгвіст вивчав значення слова за словниками та цитатами класиків. Сьогодні лінгвістика – це чистий Data Science. Аналітик бере корпус текстів за 200 років і досліджує, як вектор слова (наприклад, «людина») фізично переміщувався у просторі смислів та в яких саме дискурсивних полях він функціонував. Так він перетворюється на сучасного філолога. Але в нього major – аналітика даних, а лінгвістика – minor.
Тобто всі гуманітарні науки у розумінні ХХ століття перетворюються на minor, додаткові знання. А технології стають major.
Гуманітарна освіта поступово перетворюється на високотехнологічне мистецтво. Поділ на «технарів» та «гуманітаріїв» остаточно застарів. Технологіями мусять володіти всі.
Звісно, не йдеться про глибоку інженерію програмного забезпечення (хоча саме вона є фундаментом для ШІ, машинного навчання та великих мовних моделей). Гуманітаріям не обов'язково писати архітектуру нейромереж.
Але ось що є абсолютним must-have:
- мови програмування та ШІ, Python (бібліотеки Pandas, NLTK, SpaCy), ChatGPT, Claude, Perplexity;
- оцифрування та скрапінг | transkribus (для розпізнавання рукописів) Web Scraper;
- аналіз текстів та мереж, Voyant Tools, Gephi (для аналізу соціальних та семантичних мереж), візуалізація та сторітелінг, StoryMapJS, TimelineJS, ArcGIS / QGIS тощо.
Ще раз наголошу: вміння просто «красиво писати», «правильно читати», знати напам'ять дати чи скомпілювати статтю на довільну тему – більше нікому не потрібно.
Ви завантажуєте 100 книг і за секунду бачите, які концепти зустрічаються найчастіше, яка динаміка наративу від розділу до розділу і як корелюють між собою персонажі.
Раніше задля цієї роботи треба було вступати до аспірантури й проводити 3–4 роки в архівах. Сьогодні це рівень звичайного домашнього завдання.
Сьогодні за 3 секунди через Google Books Ngram Viewer або закриті дослідницькі інструменти можна побачити, як змінювалася популярність ідеї прав людини у мільйонах книг світу з 1800 по 2020 рік. Раніше для такого висновку знадобилися б десятиліття зусиль цілого науково-дослідного інституту. Щонайбільше – алгоритм зробить цю роботу безпрецедентно точно, виключивши людський фактор (когнітивні упередження).
Масштаб задач у гуманітарних науках зріс за експонентою. Ми оперуємо Big Data та гігантськими текстовими корпусами. Без знання технологій, методів обчислення, аналітики та програм візуалізації весь дослідницький процес перетворюється на дилетантство та халтуру.
Сучасний гуманітарій має володіти навичками критики алгоритмів (algorithmic criticism). Мало вміти натиснути кнопку в Python – потрібно розуміти, за якими математичними моделями ШІ обробляє культуру, де виникають системні помилки (галюцинації чи bias даних) і як їх верифікувати.
Тому, коли я стверджую, що у філології, журналістики, історії у тому вигляді, в якому вони існували в минулому столітті, немає майбутнього, я маю на увазі саме це.
Нікого більше не здивуєш бездоганним правописом, швидким читанням чи довгим механічним пошуком в бібліотеці.
Історія не розвиває аналітичні здібності, бо на сьогодні вона, у вигляді навчального предмету, на 100% маніпулятивна. Ви просто завчаєте один з типів пропаганди. Це марна, неконкурентоспроможна праця.
Освоюйте технології! Майбутнє гуманітарних наук визначене – відтепер вони функціонують виключно у просторі digital humanities.
Автор: Мар’яна Калабухова, консультант з освіти і навчання PhD.
