Останні дні уважно спостерігала за дискусією навколо обовʼязковості математики в НМТ, читала аргументи обох сторін і зрозуміла, що не можу не висловити власну позицію, як математик за освітою і як директорка гімназії.
Тож чому я з тими, хто має непереборну думку: нам НЕ потрібен закон про скасування математики як обов’язкового предмета НМТ.
Озвучу одну контроверсійну думку. А може, таким чином (зменшенням предметів НМТ за рахунок математики) ми відводимо увагу від іншої проблеми, того, що у нас катастрофічно не вистачає вчителів математики? Прибираємо з НМТ, потім скорочуємо години в навчальних планах і...
Тут можна побачити небезпечний ланцюжок: дефіцит вчителів математики призводить до погіршення якості викладання, а це – нижчі результати НМТ, тоді формується думка, що «математика занадто складна», отже, її прибирають з обов’язкових предметів НМТ, отже, залишається ще менше мотивації вчити математику, ще менша привабливість професії вчителя математики. Коло замикається.
Причому дефіцит вчителів математики – це проблема, яку набагато важче вирішити, ніж просто змінити правила вступу. Тут потрібні зарплати, престиж, умови праці, а все це дорого і довго. А «прибрати математику з НМТ» – популістське рішення одного дня.
Є й інший бік: якщо абітурієнти не складають математику, університети починають приймати випускників без математичної підготовки на спеціальності, де вона потрібна. Потім або масово відраховують, або знижують вимоги вже у виші, і деградація іде далі вглиб системи.
Питання в тому, чи є в публічному просторі серйозна дискусія саме про дефіцит вчителів, чи вона тоне у суперечках про НМТ?
А ще, поки останніми днями точилися палкі дискусії між «за» і «проти», я мимоволі проаналізувала свою особисту «бульбашку математиків». Людей, з якими навчалася, працювала, товаришувала. Керівників різних рівнів, яких знаю. Учнів, яких колись навчала математики.
Що мене НЕ здивувало?
Практично всі вони стали успішними, самодостатніми у різних професіях, містах і країнах. Але їх об’єднує одна річ: системність мислення.
Ще одна деталь. Серед керівників закладів освіти, математики майже завжди впізнаються без резюме. За структурою управлінської розмови, за логікою рішень, за тим, як вони будують управлінські процеси – системно, логічно, структуровано.
Математика – єдиний предмет, де не можна «пропетляти недоброчесно». Так, саме так.
Ні харизмою, ні зв’язками, ні красивими словами. Або доведено, або ні. І країна, яка «виводить»математику з обов’язкового предмету НМТ, мені здається, тихенько погоджується: аргумент можна замінити впливом, а логіку – авторитетом. Це небезпечний сигнал. Не освітній, суспільний.
- Математична грамотність – це імунітет від маніпуляцій
Людина, яка розуміє відсотки, статистику, ймовірності, – значно важче піддається пропаганді. Це не красиві слова: є дослідження, які показують прямий зв’язок між математичною освітою і здатністю критично оцінювати інформацію. У час фейків і перекручених цифр це вже не шкільний предмет. Це інструмент самозахисту.
- Технологічний суверенітет справді починається зі шкільної алгебри
Я розумію, що це звучить пафосно. Але за кожною оборонною розробкою, за кожним стартапом, за кожним медичним приладом у лікарні стоїть людина, яка колись не злякалася рівнянь. Не існує жодного прикладу сильної технологічної держави, яка одночасно знижувала б вимоги до математичної освіти. Жодного.
- Математика – один із небагатьох справді справедливих соціальних ліфтів
Вона не питає, хто твої батьки і скільки коштує твоя школа. Талановита дитина з маленького містечка може розв’язати ту саму задачу, що й випускник найпрестижнішого ліцею. І саме тому прибрати математику з НМТ – означає вдарити насамперед по тих, кому вона найбільше відкриває двері.
І останнє. Особисте.
Мені здається, ми зараз сперечаємося не про математику. Ми сперечаємося про те, чи має логіка залишатися суспільною цінністю.
Власне, коли суспільство вирішує, що логічно мислити необов’язково, – воно не спрощує учням життя. Воно ускладнює собі майбутнє.
І мене лякає не математика в НМТ. Мене лякає сама можливість того, що одного дня хтось серйозно запропонує країні відмовитися від логіки як обов’язкової компетентності.
А це вже питання не освіти. Це питання того, якою країною ми хочемо бути.
Автор: Оксана Проскура, директор Київської гімназії східних мов.
