У мережі поширюються слова міністра освіти і науки, «що НМТ не є надзвичайно складним, щоб його не скласти».
Деякі ЗМІ ці слова почали оцінювати як політичну заяву.
Не знаю, як щодо політики, але мене в цій історії здивували навіть не самі слова. А те, що їх сказав саме міністр освіти.
Бо коли людина, яка відповідає за систему зовнішнього оцінювання, публічно говорить про «легкість» чи «нескладність» тесту, виникає просте професійне питання: на підставі чого зроблено такий висновок?
Із позицій тестології подібні твердження виглядають щонайменше дивно.
По-перше, про складність тесту коректно говорити лише після завершення тестування та проведення психометричного аналізу результатів.
До цього моменту можна говорити про структуру тесту, специфікацію, кількість завдань, тривалість виконання. Але не про реальну складність.
Бо складність тестового завдання визначається не враженням чиновника чи абітурієнта, і не інтуїцією міністра. Вона визначається статистичною поведінкою завдань на реальній вибірці учасників тестування.
По-друге, навіть після завершення тестування говорити про складність тесту коректно лише тоді, коли результати визначаються на наукових засадах тестології. Наприклад, із використанням процедур встановлення порогових рівнів на кшталт методу Angoff або інших стандартизованих психометричних моделей. Як це робилося під час проведення ЗНО у 2014–2015 роках.
Натомість, результати українського НМТ уже кілька років визначаються за адміністративними таблицями переведення тестових балів у шкалу 100–200. Такі таблиці придумані в чиновницьких кабінетах без будь-якого наукового обґрунтування.
Тому будь-які розмови про «легкий» чи «складний» тест без відкритого пояснення методики виглядають радше управлінськими оцінками, ніж науковими висновками.
По-третє, складність тесту не існує сама по собі. Вона визначається лише у порівнянні.
Якщо міністр говорить, що НМТ «не є надзвичайно складним», то виникає закономірне питання: порівняно з чим?
Із НМТ минулого року? Із ЗНО 2021 року? Із міжнародними тестами? Із результатами попередніх когорт випускників?
Без такого порівняння твердження про складність чи легкість тесту перетворюється лише на суб’єктивне враження.
І, нарешті, по-четверте. Подібна «заспокійлива» риторика з боку профільного міністерства є відверто небезпечною. Намагання представити національний іспит як «нескладний» – це спроба застосувати політичний анестетик там, де потрібен серйозний аналіз.
Більше того, це не просто знецінює працю випускників, вчителів, батьків, репетиторів, які викладаються на максимум, щоб підготувати учня до складання НМТ. Це заколисує суспільство, створюючи ілюзію, що з якістю освіти все гаразд, хоча міжнародні дослідження говорять про протилежне.
Популізм в освіті завжди починається із заспокійливих слів, а закінчується руйнацією критеріїв оцінювання. І це, мабуть, найсумніше у всій цій історії.
У країні, у якій вже багато років існує дорога для бюджету система зовнішнього оцінювання, про складність тестів дедалі частіше говорять мовою припущень, вражень і політичних заяв, а не мовою тестології та психометрики.
Хоча тест може бути легким чи складним лише після професійного аналізу. До цього моменту він є лише тестом.
А всі інші оцінки – це лише думки. Навіть якщо їх висловлює міністр освіти.
Але я чомусь зовсім не здивований.
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор.
