Після Нового року випускники починають інтенсивно готувуватись до вступу у виші. І батьки разом з ними. Хвилюються, обирають, розмірковують.
І якась частина піде в педагогічні. Ось саме до тих, хто збирається обрати свою долю в царині педагогіки, у мене прохання. Перед тим як подавати документи подумайте про такі важливі речі.
1. Погана успішність – не привід йти в педагогічний виш. Конкурс там, може, і менший, але це ж доля не лише ваша, а й ваших майбутніх учнів.
2. Зарплати у вчителів невеликі. Не найменші серед бюджетників, але маленькі. І підвищення не передбачається. Кардинального. Тому не варто вступати, вчитись, а потім плакатись у стилі «ми ж не думали, що будемо так мало отримувати». Думайте зараз.
3. Якщо ви вважаєте, що «всі діти тупі сволоти, а батьки не кращі за своїх дітей» – педагогічний виш може дати вам можливість зустрітись з людьми, які розділяють такі ж погляди, але навряд чи такі погляди зроблять вас щасливими в професії.
4. Якщо ви грієте в серці фантастичний образ «людини, що займається найважчою і найпотрібнішою в світі професією», вам явно не варто займатись педагогікою. Бо важка будь-яка професія, якщо займатись професійно.
5. Якщо ви прагнете «поваги за ознакою професії» – це лікування якихось ваших давніх психологічних травм. І фах вчителя не дасть вам поваги виключно за ознакою запису в трудовій книжці. Хіба що ілюзію поваги. Отже, шукати гарантії поваги до себе в професії вчителя – справа марна.
6. Якщо ви не вмієте поважати дітей (як і дорослих людей) – вам явно не варто йти в педагогіку. Діти, звісно, різні бувають. Але педагогічний талант – це і є вміння знайти до кожного «ключик».
7. Якщо ж ви не можете жити без педагогіки, не без формальних ознак типу влади над слабшими чи авторитетом завдяки посаді, а саме любите вчити і отримуєте від цього кайф – тоді попри все сміливо подавайте документи в педагогічний виш.
І успіхів вам!
Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
