Майбутнє нашої молоді залежить від того, чи вміємо ми приймати дорослі рішення. Виважені, продумані, не егоїстичні. Не завжди приємні, але дуже потрібні.
Учора взяв участь у засіданні Спілки ректорів закладів вищої освіти України. Це було розширене, стратегічне засідання. Присутні були міністр освіти і науки України Оксен Лісовий, голова комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, заступник керівника Офісу Президента України Олексій Дніпров та багато інших впливових посадовців.
Міністр означив вектор змін і доніс позицію уряду і Президента щодо бачення розвитку й реформування системи вищої освіти.
Ні для кого не секрет, що з нинішніми демографічними та економічними показниками існуюча мережа закладів вищої освіти не є оптимальною та ефективною. Найприйнятнішим сценарієм є об’єднання вишів, і найлогічніше, щоб самі керівники закладів в регіонах (разом з місцевими адміністраціями) запропонували свої рішення.
Як правильно висловився міністр, у МОН зараз вибір із трьох шляхів:
1) нічого не робити і чекати на повну деградацію системи (не прийнятний варіант);
2) оновлення «знизу» через переговори між ректорами (із залученням колективів, розробкою стратегії оновленого закладу);
3) оптимізація мережі «зверху» через рішення засновника вишів – КМУ.
Наразі запропоновано йти другим шляхом, але не через «забалакування» проблем, а через рішучі дії на місцях. Міністр не залишив жодного сумніву, що якщо ініціатив відповідно до другого шляху найближчим часом не появиться, прийдеться йти третім.
Я також мав доповідь, у якій окреслив два головні критерії, що мають впливати на укрупнення закладів.
1. Відповідність кількості населення міста чи області. Наголосив, що у містах, де проживає менше 100 тисяч населення й працює один заклад вищої освіти, його слід зберегти (мова йде про Острог, Глухів, Дрогобич, Ізмаїл, Ніжин, Кам’янське тощо). Адже виші тут є практично містоутворюючими закладами. У містах, де мешкає від 100 до 350 тисяч громадян, варто утримувати не більше двох ЗВО (наприклад, Полтава, Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернігів, Луцьк, Житомир, Суми). У містах із кількістю мешканців більш як 350 тисяч може формуватися мережа ЗВО, що передбачає заклади трьох типів: навчальні інститути, які мають тісний зв'язок із роботодавцем, дослідницькі університети та міжгалузеві (світоглядні) або спеціалізовані (напр. музичні) академії.
2. У ЗВО (крім містоутворюючих і спеціалізованих академій) має бути не менше 5 тисяч студентів денної форми навчання. Наша ціль – середня кількість студентів в одному ЗВО України на рівні 10 тисяч. Зараз у закладах МОН середня кількість – 6648. Є й такі, у яких понад 25 тисяч студентів, але медіанна цифра надто низька, що негативно впливає на можливості вибору дисциплін студентами, і розпорошує цінний людський і матеріальний ресурс.
Приєднанню будь-якого закладу вищої освіти має передувати аналіз стану конкретного ЗВО, що включатиме результати фінансування за критеріями формули (постанова Кабміну № 1146), вивчення стану акредитацій освітніх програм, наявність у місті відповідного партнера ЗВО.
Повторюючи думку міністра, я закликав ректорів провести переговори про спільний розвиток (а в ідеалі – розробити дієву стратегію і сформувати спільне бачення штатного розпису). Звісно, така робота не може проводитися без участі усіх потужних стейкголдерів: представників ОВА, міської влади, профспілок, викладацьких та студентських колективів тощо.
Учасники засідання висловилися за створення робочих груп з питань модернізації мережі, зокрема на регіональному рівні. Це – абсолютно логічний крок. Але не варто сподіватися, що штучно затягнуте обговорення нівелює проблему – навпаки, воно призведе лише до погіршення ситуації.
Вже цього року, за результатами застосування критеріїв, за якими здійснюється розподіл фінансування між закладами вищої освіти бачимо, для деяких ЗВО ситуація стає кризовою. Банкрутство державних закладів освіти – це сценарій, якого Міністерство освіти і науки України не сміє допустити.
Погоджуюсь із твердженням Сергія Бабака про те, що через невеликий проміжок часу Україна має всі шанси стати повноправним членом Європейського союзу, і тоді нашим закладам доведеться конкурувати із західними вишами вже по-справжньому. А витримати таку конкуренцію зможуть лише великі та потужні ЗВО, які надають сучасну якісну освіту.
Власне, на створення мережі таких закладів і спрямована урядова реформа. Хотілося б думати, що у нашій сфері достатньо багато відповідальних людей, які спроможні приймати дорослі рішення.
Автор: Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки України.
